Саме так було в українській мові, доки росіяни не стали нищити мову!
r2u.org.ua: океан
Саме "окея́н" було в українській мові, доки росіяни не стали нищити мову!
r2u.org.ua: океан
Даю з "и" замість "е" бо так було в давньоруській.
Вимова: {pʊˈt͡ʃɪ͡ɘnɐ ~ pʊˈt͡ʃe̝nɐ}.
sum.in.ua: puchyna; http://oldrusdict.ru/dict.html#: пучина (*пѫчина); Желехівський ІІ, 791: пучина "Meer. Fluten. Abgrund. Schlund"; ЕСУМ IV, 645: пучина.
-
Етимол. Словн. Укр. Мови пише: Запозичення з старослов'янської мови.
Слова немає в жодному докомуністичному словнику.
Слова немає більше в ніяких слов'ян, лише у деяких південних (хорватів та слованів) є пу̏котини та póky, але значіння инше – «щілина, тріщина». Тобто слово прийшло від Болгарів, давнім русичам воно таке ж рідне, як болгарські церковні блага та іскусства. Коли прийшли в'язати свою віру болгари, русичі не мали слова пучина (вже точно не в тямі "океан"), об'явились би ви у 900 рік і сказали кому, що йдете плисти по пучині, подумали би, що ви чужоземець!
Ой не догледів(
<...давнім русичам воно...>
Ne coxaite si mroyui; ne véste ci zna ta yaco teami tô slovo Rousy u rocé 900. Zna "sceily, tréscina, pady, sclèzy" ne pèreceaty znacou "oceanus".
A x.-sb. ta slovénsca tacui znaiõty se slovo i u znacyeinïé "oceanus" (http://hjp.znanje.hr/index.php?show=search_by_id&id=dl1lXxE=, https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/pǫčina). E se slovo u Sõpraslscœuy létopisi – cénné pameatcé dé na Rousi.
Сербохорватська та словінська мови є південнослов'янськими. Не видавайте книжну літописну мову за живу мову русичів, Єлисію!
Розвиток "тріщини, щілини" до тями "океан" аж ніяк не очевидна, якщо вона розвинулася в давньоболгарській, нема жодної гарантії, що мала розвинутися в руській! Тим паче, немає такого більше ніде північніше Белґраду, в одних лиш південних слов'ян та звідти ж крадено у російську.
Дістали з своїм суржиком язичіємським.
Сам факт, що цього слова немає в тямі "море" в нинішній українській мові в жодному говорі, м'яко наводить на мисель – а чи було поза межами писмаків у середньовічних українських селах? Ви б кожне слово з давньоболгарської пхали в українську мову. Геть як це чинили московити в 1600-1800 роках.
Znayete oucrayinscœ sela pri "océané"?
У вашому літописі є й такі церковні слова, як Владимер, древяную, Манамах, град, осмь, княжение, соборной, предасть. Правдивою руською мовою аж пахне.
У давніх літописех є крий простацьке чекати чистоти мови.
Мені писали "Ви не вісте, чи та яко Русь тями то слово в 900 році", а Ви отже вісте? Так само як і я геть не знаєте. Не треба імітувати, наче хтось із нині живих українців розуміє, якою мовою говорили давні русичі. Усе, що маємо — книжки, стилізовані під болгарське письмо, де поодинокі хиби письма вказують правдиву мову, але болгарських "врагов", "ісконностей", "премудростей" як по косінні високої трави, коли вона гниє – чути аж ген за край села.
Смішніше, що в українській мові «пучити» означає «потрошити, вибирати кишки, розпирати, розбивати».
Тобто, «пучина» це було б щось як «потрошина».
Вель- від «великий» + мір від «море» (зі збереженою м‘якістю при відмінюванні). У закритому складі «море» має перехід "о" в "і" (зокрема, в ЕСУМі є «мірський» = «морський»), тому вельмір, а не вельмор (тут виникає асоціяція з мором).
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/34973-okijan.html#show_point
Але це вже пізніше слово, давніші словники знають лиш "окея́н".
Веле (велика) + відь (вода).
<Відь — наука.>
‹védy› /ʋi͡edʲ/ : ‹vœudy› /wydʲ/
Дослівно велике море.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов):
"Мори́ще – мори́ще, безме́жне мо́ре."
http://lang.slovopedia.org.ua/11/53404/149248.html
Дуже ладне!
Дуже неладне
—
Чому?
Якась дурня
До того ж, море — теж черпане
Звідки ви взяли, шо "море" черпане?
Індоєвропейське ж слово.
Океанський, океанічний — морищевий, морищний.
морішній, на взір горище – горішній
Можливо і так.
Відповідно і морисько буде означати океан, хоча як не основне. Тоді прикметник до нього буде мориськовий. Проте основне буде морище.
<Тоді прикметник до нього буде мориськовий.>
Za pervxyê, na cœulyco ceasta e noudya u imeni primêtui œd ‹morisce / morisco›?
Za drougê, imea primêtui œd ‹morisce / morisco› mogeity bouti ci i scoréixye bõde ‹moriscen, moriscyna, moriscyno› /moˈrɪʃt͡ʃən, moˈrɪʃt͡ʃnɑ, moˈrɪʃt͡ʃno/. Porœunaite: ‹ceudovisco / ceudovisce› → ‹ceudoviscen, ceudoviscyna, ceudoviscyno›.‹selisce› → ‹seliscen, seliscyna, seliscyno› (ne ‹seliscœu, seliscova, seliscovo›), ‹pasovisce / pasovisco› → ‹pasoviscen, pasoviscyna, pasoviscyno›, ‹bez prœuzüiscya› → ‹bezprœuzüiscen, bezprœuzüiscyna, bezprœuzüiscyno›, ‹gorisce› → ‹goriscen, goriscyna, goriscyno›, ‹vidovisce› → ‹vidoviscen, vidoviscyna, vidoviscyno›.
Морище - збільшувальна форма слова "море", як от "двір" - "дворище", і до океану ніяк не тягне.
___
Двірець — зменшувальне до двір, але має значення палац. Як часто доводиться вживати збільшувану форму для опису моря? Є маленькі та великі моря?