НЕУПЕРЕ́ДЖЕНИЙ а, е.
1. Який не має упередженості, заздалегідь сформованої думки про кого-, що-небудь.
– Значить, те, що він пише, не все макулатура? Значить, в його писанні неупереджені сторонні люди добачили зерно поетичного дару? (П. Колесник)
Він не хотів погано думати про цих людей, тим більше – підозрювати їх у лихих намірах, проте обов'язок змушував його бути об'єктивним, неупередженим і не піддаватися емоціям. (О. Авраменко)
– Будьте неупереджені, ваша світлосте; адже ви певні, що я вчинив так, як годиться порядній людині. (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма)
2. Об'єктивний, правомірний.
Потреба в ідеологічно неупередженому системному дослідженні філософії української ідеї досі залишається незадоволеною. (О. Забужко)
Трактування фемінізму винятково як модернізму важко назвати неупередженим. (К. Москалець)
Неупереджений підхід до теорії на даному етапі може серйозно зашкодити практиці. (Н. Сняданко)
Це до правознавства більш тякле.
Перше значення якраз те. Якби було якесь простіше слово, то так, було б добре
мабуть не точний відповідник, бо open-minded є "відкритий до нових знань", а не "той, хто шукає, виглядає нові знання", але може бути сутямком у контексті, коли аж така точність не потрібна
