Ордина́рець — військовослужбовець, що виконує різні доручення командира або штабу.
Приклад вживання
Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці. (Панас Мирний)
До полку з наказом поскакав ординарець. (П. Панч)
– Я був ординарцем у генерала, який командував бригадою. (В. Земляк).
Походження
через посередництво моск. й нім. мов (н. Ordonnánz) запозичено з французької;
фр. ordonnance «ординарець» є похідним від ordonner «наказувати», джерелом якого є лат. ōrdināre «т.с.», пов’язане з ōrdō «ряд; порядок»
Якого лиха, вибачте, Ви звалили переклади з 3(!) різними коренями (1 із яких чужий) в одну купу?