1. Чи можна вживати паралельно слова збігатися і співпадати?
Недоладними, позбавленими внутрішньої форми вважають мовознавці дієслово співпадати й утворений від нього іменник співпадіння. Адже префікс спів- (відповідник старослов'янського со-) трапляється переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, які виконуємо разом: співавтор, співвидавець, співдоповідач, співнаймач, співпрацівник, співрозмовник, співучасник, співтворчість, співучасть тощо. Якщо взяти на допомогу здоровий глузд, то кальку співпадіння, влучно зауважила лінгвіст Олександра Сербенська, можна тлумачити хіба що як «спільне з кимось падіння».
Натомість маємо лексеми, які цілком відповідають значенням моск. совпадать: збігатися («Думка директора збігається з думкою його підлеглих» – з газети), сходитися («Дивувались трохи, що слова проповіді й вчинки батющині не зовсім сходяться якось» – Михайло Коцюбинський), зійтися («От бачиш, се випадок нещасливий, – він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою» – Леся Українка).
Такими лексемами й годиться користуватися, а не творити без потреби недолугих новотворів на взір співпадати, співпадіння.
2. Збігатися чи співпадати?
Дієслово збігатися, крім прямого значення, використовується і в переносному – «бути спільним, тотожним; відбуватися одночасно з чимось». «Щодо цього погляди Антоновича цілком збігалися з поглядами комбата» (Олесь Гончар), «Яків ловив себе на тому, що його думки про економію збігалися з думками старшого брата» (Михайло Стельмах).
Проте досить часто, надто в усному мовленні, замість збігатися невиправдано вживають співпадати. «Позиції багатьох депутатів співпадають» (з виступу на засиді парламенту). Це дієслово, яке Борис Антоненко-Давидович назвав недоладним, а Олександр Пономарів – покручем, не фіксує в своєму реєстрі жоден сучасний словник. Не має підстав і перспектив набути прав громадянства в українській літературній мові й дієслово співставляти – невдала калька з моск. сопоставлять. Треба пам'ятати, що наша мова виробила словотворчу модель, де префікс спів- (як відповідник старослов'янському со-) є переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, спрямованих на це. Наприклад: собеседник – співрозмовник, сотрудник – співправцівник, содоклад – співдоповідь, сострадать – співчувати. Моск. лексеми з префіксом со-, які передають інші значення, перекладаються й іншими відповідниками: соблазнитель – спокусник, сознание – свідомість, соперник – суперник, сопоставлять – зіставляти, порівнювати. Отже, не співставляти факти, а зіставляти, порівнювати.
До того ж давні українські слова збігатися і зіставляти обросли гніздами похідних: збіг, збіжний, збіжність; зіставлення, зіставний, зіставність.
_________________________________________
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
r2u.org.ua: сутіч
+
1. Чи можна вживати паралельно слова збігатися і співпадати?
Недоладними, позбавленими внутрішньої форми вважають мовознавці дієслово співпадати й утворений від нього іменник співпадіння. Адже префікс спів- (відповідник старослов'янського со-) трапляється переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, які виконуємо разом: співавтор, співвидавець, співдоповідач, співнаймач, співпрацівник, співрозмовник, співучасник, співтворчість, співучасть тощо. Якщо взяти на допомогу здоровий глузд, то кальку співпадіння, влучно зауважила лінгвіст Олександра Сербенська, можна тлумачити хіба що як «спільне з кимось падіння».
Натомість маємо лексеми, які цілком відповідають значенням моск. совпадать: збігатися («Думка директора збігається з думкою його підлеглих» – з газети), сходитися («Дивувались трохи, що слова проповіді й вчинки батющині не зовсім сходяться якось» – Михайло Коцюбинський), зійтися («От бачиш, се випадок нещасливий, – він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою» – Леся Українка).
Такими лексемами й годиться користуватися, а не творити без потреби недолугих новотворів на взір співпадати, співпадіння.
2. Збігатися чи співпадати?
Дієслово збігатися, крім прямого значення, використовується і в переносному – «бути спільним, тотожним; відбуватися одночасно з чимось». «Щодо цього погляди Антоновича цілком збігалися з поглядами комбата» (Олесь Гончар), «Яків ловив себе на тому, що його думки про економію збігалися з думками старшого брата» (Михайло Стельмах).
Проте досить часто, надто в усному мовленні, замість збігатися невиправдано вживають співпадати. «Позиції багатьох депутатів співпадають» (з виступу на засиді парламенту). Це дієслово, яке Борис Антоненко-Давидович назвав недоладним, а Олександр Пономарів – покручем, не фіксує в своєму реєстрі жоден сучасний словник. Не має підстав і перспектив набути прав громадянства в українській літературній мові й дієслово співставляти – невдала калька з моск. сопоставлять. Треба пам'ятати, що наша мова виробила словотворчу модель, де префікс спів- (як відповідник старослов'янському со-) є переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, спрямованих на це. Наприклад: собеседник – співрозмовник, сотрудник – співправцівник, содоклад – співдоповідь, сострадать – співчувати. Моск. лексеми з префіксом со-, які передають інші значення, перекладаються й іншими відповідниками: соблазнитель – спокусник, сознание – свідомість, соперник – суперник, сопоставлять – зіставляти, порівнювати. Отже, не співставляти факти, а зіставляти, порівнювати.
До того ж давні українські слова збігатися і зіставляти обросли гніздами похідних: збіг, збіжний, збіжність; зіставлення, зіставний, зіставність.
_________________________________________
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)