Прокурор — головний законний представник обвинувачення в країнах з системою слідства або в країнах загального права (англ. common law), що прийняли змагальну систему.
Приклад вживання
Прокурор — суб'єкт кримінального процесу, на якого згідно зі ст. 121 Конституції України покладаються: нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, дізнання та оперативно-розшукової юрисдикції; підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадян або держави в суді у визначених законом.
Ви не розумієте різницю між визначеннями термінів, де ті визначення ще й підлягають оновленню відповідно до мінливих реалій і прочого та тим, як, як правило, сама МОВА поняття/тями/речі називає. Мова (будь-яка людська мова) не є здатна назвати "стіл" "столом" так, аби містити внім усю широту його власностей фізичних, мети застосування тощо - мова зазвичай вибере тільки один аспект, і за ним назве річ/тяму. Називання речей і понять у природних мовах є подібне тій байці про те, як різні люди глядять на великого слона з різних боків, і кожен його пише з того боку, з якого слона бачить. Тому "людина" у германців "мислить", у романців, литви, ївріїв є "земляна", у слов'ян "чільна, на чолі". Всього охопити в понятті слово не може. І не має.
Даючи річем і тямам імена, ми просто "домовляємося", звісно не геть із порожнього, і все таки з великою мірою умовності, як ту річ або тяму звати - конвенція. У разі "прокурора" конвенцією стало (крізь історію, попри зміни в самій піймі "прокурора") звати його тим, хто вимагає що (рос. истец від искати "вимагати", ївр. טובע "вимагач"), винить кого з чого (ївр. קטגור - з гр. κατηγορος, чес. žalobce, слвц. žalobca - від "жалувати (кого за що), винити"), стиже, сочить (ягел. prosecutor від лат. prosequo "стижу", друс. сокъ від сочити "стичи, сочити").
Прокурор — головний законний представник обвинувачення в країнах з системою слідства або в країнах загального права (англ. common law), що прийняли змагальну систему.
Прокурор — суб'єкт кримінального процесу, на якого згідно зі ст. 121 Конституції України покладаються: нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, дізнання та оперативно-розшукової юрисдикції; підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадян або держави в суді у визначених законом.
лат. procurare − розпоряджатися, піклуватися
Перекладаємо слово прокурор
Згоден ліпший варіянт ніж мій
* найкоротша обріза
* корінь вин- від винити "звинувачувати, обвинувачувати"
* див. https://goroh.pp.ua/Тлумачення/винити
Поняття прокурора є більш ширшим, аніж просто підтримка державного обвинувачення
Ви не розумієте різницю між визначеннями термінів, де ті визначення ще й підлягають оновленню відповідно до мінливих реалій і прочого та тим, як, як правило, сама МОВА поняття/тями/речі називає. Мова (будь-яка людська мова) не є здатна назвати "стіл" "столом" так, аби містити внім усю широту його власностей фізичних, мети застосування тощо - мова зазвичай вибере тільки один аспект, і за ним назве річ/тяму. Називання речей і понять у природних мовах є подібне тій байці про те, як різні люди глядять на великого слона з різних боків, і кожен його пише з того боку, з якого слона бачить. Тому "людина" у германців "мислить", у романців, литви, ївріїв є "земляна", у слов'ян "чільна, на чолі". Всього охопити в понятті слово не може. І не має.
Даючи річем і тямам імена, ми просто "домовляємося", звісно не геть із порожнього, і все таки з великою мірою умовності, як ту річ або тяму звати - конвенція. У разі "прокурора" конвенцією стало (крізь історію, попри зміни в самій піймі "прокурора") звати його тим, хто вимагає що (рос. истец від искати "вимагати", ївр. טובע "вимагач"), винить кого з чого (ївр. קטגור - з гр. κατηγορος, чес. žalobce, слвц. žalobca - від "жалувати (кого за що), винити"), стиже, сочить (ягел. prosecutor від лат. prosequo "стижу", друс. сокъ від сочити "стичи, сочити").