Смішно, коли ви непослідовні 😆
Таїланд теж має усталену назву Тай (Тхай), але там ви чомусь вліпили Тайщину, а не просто Тай 🤔

"https://www.reddit.com/r/Ukraine_UA/comments/14xj4zv/"турція_та_туреччина_германія_та_німеччина/ "

Сумнївно. Найимовїрнїше, якась дурня, гале потрїбно є помислити.

Ми ж маємо засвідчені словниками та вжитком назви країн із суфіксом -щина, то нашо вигадувати ці правила? Аби збіднити мову, либонь. Нема такого чіткого поділу між місцем, де живуть люди та державою. Історики, етимологи, лексологи, чи антропологи набагато ліпше зможуть розповісти на цю тему. Ідея держав з чіткими межами та своїми владами, законами доволі ж нова для людства. Чим, на приклад, різниться Польща, місце, населене поляками, від Гуцульщини, місце населене гуцулами? Перша має міжнародно визнану державу, друга не має, та й усе загалом. То чому ліпити різні суфікси для таких ідей?

Латинський/грецький суфікс -іа/ія не є окремий суфікс для творення назв держав, а загальний, шо творить абстрактні йменники. "Біологія", "апатія", "фамілія", "ін'єкція", "магія", "Вікторія" всі мають один суфікс, а позначають зовсім різні речі. Країна Німеччина з'явилася лише в середньовіччі, але латинська назва "Germania" — "місце населене гарманськими племенами" — з'явилася значно раніше ( https://www.etymonline.com/word/Germany#etymonline_v_33648 / https://en.wiktionary.org/wiki/Germania#Latin ). То чому ж латинська мова може вживати такий загальний суфікс для творення назв держав, а наша мова не може вживати рідний -шчина? Про мене, то все наслідок європейської звички вживати латинську та грецьку мови для книжності, не більше. "Великі", "розвинені" мови так роблять, то й ми мусимо так робити. Руська назва "Русь", котру ми нині вживаємо як назву давньої держави, це лише збірний іменник із тямою "руси/русини".

Інші слов'янські мови (чеська, словацька, часом польська, словенська, сербо-хорватська, з того, шо бачив; мабуть ше кілька їнших) вживають первісно прикметниковий суфікс середнього роду -sko чи жіночого роду -ska для назвищ. Тотожні нашим -с(ь)ко/-с(ь)ке та -с(ь)ка. Тому, на приклад, словенською (переклад Google) "китайська вулиця" буде "Kitajska ulica", а "Китай" буде "Kitajska" ("китайська"). Сербською "болгарська вулиця" є "бугарска улица", а "Болгарія" буде "Бугарска" ("болгарська"). То все питомий для тих мов словотвір і гріх його соромитися чи принижувати його перед латинським словотвором. Слово "Польща" в нашій мові первісно пішло з прикметника "польська" (-ська —> -шча). Московське "Польша", я так собі гадаю, або спрощене білоруське "Польшча", або вкраїнське "Польща" (/-шч-/ —> /-ш-/). Наший словотвір схожий, але окрім прикметниковоно суфікса -с(ь)к- ми ше додаємо йменниковий суфікс -ина (-ськ-ина —> -шчина). На мою думку, це чудово, шо наша та білоруська мови розвинули такий особливий словотвір.

Ваша правда, Антоне.

Нарешті хтось-таки відповів. Дякую за розбір. Якщо так, то гадаю -щина соромитися не треба, але й не збіднювати нею назви. Як Ви написали, що -щина, що -ь позначає збірність чогось. Отже держави слід творити з тими двома почепами.

Способу творить назвища земель чепенем "-ь" теперішня мова не знає.
Чепеня "-щина" в українській мові немає, а є чепінь "-ин(а)". Ним утворюють іменники од прикметників. Од якого прикметника утворено слово "Португальщина"?

Московщина — московська земля
Тайщина — тайська земля
Йорданщина — йорданська земля
Португальщина — португальська земля.
Все логічно! 🤷‍♂️

"Способу творить назвища земель чепенем "-ь" теперішня мова не знає."

Не Ви то рїшаєте.

"Чепеня "-щина" в українській мові немає, а є чепінь "-ин(а)". Ним утворюють іменники од прикметників."

+, але не "іменники од", а "именники від".

"Од якого прикметника утворено слово "Португальщина"?"

Од "португальський", ясна рїч.

《Не Ви то рїшаєте.》
Це не моя постанова. Я тілько сказав, як воно є насправді.
《Од "португальський", ясна рїч.》
Питання призначене не вам. Нехай на його одповість Макс.

"Я тілько сказав, як воно є насправді."

Так не є насправдї. Люди творять назви земель чепенем "-ь".

"його одповість"

Писали бисьте вже "його відповість". Там у вкрайинській мовї є протетичне [w].

《Так не є насправдї. Люди творять назви земель чепенем "-ь".》
То назвіть лишень такі землі.
《Писали бисьте вже "його відповість".》
"Від-" поза західною Україною вживають передусім московськомовні, що знають не живу народну українську мову, а книжню сучмову. Я ж не ламатиму собі язика вам на догоду.

"То назвіть лишень такі землі."

Португаль, наприклад.

""Від-" поза західною Україною вживають передусім московськомовні, що знають не живу народну українську мову, а книжню сучмову."

Не вигадуйте дурнї.

"Я ж не ламатиму собі язика вам на догоду."

Не розумїю шчо тїм хочете сказать.

《Португаль, наприклад.》
Ви неначе знущаєтесь із мого розуму. Нема ж бо такого назвища ні в живій народній мові ні в сучмові.

《Не вигадуйте дурнї.》
Дурня в коня. Як сидите в своїй бульбашці, не знаючи південно-східних говірок, то нема за що й говорить.

《Не розумїю шчо тїм хочете сказать.》
Що ж вам неясно? Я не буду вдовольнять вашої забаганки й уживать "від-", бо це суперечить моєму мовному досвідові.

"Ви неначе знущаєтесь із мого розуму."

То коли він у Вас є 😆

"Нема ж бо такого назвища ні в живій народній мові ні в сучмові."

Не знаю во Вас, та я ту даю не йно відповїдники з живи нарідни мови, а й новотвори.

《"Ви неначе знущаєтесь із мого розуму."
То коли він у Вас є 😆》
Коли ви того непевні чи гадаєте, що в мене нема розуму, то нема чого марнувать мій час. Ськайте рівних собі розумом. Ліхтариком тілько собі присвітіть, щоб не розбиться, як падатимете.

《"Нема ж бо такого назвища ні в живій народній мові ні в сучмові."

Не знаю во Вас, та я ту даю не йно відповїдники з живи нарідни мови, а й новотвори.》
Щоб виправдать свої новотвори, ви посилаєтесь не на приклади зо справдішньої мови, а на свої ж таки новотвори. Мій розум такої творчості думок справді не осягає. Бувайте здорові.

>Ліхтариком

А ж галицизми як ненавидите.

А ви доведете, що ви це не здуру бовкнули й це таки галичанщина?

Олексо, чому на всі коментарі, що можуть обрушити ваші слова пишете "не здуру бовкнули", "абищо сказати"? При цьому називаєте інших неввічливими?

Ви скажете щось до діла, чи того годі сподіваться?

<Ми ж маємо засвідчені словниками та вжитком назви країн із суфіксом -щина>

A cto ni?

Га?

Олексо, охолоньте. Ніхто не хоче вести діло з тим, хто так відповідає.

Я не гарячий, щоб холонуть. Ви личкуєте незнання української мови позамовними справами.

<Га?>

Pisiete: »Mui ge imaiemo«, to i puitaiõ: »A cto ni?«.

"A cto ni?"

Не "ми"? Я наголошував на тому, шо наша мова ("ми") має засвідчені такі слова. Не розумію вас.

<Не "ми"? Я наголошував на тому, шо наша мова ("ми") має засвідчені такі слова. Не розумію вас.>

Nagòlôs "u NASYÉ móuvé E" uirazity tuar déyeslova ‹imaiEMO› + ‹gy / ge›; ‹-emo› u ‹imaiemo› ouge samo i znacity "we have" (ci "there is in our language"), cuimy ("while") ‹mui gy imaiemo› ménity "(however, )it's us who have", tô bui, "it may be different in other languages, but we have". Duœityi uirazyeno "we" — zaimenomy ‹mui› i cœunçemy déyeslova ‹imaiEMO› znacity ne prosto "we have", a "as opposed to someone else, we have".

Максиме, га є яка різниця мїж землею й крайиною? Писали бисьте землї/крайини проти держав. Хоча, покишчо не тямлю, є чи то правда.

《-щина – суфікс для земель, а не країн!》
Я давніше вже одповів на ваші слова й довів, що вони вигадка. Чи ви гадаєте, що як повторювать неправду раз у раз, вона перетворюється на правду? Не марнуйте часу людей, що читають ваші дописи.

де це ви відповіли?

Отут:
йорданія.