До Чистилища
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Прими́рок, -рка, м. прими́р’я, -р’я, с. Перемиріе, примиреніе. АД. II. 103. Посли пославши, просить примир’я. Єв. Л. XIV. 32. Із бусурменським салтаном примир’є мали. Макс.
- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору
*Перемирие — переми́р’я.
- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Переми́ріе = прими́рря, прими́рок (Л. В. С. З.), замире́ння (Кр.)
І де саме ви серед наведених прикладів побачили "перемир'я"?
Читайте уважніше.
Я не розумію, нашо ви дали витяги з Грінченка, й Уманця, коли в них слова "перемир'я" не дано. А наводити словник військової термінології виданий уже за часів СРСР як хороше джерело? Військові словниці повні московських слів.
Примир'я, перемир'я — це наші слова, а не русизми.
Де докази, що це русизми? Чи це така пошесть від КФЯЙ — бачити будь-яке схоже на москвинське слово русизмом?
Мова не йде за "примир'я", чи "примирок", а за "перемир'я". Я сам не знаю, чи слово зичене, чи ні. Але в Грінченка його нема. Щойно глянув у Желехівського, то в нього дано "перемир", але в визначенні також шле на М. Драгоманова з "перемирє". Не знаю як то розуміти.
+