Нема тями якоїсь зміни, окрім як купівлі, чи перепродажу. Англійське "flip" в цьому слові якраз значить якусь різьку зміну, наче перевертаєте догори дригом квартиру, чи меблю.
"Priclad iz œddatcheiõ storonscoho /mʏ/ ci /my/ he /mʲu/ yascravo sviedcity scorieye o veatscie upluivie."
Так. Я саме це й мав на ввазі під "мовці самі "вставляють" цей апостроф перед приголосними, які в рідних словах не пом'якшуються".
Згоден про рідну передачу давніших [j] перед губними, та серед говорів і нині в літературній мові [mj], [mʲj] то є звичне поєднання звуків і здійснення /mj/ ( *ę, як ви згадали) попри можливе здійснення через [mɲ]. Серед "Мюнхен", "М'юнхен" та "Мнюнхен", очевидно, рідніші для нашої мови будуть останні два.
Цікаво зі словом "свято", всі подані вимови я чув сам чи бачив ( /sjato/, /sʲato/, /sʲβ̞ato/ ), але вимова й з палаталізованим [β̞ʲ] є, й вона цілком прийнятна. На мій погляд, на неї потрібно скорше дивитися не на як вияняток, чи доказ м'якого /β̞ʲ/, а як на рідне спрощення /j/ в групі голосних через складність виразної вимови [j]. Тобто, на мою думку, /sʲβ̞jato/ цілком правильне можливие сприйняття фонем слова"свято". І звідси я й помітив навіть вимову [sʲʷato], де виразна вимова /β̞/ зникає, але лишає слід в огубленості /sʲ/. Те ж зі словом "цвях" і схожими.
Я про це колись розмовляв з Романом Романом, може, він побачить це. Моя відповідь на розмову про те, чи все-таки є в нашій мові м'які губні приголосні фонеми й чи рідні вони.
"Ne slied e menchiti znacynœsty i toho cyto roussca móuva znaié zvõc /ʏ ~ y/ (inde i /ʉ/ — usi u vuœilnie ròzpodielie) yz *o-peregolosou, ceoho veatsca móuva ne znaié, a oni cladõty pitime tylo pro svoyéingne storonscuix /y, ʏ, ʉ/."
Згоден. Але в сучасній мові більшості такої голосної нема.
"œdcreat" - "відкрят"? То шо таке.
"nariecyoslœusçiex" - "нерічеслівних" - "нелітературних"?
казах
Іспанською, до речі, кажуть дуже схоже: "camisa" - "сорочка", "camiseta" - "футболка".