Слово, яке я чула в дитинстві на Київському Поліссі. Вживали його в значенні злого явища, яке водить людину по лісу, затьмарюючи сприйняття знайомої місцевості, а незнану роблячи неначе тією, яку людина добре знає. Казали: "Мара водить".Слово "мара" має наголос на останьому складі.

Вимова: {ˈmæt͡ʃət}, {ˈmæt͡ʃ.t- ~ ˈmæʃt-}.

ЕСУМ ІІІ, 455: мéчет² "лісок у степу". Тягне, яві, до д.-рус. мьчьтъ (http://oldrusdict.ru/dict.html#: "призрак, наваждение"), а такоже гіднику ("відповіднику") в роді жіночім: мьчьта (там же) "мечта, воображение, наваждение", корінь яких є *myk- (див. ЭССЯ XXI слова на *mьk- від *mьknõti, стор. 99 и далі, та слова на *mьč- від *mьčьta, стор. 90 й далі), з верстьми: *mik- (ЭССЯ XIX, 31: *mikati), *mig- (див. ЭССЯ XIX слова на *mig-, від *miga, стор. 25 и далі), *myg- (див. ЭССЯ XXI, слова на *mьg-, від *mьga, стор. 92 й далі), з первісним знаком *"рухати, смикати, тягти" (див. більше ЭССЯ XIX, 26–28: *migati).
Знак "лісок у степу" даного в ЕСУМ слова яві йде від знака *"міраж", тобо *"що мріє в дали → в степу → ліс, що мріє в степу". Яко ("оскільки") знак "лісок у степу" не є тілько ("настільки") суден ("необхідний, потрібний"), и ліпше би годило за тяму "міраж", про яку слово є тяжко лучити.

Морок - те, що закриває істинну у ментальному значенні, або видиво, яке затьмарює реальність, спотворюючи її.

В українській мові "привид" це загалом будь-яке видіння, усе, що привижується. Звуження тями до значіння "дух" відбулося лиш за СССР через схожість до російського "привидение".

Якщо треба уточнит, що це саме дух, то можна вживати слово "дух" (так у польській мові звуть привидів), примара, мара́, змо́ра, поторо́ча, зла личи́на, мая́к, злу́да, гробови́к, страх, приставщи́на, поторо́ча.

Із Грінченкового "Словаря" (https://hrinchenko.com/dictionary/word/96-adamiv):

Ада́мові ві́вці. 2) Степной миражъ.