ПАРСУ́НА, и, жін., розм., заст.

1. Обличчя, фізіономія. Рушником обтер парсуну (Словник Грінченка).

2. Портрет. Як же роздивиться наша Явдоха, що се мана, що се не справжній салдат [солдат], а тільки його парсуна, — засоромилась (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 12).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 76.