В принципі можна трактувати і як перше і як друге.

В будь якім разі є така морфологична мотивація крива.
Коли його товмачити яко "і греків – кого?", то звучить наївно й смішно, оскільки означає ту букву, як належність/власність грецького люду ("народу"). Коли його товмачити яко нечленний твар прикметника, то такі твари прикметників від назв народів руська мова не знає. Від "русь" прикметник є "руський", від "німець" → "німецький" тощо, не +"русів, русовий", +"німців, німцевий".

Я не поділю Вашу думку про нераціональність, бо тут є окремий випадок, коли потрібно знайти прикметник короткий і добре якщо схожий до оригінального слова «igrec». Тому що у французькій — i grec, румунській — i grec, галісійській — i grego, каталонській — i grega, італійській — i greca, у польській — igrek, іспанській — i griega.
За инших обставин можна було б запросто шукати инших форм, але якщо взяти за ціль знайти слово, яке було б схоже з «igrec», то саме такий суфікс гадаю розумно взяти конкретно для цього випадку.

<потрібно знайти прикметник короткий і добре якщо схожий до оригінального слова>

Ta xuiba ge proti'my?