Олександр Іванович тихенько підійшов до дитячого ліжка і крізь напнуту на бильцях марлю глянув на свого хлопчика. (Б. Антоненко-Давидович)

Пішли назустріч [біженцям] санітарні машини, вози з перебинтованими чистою марлею людьми. (В. Козаченко)

Стегно паленіло, наче там, під товщею марлі й вати, все ще довбали кістку тупим зазубреним долотом. (Є. Доломан)

У несесері щось біліло, там справді виявився жмутик вати і невеличкий клаптик марлі. (А. Кокотюха).

фр. marli «марля, серпанок», очевидно, походить від давнішого *merlis «сорт вовняної тканини», пов’язаного з фр. ст. merlé, meslé «змішаний, різний, строкатий», яке через нар.-лат. misculare «мішати» зводиться до лат. misceo «мішаю», спорідненого з двн. miscan «мішати», нвн. mischen, лит. maišýti «т.с.», псл. měsiti, měšati, укр. міси́ти, міша́ти