Монолог — довготривала мова дійової особи літературного твору (переважно драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. // Виголошення думок наодинці або перед слухачами.

Дай хоч дочитаю до кінця монолог, — було, кажу до його (Нечуй-Левицький, I, 1956, 608); Для розкриття думок, переживань героя Коцюбинський часто вживає так званий внутрішній монолог. Таким, наприклад, є монолог Маланки, в якому відбито мрії жінки-біднячки про щасливе життя (Історія української літератури, I, 1954, 619).

• загальне