Творено мною яко прямий переклад первісного розвитку – субстантивація *"твір на чин романський" ← прислівник *"романськи, яко «романець»" (тобо й у мові джерелі тяму ту бі мишлено первісно не яко йменник, а яко прислівник: *"пїти романськи" – яко?, = пїти на шиб/чин романця" – *"rōmānicē cantāre") ← прикметник *"романський", від ладженого до руської мови твару rouman- ← лат. rōmān-, з лат. ō → /u/, прасл. чепенем *-yk-o-s (→ д.-рус. <-ьць>; морфологічно правильніше було би писати <-ьцъ>), далі мисленого в гаданім тварі *роуманьца, яко родовий відмінок від сього слова (або, може, відмінок відкладний, лат. ablativus – ?) зо значенням *"яко романець", від якого в руській мові суть прислівники (gala "в кінець", raca "раком", boca "боком" тощо), й далі з субстантивацією сього твару: именник roumança (**<роуманьца>) "романс". Ото, розвиток твару та товку сього слова є сяк: именник roumaneç (**<роуманьцъ>) "романець" → родовий/відкладний відмінок: roumança (**<роуманьца>) "романця" → мишлення сього твару в тязі ("виразі", "словосполученні") яко "péti roumança" (**<пѣти роуманьца>) "пїти/співати романця" = "на чин романця, яко романець", → перехід сього ттвару непрямого відмінка в значення прислівника: "пїти романськи" → лексикалізація сього твару, мислячи його яко самостійне слово, йменник: roumança (**<роуманьца>) "романс".

Скорочене від Любив'я