особливий образ, подібний до Русь
Боже, скільки стараюсь ніяк не можу вимовити того "мь". Таки логічно, чому цей суфікс застарів.
Za pervoe, ne mogete uimóuviti [m] ??
Za drougoe, ‹-my› ne e 'soufÉx' — pocêp e ‹-y›, i tô, ne pocêp, a uzoropocêp / pocêp uzorou ("a paradigmatic suffix") — yoho pisiõty cazati pisemnen uzœur ("a grammatical paradigm") slova. I ne e zastaréu, prosto cinnâ pravopisy — ne tuarmeinna ("non-morphemic") — ne dasty poyasniti cyto, napr., ‹любов, кров, суміш, пліш› — bez ‹-ь› na pisymé, e tòcyno toy ge uzœur pœdstaten imên hi ‹осінь, тінь, вісь›, xotya e.
Xuiba u ‹шістнадцять› cetco uimóuvite [s.t.n] ta [d.s]? Otomou i ‹-y› u ‹Soumy, lioubóvy, cróvy, sõméxy, pléxy› e ne uimóuvui radi, a cazati uzœur imene na pisymé.
В Повісті Минулих Літ Нестор Літописець називає землі України "Велика Скуфь"
Джерело:http://litopys.org.ua/lavrlet/lavr01.htm "Дулѣби 1 живѧху по Бу҃ 2 гдѣ 3 нъıне Велъıнѧне 4. а Оулучи Тиверьци . сѣдѧху бо по Днѣстру А . присѣдѧху 5 къ Дунаєви бѣ множьство ихъ . сѣдѧху бо 6 по Днѣстру 7. или 8 до морѧ . [и] Б суть гради их . и до сего дн҃е . да то сѧ зваху 9 ѿ Грекъ . Великаӕ Скуфь ."
Тому +.
Подібно до назв «Руська земля», «Лядська земля» (Лӕдьскаӕ землѧ), «Грецька земля» (Грѣцискаӕ землѧ), «Угорська земля» (Оугорьскаӕ землѧ), «Болгарська земля» (Болгарьскаӕ землѧ), «Німецька земля» (Нѣмцькаӕ землѧ), «Чеська земля» (Чьшьскаӕ землѧ), «Литовська земля» (Литовьскаӕ землѧ), «Ятвязька земля» (Ӕтвескаӕ землѧ).
Наше закінчення та прямий відповідник до Латини. Подібно огортає різні галузі.
Зазвичай стосувався країв, як ото Трипілля, Межиріччя, Міжмор'я. Але й для імен країн підійде.
проста жіноча форма іменника
Тоді вже -ва
Здається "в" належить до кореня лит(о)в, так само як у моск(о)в.
Як: Московщина, Німеччина, Галичина, Туреччина, Гуцульщина...
r2u.org.ua: Греччина )
r2u.org.ua: Болгарщина )
r2u.org.ua: Арабщина )
Деякі країни в минулому, ще до СРСР, українці лише так і звали:
Греція — Греччина (
Болгарія — Болгарщина (
Аравія — Арабщина (
Можна продовжити: Хорватія – Хорватщина, Іспанія – Іспанщина, Данія – Данщина, Анґлія – Анґельщина (як у білорусів – Анґе́льшчына) тощо.
Принаймні для тих країн, де така словотворча модель можлива.
Хіба ж "Хорватщина", а не "Хорваччина"? Що ж до Англії, гадаю, що лучче називать її Ягельщина, бо "англієць" давнішою українською – "яглянин", а "англійський" мав би буть "ягельський".
Доречно.
Цісарю, мені цікаво, а якою буде образ від руси, Русь?
Невже Рущина, бо я не певен у точності свого припущення.
Знаю лиш, що "Русьчизна" це назва старої української мови.
Здається чеська і словенська мають закінчення -щина у назві своїх мов.
Дякую за цікаву довідку.
!