Саме так було в українській мові, доки росіяни не стали нищити мову!
r2u.org.ua: океан
У живій мові також можна почути спрощення "океан" до "окан", або шось схоже до нього (я сам так деколи вимовляю).
Також "театер" часто звучить ближче до "татер" (лише приблизна вимова). Хтось ше так вимовляє? Цікаво взнати.
Я особисто голосні не стягую в таких сполуках. Проте /ə/ (-е-(р)) у мене частіше чезнить. Ну, вимова /θ/ на місто /t/ (ɵеатер, ɵеатр)є вже мій почин. В обережній вимові схоже на се /ˈθɛatᵊr/
Саме "окея́н" було в українській мові, доки росіяни не стали нищити мову!
r2u.org.ua: океан
Даю з "и" замість "е" бо так було в давньоруській.
Вимова: {pʊˈt͡ʃɪ͡ɘnɐ ~ pʊˈt͡ʃe̝nɐ}.
sum.in.ua: puchyna; http://oldrusdict.ru/dict.html#: пучина (*пѫчина); Желехівський ІІ, 791: пучина "Meer. Fluten. Abgrund. Schlund"; ЕСУМ IV, 645: пучина.
-
Етимол. Словн. Укр. Мови пише: Запозичення з старослов'янської мови.
Слова немає в жодному докомуністичному словнику.
Слова немає більше в ніяких слов'ян, лише у деяких південних (хорватів та слованів) є пу̏котини та póky, але значіння инше – «щілина, тріщина». Тобто слово прийшло від Болгарів, давнім русичам воно таке ж рідне, як болгарські церковні блага та іскусства. Коли прийшли в'язати свою віру болгари, русичі не мали слова пучина (вже точно не в тямі "океан"), об'явились би ви у 900 рік і сказали кому, що йдете плисти по пучині, подумали би, що ви чужоземець!
Ой не догледів(
<...давнім русичам воно...>
Ne coxaite si mroyui; ne véste ci zna ta yaco teami tô slovo Rousy u rocé 900. Zna "sceily, tréscina, pady, sclèzy" ne pèreceaty znacou "oceanus".
A x.-sb. ta slovénsca tacui znaiõty se slovo i u znacyeinïé "oceanus" (http://hjp.znanje.hr/index.php?show=search_by_id&id=dl1lXxE=, https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/pǫčina). E se slovo u Sõpraslscœuy létopisi – cénné pameatcé dé na Rousi.
Сербохорватська та словінська мови є південнослов'янськими. Не видавайте книжну літописну мову за живу мову русичів, Єлисію!
Розвиток "тріщини, щілини" до тями "океан" аж ніяк не очевидна, якщо вона розвинулася в давньоболгарській, нема жодної гарантії, що мала розвинутися в руській! Тим паче, немає такого більше ніде північніше Белґраду, в одних лиш південних слов'ян та звідти ж крадено у російську.
Дістали з своїм суржиком язичіємським.
Сам факт, що цього слова немає в тямі "море" в нинішній українській мові в жодному говорі, м'яко наводить на мисель – а чи було поза межами писмаків у середньовічних українських селах? Ви б кожне слово з давньоболгарської пхали в українську мову. Геть як це чинили московити в 1600-1800 роках.
Znayete oucrayinscœ sela pri "océané"?
У вашому літописі є й такі церковні слова, як Владимер, древяную, Манамах, град, осмь, княжение, соборной, предасть. Правдивою руською мовою аж пахне.
У давніх літописех є крий простацьке чекати чистоти мови.
Мені писали "Ви не вісте, чи та яко Русь тями то слово в 900 році", а Ви отже вісте? Так само як і я геть не знаєте. Не треба імітувати, наче хтось із нині живих українців розуміє, якою мовою говорили давні русичі. Усе, що маємо — книжки, стилізовані під болгарське письмо, де поодинокі хиби письма вказують правдиву мову, але болгарських "врагов", "ісконностей", "премудростей" як по косінні високої трави, коли вона гниє – чути аж ген за край села.
Смішніше, що в українській мові «пучити» означає «потрошити, вибирати кишки, розпирати, розбивати».
Тобто, «пучина» це було б щось як «потрошина».
Вель- від «великий» + мір від «море» (зі збереженою м‘якістю при відмінюванні). У закритому складі «море» має перехід "о" в "і" (зокрема, в ЕСУМі є «мірський» = «морський»), тому вельмір, а не вельмор (тут виникає асоціяція з мором).
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/34973-okijan.html#show_point
Але це вже пізніше слово, давніші словники знають лиш "окея́н".
Веле (велика) + відь (вода).
<Відь — наука.>
‹védy› /ʋi͡edʲ/ : ‹vœudy› /wydʲ/
Дослівно велике море.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов):
"Мори́ще – мори́ще, безме́жне мо́ре."
http://lang.slovopedia.org.ua/11/53404/149248.html
Дуже ладне!
Дуже неладне
—
Чому?
Якась дурня
До того ж, море — теж черпане
Звідки ви взяли, шо "море" черпане?
Індоєвропейське ж слово.
Океанський, океанічний — морищевий, морищний.
морішній, на взір горище – горішній
Можливо і так.
Відповідно і морисько буде означати океан, хоча як не основне. Тоді прикметник до нього буде мориськовий. Проте основне буде морище.
<Тоді прикметник до нього буде мориськовий.>
Za pervxyê, na cœulyco ceasta e noudya u imeni primêtui œd ‹morisce / morisco›?
Za drougê, imea primêtui œd ‹morisce / morisco› mogeity bouti ci i scoréixye bõde ‹moriscen, moriscyna, moriscyno› /moˈrɪʃt͡ʃən, moˈrɪʃt͡ʃnɑ, moˈrɪʃt͡ʃno/. Porœunaite: ‹ceudovisco / ceudovisce› → ‹ceudoviscen, ceudoviscyna, ceudoviscyno›.‹selisce› → ‹seliscen, seliscyna, seliscyno› (ne ‹seliscœu, seliscova, seliscovo›), ‹pasovisce / pasovisco› → ‹pasoviscen, pasoviscyna, pasoviscyno›, ‹bez prœuzüiscya› → ‹bezprœuzüiscen, bezprœuzüiscyna, bezprœuzüiscyno›, ‹gorisce› → ‹goriscen, goriscyna, goriscyno›, ‹vidovisce› → ‹vidoviscen, vidoviscyna, vidoviscyno›.
Морище - збільшувальна форма слова "море", як от "двір" - "дворище", і до океану ніяк не тягне.
___
Двірець — зменшувальне до двір, але має значення палац. Як часто доводиться вживати збільшувану форму для опису моря? Є маленькі та великі моря?