Сподіваюся, рано чи пізно ця спільнота захоче робити щось поза межами осідку, щоб поширювати в суспільстві турботливе ставлення до питомих українських слів. І коли постане питання, що саме робити, треба буде мати скарбничку наміток (задумів), які можна буде втілити силами добровольців або на зібрані пожертви. У цій гілці пропоную зберігати такі задуми.
Намітка 1. Уже описав її в іншій гілці цього розділу – загін швидкої відповіді на мовні/словотвірні суперечки. Щось на зразок старої-доброї Фофудьї. Подробиці там.
Намітка 2. Часова вісь проникнення запозичень. Маю припущення, що легше боротися з тими словами, які проникли у мову щойно, порівняно з тими які вже усталилися. Думаю можна створити програму-шукача, яка би відстежувала тексти провідних ЗМІ (чи може ще якісь джерела) і записувала частоту згадування певних запозичених слів. Тоді можна було би унаочнити, які слова проникають в мову зараз, які проникли 5, 10 років тому, які з них вживаються найбільше, чи зменшується частота вжитку з часом – словом мали би такий засіб підказки, які слова потребують найбільшої уваги зараз і в майбутньому. Оприлюднення цих даних було би для суспільства додатковим приверненням уваги до мовного засмічення і загрози зникнення питомих слів.
Намітка 2… створити програму-шукача, яка би відстежувала тексти провідних ЗМІ (чи може ще якісь джерела) і записувала частоту згадування певних запозичених слів. Тоді можна було би унаочнити, які слова проникають в мову зараз, які проникли 5, 10 років тому…
Цікава думка для дослідження.
Сподіваюся, рано чи пізно ця спільнота захоче робити щось поза межами осідку, щоб поширювати в суспільстві турботливе ставлення до питомих українських слів. І коли постане питання, що саме робити, треба буде мати скарбничку наміток (задумів), які можна буде втілити силами добровольців або на зібрані пожертви. У цій гілці пропоную зберігати такі задуми.
чому Ви виправили “задум” на “намітка”?
Намітка 2. Часова вісь проникнення запозичень. Маю припущення, що легше боротися з тими словами, які проникли у мову щойно, порівняно з тими які вже усталилися. Думаю можна створити програму-шукача, яка би відстежувала тексти провідних ЗМІ (чи може ще якісь джерела) і записувала частоту згадування певних запозичених слів. Тоді можна було би унаочнити, які слова проникають в мову зараз, які проникли 5, 10 років тому, які з них вживаються найбільше, чи зменшується частота вжитку з часом – словом мали би такий засіб підказки, які слова потребують найбільшої уваги зараз і в майбутньому. Оприлюднення цих даних було би для суспільства додатковим приверненням уваги до мовного засмічення і загрози зникнення питомих слів.
Прекрасний задум.
Задум 3 (можна втілити прямо зараз). Щорічне опитування громадської думки про ставлення до запозичених слів із подальшим поширенням у ЗМІ.
Це не так складно і дорого, як здається на перший погляд: одне питання в омнібус КМІС коштує 5800 грн. Зібрати 5800 грн. – це буквально 12 людям скинутися по 500 грн. (або шістьом людям по 500 грн на місяць, 2 місяці) – ми це точно можемо.
Питання може бути таке: Як ви ставитеся до проникнення в українську мову англійських слів (таких як “булінг”, “донат”, “фідбек”):
На виході ми отримаємо повноцінне загальноукраїнське опитування, з розбивкою відповідей за статтю, віком, регіоном тощо (це додаткові цікаві подробиці для ЗМІ). Ми можемо повторювати це опитування щороку й дивитися куди рухається громадська думка з цього питання.
Найголовніша частина далі: ЗМІ дуже люблять поширювати дані опитувань громадської думки (я це знаю по роботі, 100 разів перевірено). Подальше поширення цього опитування в ЗМІ буде привертати увагу до цього явища людей, які раніше про це взагалі не замислювалися.
Чому важливо привертати увагу? Тому що згідно з сучасними науковими розробками про зміни в суспільстві, будь-яка зміна має послідовно проходити три кроки: привернути увагу, сформувати ставлення, закликати до зміни. Оскільки більшості людей це питання взагалі байдуже, то там ще дуже довго треба привертати до нього увагу.
Порядок подальших дій бачу так:
Намітка 4. Членські внески. От шкода, що попередній задум не викликав хвилю відгуків “можна я” і “ось мої 500 грн.” :) Ну гаразд, це наштовхнуло на наступну думку. Якщо ми хочемо якось впливати на суспільство, на це зазвичай потрібні гроші (або добровільна праця, але зараз не про це).
Найбільш звичний спосіб збирати гроші – це запровадити членські внески (щомісячні або щорічні). Кожен, хто робить внесок, отримує право голосу, на що ці гроші витрачати. Можна збиратися раз на рік на загальні збори і дивитися, скільки зібрано грошей, на що їх можна витратити і як саме. Можна голосувати за збільшення розміру членського внеску, якщо грошей замало. Можна запровадти внески кількох рівнів (але тоді, очевидно, за більші внески треба буде давати більше прав голосу).
Трохи пізніше можна буде дійти до повноцінного ГОшного управління, коли обирається правління, лічильна комісія, звітування загальним зборам, вибори і все таке. Але це потім.
Намітка 4. Членські внески. От шкода, що попередній задум не викликав хвилю відгуків “можна я” і “ось мої 500 грн.” :) Ну гаразд, це наштовхнуло на наступну думку. Якщо ми хочемо якось впливати на суспільство, на це зазвичай потрібні гроші (або добровільна праця, але зараз не про це).
Найбільш звичний спосіб збирати гроші – це запровадити членські внески (щомісячні або щорічні). Кожен, хто робить внесок, отримує право голосу, на що ці гроші витрачати. Можна збиратися раз на рік на загальні збори і дивитися, скільки зібрано грошей, на що їх можна витратити і як саме. Можна голосувати за збільшення розміру членського внеску, якщо грошей замало. Можна запровадти внески кількох рівнів (але тоді, очевидно, за більші внески треба буде давати більше прав голосу).
Трохи пізніше можна буде дійти до повноцінного ГОшного управління, коли обирається правління, лічильна комісія, звітування загальним зборам, вибори і все таке. Але це потім.
Щодо опитувань: навіщо? Нам треба не питати думку, а поширювати правильну – що вони зайві
Намітка 4. Членські внески. От шкода, що попередній задум не викликав хвилю відгуків “можна я” і “ось мої 500 грн.” :) Ну гаразд, це наштовхнуло на наступну думку. Якщо ми хочемо якось впливати на суспільство, на це зазвичай потрібні гроші (або добровільна праця, але зараз не про це).
Найбільш звичний спосіб збирати гроші – це запровадити членські внески (щомісячні або щорічні). Кожен, хто робить внесок, отримує право голосу, на що ці гроші витрачати. Можна збиратися раз на рік на загальні збори і дивитися, скільки зібрано грошей, на що їх можна витратити і як саме. Можна голосувати за збільшення розміру членського внеску, якщо грошей замало. Можна запровадти внески кількох рівнів (але тоді, очевидно, за більші внески треба буде давати більше прав голосу).
Трохи пізніше можна буде дійти до повноцінного ГОшного управління, коли обирається правління, лічильна комісія, звітування загальним зборам, вибори і все таке. Але це потім.Щодо опитувань: навіщо? Нам треба не питати думку, а поширювати правильну – що вони зайві
Це крайнощі, на які мало-хто погодиться
Далеко не всі розділяють такі погляди (я, наприклад, теж).
Слова про їхню “зайвість”(багато з них і справді непотрібні, але багато з них також можуть збагачувати мову) здаються дуже консервативними
Намітка 4. Членські внески. От шкода, що попередній задум не викликав хвилю відгуків “можна я” і “ось мої 500 грн.” :) Ну гаразд, це наштовхнуло на наступну думку. Якщо ми хочемо якось впливати на суспільство, на це зазвичай потрібні гроші (або добровільна праця, але зараз не про це).
Найбільш звичний спосіб збирати гроші – це запровадити членські внески (щомісячні або щорічні). Кожен, хто робить внесок, отримує право голосу, на що ці гроші витрачати. Можна збиратися раз на рік на загальні збори і дивитися, скільки зібрано грошей, на що їх можна витратити і як саме. Можна голосувати за збільшення розміру членського внеску, якщо грошей замало. Можна запровадти внески кількох рівнів (але тоді, очевидно, за більші внески треба буде давати більше прав голосу).
Трохи пізніше можна буде дійти до повноцінного ГОшного управління, коли обирається правління, лічильна комісія, звітування загальним зборам, вибори і все таке. Але це потім.Щодо опитувань: навіщо? Нам треба не питати думку, а поширювати правильну – що вони зайві
Це крайнощі, на які мало-хто погодиться
Далеко не всі розділяють такі погляди (я, наприклад, теж).
Слова про їхню “зайвість”(багато з них і справді непотрібні, але багато з них також можуть збагачувати мову) здаються дуже консервативними
Я не про те, а ось про що: навіщо опитування, з якою метою? Що робити з отриманими даними?
Щодо опитувань: навіщо? Нам треба не питати думку, а поширювати правильну – що вони зайві
Я не про те, а ось про що: навіщо опитування, з якою метою? Що робити з отриманими даними?
Як я писав вище, опитування проводять не лише щоб дізнатися, а й щоб поширити у суспільстві певну думку. Дані опитування дуже люблять поширювати ЗМІ. Гарантовано, їх прочитає 200-500 тисяч людей на перший рік, але наступні роки увага до опитування зростатиме (особливо якщо його приурочити до якогось свята української мови (наступне – в жовтні)).
Запозичені слова зараз хвилюють досить вузьке коло народу, і завджи є якісь важливіші проблеми. Але що частіше людина чує про якусь проблему, то важливішою для неї в загальному списку проблем суспільства вона стає (див. Канеман, “Мислення…”). Тому поширення новин про проблему засмічення мови запозиченими словами – один зі способів привернення уваги суспільства (а це, своєю чергою – перший крок до змін ставлення і поведінки).
Намітка 5. Премія Голохвастова. Упродовж року ми могли би збирати приклади найбільш кричущого засмічення української мови у ЗМІ, рекламі, піснях, виступах тощо, і раз на рік відзначати “Премією Голохвастова” найгірших з найгірших.
Ось приклад реклами, яку сміливо можна було би висунути на цю премію: https://www.facebook.com/Jevhen.Shulha/posts/pfbid0nKp9bX7uJdH52xYXaoNh9t2sTMe6cGmJFTqQZNgQCy8L1y1JFwi1muTHUWL4TVrel.
Подальше поширення цієї новини у ЗМІ привертатиме увагу до потреби очищення української мови від англіцизмів та інших запозичень.