-
Етимол. Словн. Укр. Мови пише: Запозичення з старослов'янської мови.
Слова немає в жодному докомуністичному словнику.
Слова немає більше в ніяких слов'ян, лише у деяких південних (хорватів та слованів) є пу̏котини та póky, але значіння инше – «щілина, тріщина». Тобто слово прийшло від Болгарів, давнім русичам воно таке ж рідне, як болгарські церковні блага та іскусства. Коли прийшли в'язати свою віру болгари, русичі не мали слова пучина (вже точно не в тямі "океан"), об'явились би ви у 900 рік і сказали кому, що йдете плисти по пучині, подумали би, що ви чужоземець!
Сербохорватська та словінська мови є південнослов'янськими. Не видавайте книжну літописну мову за живу мову русичів, Єлисію!
Розвиток "тріщини, щілини" до тями "океан" аж ніяк не очевидна, якщо вона розвинулася в давньоболгарській, нема жодної гарантії, що мала розвинутися в руській! Тим паче, немає такого більше ніде північніше Белґраду, в одних лиш південних слов'ян та звідти ж крадено у російську.
Сам факт, що цього слова немає в тямі "море" в нинішній українській мові в жодному говорі, м'яко наводить на мисель – а чи було поза межами писмаків у середньовічних українських селах? Ви б кожне слово з давньоболгарської пхали в українську мову. Геть як це чинили московити в 1600-1800 роках.
Мені писали "Ви не вісте, чи та яко Русь тями то слово в 900 році", а Ви отже вісте? Так само як і я геть не знаєте. Не треба імітувати, наче хтось із нині живих українців розуміє, якою мовою говорили давні русичі. Усе, що маємо — книжки, стилізовані під болгарське письмо, де поодинокі хиби письма вказують правдиву мову, але болгарських "врагов", "ісконностей", "премудростей" як по косінні високої трави, коли вона гниє – чути аж ген за край села.
Вель- від «великий» + мір від «море» (зі збереженою м‘якістю при відмінюванні). У закритому складі «море» має перехід "о" в "і" (зокрема, в ЕСУМі є «мірський» = «морський»), тому вельмір, а не вельмор (тут виникає асоціяція з мором).
Океан — величезна водойма, в яку впадають ріки.
В океані плаває двоє дільфінів.
рос. від океан, що замінив укр. океян. Далі від грец. ὠκεανός «море, океан».
ч. слц. слн. oceа́n
Перекладаємо слово океан
Саме так було в українській мові, доки росіяни не стали нищити мову!
r2u.org.ua: океан
Саме "окея́н" було в українській мові, доки росіяни не стали нищити мову!
r2u.org.ua: океан
Даю з "и" замість "е" бо так було в давньоруській.
Особисто мені ну дуже подобається саме це слово в сьому вигляді. Гоже! +++
Вимова: {pʊˈt͡ʃɪ͡ɘnɐ ~ pʊˈt͡ʃe̝nɐ}.
sum.in.ua: puchyna http://oldrusdict.ru/dict.html#: пучина (*пѫчина); Желехівський ІІ, 791: пучина "Meer. Fluten. Abgrund. Schlund"; ЕСУМ IV, 645: пучина.
Рупно, +.
-
Етимол. Словн. Укр. Мови пише: Запозичення з старослов'янської мови.
Слова немає в жодному докомуністичному словнику.
Слова немає більше в ніяких слов'ян, лише у деяких південних (хорватів та слованів) є пу̏котини та póky, але значіння инше – «щілина, тріщина». Тобто слово прийшло від Болгарів, давнім русичам воно таке ж рідне, як болгарські церковні блага та іскусства. Коли прийшли в'язати свою віру болгари, русичі не мали слова пучина (вже точно не в тямі "океан"), об'явились би ви у 900 рік і сказали кому, що йдете плисти по пучині, подумали би, що ви чужоземець!
Ой не догледів(
КФЯЙ,
не кохайте свої мрої; Ви не вісте, чи та яко Русь тями то слово в 900 році. Знак "щіль, тріщина, падь, клезь" не перечать знаку "ocean" – годите, якими знаки тяму сю є турено в різних инших мовах.
Крім того, знак "ocean" за сим словом знають и сб.-хв. (http://hjp.znanje.hr/index.php?show=search_by_id&id=dl1lXxE=) та словінська мови (https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/pǫčina); є се слово в Супраській літописи – цінній памятці дій на Руси.
Усяко (и не знай Русь то слово в давнину, в чім я сумню), йинше ПИТОМЕ слово, й не місячи його з тямою "море", є про сю тяму лучити годі.
Сербохорватська та словінська мови є південнослов'янськими. Не видавайте книжну літописну мову за живу мову русичів, Єлисію!
Розвиток "тріщини, щілини" до тями "океан" аж ніяк не очевидна, якщо вона розвинулася в давньоболгарській, нема жодної гарантії, що мала розвинутися в руській! Тим паче, немає такого більше ніде північніше Белґраду, в одних лиш південних слов'ян та звідти ж крадено у російську.
Дістали з своїм суржиком язичіємським.
Сам факт, що цього слова немає в тямі "море" в нинішній українській мові в жодному говорі, м'яко наводить на мисель – а чи було поза межами писмаків у середньовічних українських селах? Ви б кожне слово з давньоболгарської пхали в українську мову. Геть як це чинили московити в 1600-1800 роках.
Znayete oucrayinscœ sela pri "océané"?
У вашому літописі є й такі церковні слова, як Владимер, древяную, Манамах, град, осмь, княжение, соборной, предасть. Правдивою руською мовою аж пахне.
У давніх літописех є крий простацьке чекати чистоти мови.
Мені писали "Ви не вісте, чи та яко Русь тями то слово в 900 році", а Ви отже вісте? Так само як і я геть не знаєте. Не треба імітувати, наче хтось із нині живих українців розуміє, якою мовою говорили давні русичі. Усе, що маємо — книжки, стилізовані під болгарське письмо, де поодинокі хиби письма вказують правдиву мову, але болгарських "врагов", "ісконностей", "премудростей" як по косінні високої трави, коли вона гниє – чути аж ген за край села.
Смішніше, що в українській мові «пучити» означає «потрошити, вибирати кишки, розпирати, розбивати».
Тобто, «пучина» це було б щось як «потрошина».
Веле (велика) + віддя (вода).
Вель- від «великий» + мір від «море» (зі збереженою м‘якістю при відмінюванні). У закритому складі «море» має перехід "о" в "і" (зокрема, в ЕСУМі є «мірський» = «морський»), тому вельмір, а не вельмор (тут виникає асоціяція з мором).
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/34973-okijan.html#show_point
Але це вже пізніше слово, давніші словники знають лиш "окея́н".
Веле (велика) + відь (вода).