лат. рāgānus «сільський; селянський, простий, неосвічений; язичницький» < рāgus «сільська громада, село; сільське населення; область, округ» < раngo «вбиваю, заганяю, встромлюю, вдавлюю, вирізую» ~ укр. паз;
чин цих черпаних тварів на позначення тями «язичник» та розвій значень ~«брудний, бридкий; забруднювати, неславити, безчестити, псувати» був підпертий на слов’янському мовному ґрунті сугучними псл. gana «образа», ganiti «докоряти», укр. га́на «осуд, ганьба, сором», га́нити «гудити; докоряти, лаяти».
Смішно. +