Чи є перейнятим слово...

Суто вкраїнське “пере” уже явить його вкраїнське коріння. Гадаю, українською таки Переми”шель”, але можу і помилятися.

ЕСУМ: ПЕРЕМИ́ШЛЬ «промисел»
очевидно, калька п. przemysł «тс.», утвореного за допомогою префікса prze- «пере-» від основи mysł- «думка, мисль», пов’язаного з myśl «тс.»;

Шевелів десь в Історичній фонології укр. м. пише про те, що топоніми питимо фігурують у відмінках непрямих, тож /ʃʎ/ – без епентетичного голосного в форму називного відмінка могло бути за аналогією перенесено з інших відмінків.

Які шанси, що слово “скарб” дійсно полонізм та германізм? Адже слово знане і давньоруською мовою.

Які шанси, що слово “скарб” дійсно полонізм та германізм? Адже слово знане і давньоруською мовою.

“Давньоруська мова” є тяма дуже широка.

То Ви вважаєте скарб полонізмом?

То Ви вважаєте скарб полонізмом?

Я ще не казав ни того, чи вважаю, ни чи не вважаю. Тільки те, що сам факт наявності слова в “д.-рус.” памятках ище сам за себе про нич не говорить.

Деякі міркування ми кажуть на можебність питомости того слова, але вони потребують більше доказів. Поки над тим думаю.

Знову відкрию обговорення слова чемний, (чемно, чемність).

У словнику Желехівського щойно натрапив на слово ча́мяний (ІІ, 1060), яке Желехівський шле на слово красний; красний є в його товмачено: “schön, malerisch”, і звукотвар і значення слова зразу навели мене на те, що то є прикметник *kyrm-ēn-, від кореня *kyrm- “червоний”, знаний у д.-рус. чьрмьнъ “червоний” (*kyrm-yn-), зо суфіксом *-yn- (-ьн-), у формі ча́мяний же суфікс прикметника є *-ēn- (ги в словах: дерев’яний, румяний, крижаний, олов’яний тощо). Літерою а́ є тут відбито рефлекс [æ], типовий для говірок, які різнять між рефлекси фонем *е та сильного *ь – відповідно, для *е рефлекс [ɛ], а для сильного *ь [æ]. Кирилиця не має засобів різнити звуки [ɛ], [е], [æ]. Коли етимологія слова, тобто його звязок з иншими коріньми, є темна, написання слова є тяжко оперти на вихідний корінь, і тоді фіксація такого слова на письмі часто відбиває коливання. Так, напр., звук [æ] лежить між звуки [а] та [ɛ], й відповідно, один фіксатор (укладач словника чи письменник тощо) міг фіксувати те саме слово зо сильним *ь через літеру “а”, а інший через літеру “е”. Пильніше глянувши на саме слово чемний і його значення, й маючи на гадці згадані вище рефлекси сильного *ь, згадавши й те, що *r в сполуках *ur, *yr (ър, ьр) перед скупченнями інших приголосних у руській мові тяжіє до випадіння (ченц- ← *чьрнц- ← чьрньц-), зразу є виден зв’язок між зовні, на перший погляд різними, писаними формами ча́мяний та че́мний, тобто конкретно між ча́м- та че́м-. Зв’язок семантичний є між сими формами цілком логічний: “червоний” → “красний, гарний (зовнішністю)” → “красний, гарний (поведінкою)”.

Таким чином, етимологія писаної форми чемний є *чермний (← *чьрмьнъ), і випадає значно логічнішою ніж пояснення зворотнім утворенням від форми нікчемний.

То Ви вважаєте скарб полонізмом?

СКАРБ
через польське посередництво запозичено, очевидно, з давньоверхньонімецької мови;
двн. scerf «монета», раннє нвн. scher(p)f «тс.» пов’язані з двн. scarbоn «робити надрізи, карбувати», спорідненим із псл. *čerpъ, укр. череп;
виведення від псл. skъrbь «жаль, гризота» (Brückner 493; Брандт РФВ 24, 173) непереконливе;

Чи є перейнятими форми “хтіти” та “штири”?

“Хтіти” — ні. Воно є від псл. “xъtěti”. ЕСУМ дає два пратвари: *xotěti, та *xъtěti. Те слово є не лише в польській, словацькій, чи чеській. Також у сербоховратській родині (hteti; htjeti), словенській (hteti), та в залишку західних слов’янських мов. І білоруській, звісно.

Про “штири” не скажу. Я це слово на осідку зустрічав багато разів, але ніколи не бачив коменарів, які би натякали на його чужість. Гадаю шо питоме. Але нехай хтось, хто більше знає пояснить це слово. Деафрикатизація “ч” до “ш” перед “т” може трапитися на питомому тлі.

сербоховратській

-ховратська… 😆

Дяка :)

“Деафрикатизація “ч” до “ш” перед “т” може трапитися на питомому тлі.

Conecyno.
cytiti /t͡ʃᵊ.tɪtɪ/ → [ˈʃtɪtɪ], cyto /t͡ʃᵊ.ˈto/ [ʃʈo], cytuiri /t͡ʃᵊˈtɤrɪ, t͡ʃᵊˈtɘ̟rɪ/ [ˈʃtɤrɪ, ˈʃtɘ̞rɪ]

Чи є питомим слово “галка” в значенні “кулька”? Тут (https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0#3703) етимологія непевна: ніби й гермаського роду слово, а ніби й слов’янського…

Цікавлюся цим словом, бо деколи чув його на малій батьківщині в значенні “таблетка, пігулка”, від літніх людей головно. Вагаюся, чи дати то за переклад чи ні.

Чи є питомим слово “галка” в значенні “кулька”? Тут (https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0#3703) етимологія непевна: ніби й гермаського роду слово, а ніби й слов’янського…

Цікавлюся цим словом, бо деколи чув його на малій батьківщині в значенні “таблетка, пігулка”, від літніх людей головно. Вагаюся, чи дати то за переклад чи ні.

Опять той “Горох”… Під “ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ” дає там ‹га́ка›, а йдемо на СИРМ и нич такого там нема — є ‹га́лка›. Гилю чести в СИСМ статтю на: *gala/*galo II (VI, 90). Там є гадку про германське джерело слів сього корене *gal- твердо відвергнуто. На тлї словянськім є там стато на дву гадку: 1) звязок з коренем *gol- та gal-o-s (виджь той же СИСМ, статтю на *galъ I ), та 2) звязок з коренем у словах д.-рус. ‹жьлъі› “черепаха, желв” та, слїдою, з рус. ‹жо́вно›. Я стою при другій.

Чи є питомою частка “за-” для позначення надмірности: замали́й, забага́то, зана́дто тощо?

ЕСУМ пише: очевидно, запозичення з польської мови; п. za «занадто» (у сполученні з прикметниками і прислівниками, напр., za mały, za dużo) розвинулось на основі прийменникового значення «поза» через проміжне значення «понад».

Опять той “Горох”… Під “ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ” дає там ‹га́ка›, а йдемо на СИРМ и нич такого там нема — є ‹га́лка›. Гилю чести в СИСМ статтю на: *gala/*galo II (VI, 90). Там є гадку про германське джерело слів сього корене *gal- твердо відвергнуто. На тлї словянськім є там стато на дву гадку: 1) звязок з коренем *gol- та gal-o-s (виджь той же СИСМ, статтю на *galъ I ), та 2) звязок з коренем у словах д.-рус. ‹жьлъі› “черепаха, желв” та, слїдою, з рус. ‹жо́вно›. Я стою при другій.

Як я розумію, СИРМ то є ЕСУМ, а СИСМ, мабуть, то ЕССМ? Якщо так, то почитаю, спасибі.

Як я розумію, СИРМ то є ЕСУМ, а СИСМ, мабуть, то ЕССМ? Якщо так, то почитаю, спасибі.

Tac.

Найшов був у Желехівського (том I, ст. 55) слово “ванни́к” за конвалію звичайну (Convallaria majalis). Глипнув, що пише ЕСУМ, а там (том I, ст. 329) є лише таке:

неясне; можливо, пов’язане з п. wоппу або слц. vоппý «пахучий, запашний»; пор. [воня́к] «Convallaria multiflora» ВеНЗн.

Як гадаєте, відки могло піти це слово? Чи направду воно є пов’язане з “вонь”, і якщо та, то як там постав [а] замість [о}? Не знаю, де ще можна найти про то відомості, тож спитаю тут.

Найшов був у Желехівського (том I, ст. 55) слово “ванни́к” за конвалію звичайну (Convallaria majalis). Глипнув, що пише ЕСУМ, а там (том I, ст. 329) є лише таке:

неясне; можливо, пов’язане з п. wоппу або слц. vоппý «пахучий, запашний»; пор. [воня́к] «Convallaria multiflora» ВеНЗн.

Як гадаєте, відки могло піти це слово? Чи направду воно є пов’язане з “вонь”, і якщо та, то як там постав [а] замість [о}? Не знаю, де ще можна найти про то відомості, тож спитаю тут.

Roupno. U SIRM o tœumy slové ne vidiõ i sam tocyno ne vémy. Ta imõ gadcõ:
yaco latinscê imea seoho quéta e ‹convolvulus› œd *‹convolvo› *“sugortaiõ”, œd ‹volvo› “gornõ, gortaiõ, vïõ, valiõ”, to u rousscé [ˈβ̞ɑnnɪk ~ ˈβ̞ɑn.nɪk ~ ˈβ̞ɑnːɪk] moglo bui, cey, bouti œd */ˈβ̞alʲnɪk/ — *valynik, œd *valiati/*valiti u znacyeinïé “viti, gortati, gornõti, viti, crõtiti, vertéti”; u rousscé e /lʲn/ ne rédco → [nn ~ n.n ~ nː].

Œd slova ‹vonéti, voniti› e imea inxyé builiné u rousscé: ‹vonecynik› “Salvia (glutinosa)”.

Чи слово “зоб” є перейняте? Питаю, бо в більшості наших словників годі й найти се слово. Прикметно, що й СУМ-11 такого слова не знає, проти слова “воло”, проте вже до СУМ-20 “зоб” додали.

Так само в словниках, що є на R2U, не засвідчено вкраїнського слова “зоб”, натомість москальське “зоб” перекладають головно як “воло”.

Цікаво, що се слово є в словнику Желехівського/Недільського (том I, ст. 311, є примітка Под., себто взято слово з робіт С. Подолинського), та вкладачі замість дати визначення слова шлють на “волє” (німецькою розтовмачили як “Kropf”). А Партицький (том I, ст. 427) нім. “Kropf” переклав на нашу мову так: “вола, воле, волє”.

Нема слова “зоб” ні в Яворницького, ні в Білецького-Носенка (зате є “воле” на ст. 83, значить воно “зобъ; у рогатой скотины и у дворовой птицы — глотка, толстое горло”).

ЕСУМ (том II, ст. 272) не пише нічого про чужість слова “зоб”, але дещо там насторожує. По-перше, за джерело слова дано словник Желехівського, за нього я вище згадав був. По-друге, коли ж пішло воно від, цитую, “псл. zobъ, zobь похідне від zobati «дзьобати; поїдати»”, то чи не мало би тоді бути “зіб”? Ще прикметно, що серед згаданих у тій статті когнатів тільки в москалів “зоб” значить “воло”.

Поки не наважуся створити сторінку “зоб”, але й маю сумніви в питомості слова.

Чи слово “зоб” є перейняте? Питаю, бо в більшості наших словників годі й найти се слово. Прикметно, що й СУМ-11 такого слова не знає, проти слова “воло”, проте вже до СУМ-20 “зоб” додали.

Так само в словниках, що є на R2U, не засвідчено вкраїнського слова “зоб”, натомість москальське “зоб” перекладають головно як “воло”.

Цікаво, що се слово є в словнику Желехівського/Недільського (том I, ст. 311, є примітка Под., себто взято слово з робіт С. Подолинського), та вкладачі замість дати визначення слова шлють на “волє” (німецькою розтовмачили як “Kropf”). А Партицький (том I, ст. 427) нім. “Kropf” переклав на нашу мову так: “вола, воле, волє”.

Нема слова “зоб” ні в Яворницького, ні в Білецького-Носенка (зате є “воле” на ст. 83, значить воно “зобъ; у рогатой скотины и у дворовой птицы — глотка, толстое горло”).

ЕСУМ (том II, ст. 272) не пише нічого про чужість слова “зоб”, але дещо там насторожує. По-перше, за джерело слова дано словник Желехівського, за нього я вище згадав був. По-друге, коли ж пішло воно від, цитую, “псл. zobъ, zobь похідне від zobati «дзьобати; поїдати»”, то чи не мало би тоді бути “зіб”? Ще прикметно, що серед згаданих у тій статті когнатів тільки в москалів “зоб” значить “воло”.

Поки не наважуся створити сторінку “зоб”, але й маю сумніви в питомості слова.

Pèreclad némecyscoiõ “Kropf” ou Gelexœuscoho mogeity muiliti (ta tô e slœunic — roussco-némecyscuy) mnogoznacynœustïõ némecyscoho slova, de ‹Kropf› mogeity znaciti i “volo (ou ptaxœu — eaghelscoiõ ‹craw›)” i “ourodiay, gynivo” i “volo (ou mõgya — grõbœusty na syuié, eaghelscoiõ ‹goitre›, veatscoyõ ‹кадык›)”. I scoréixe tacui Gelexœuscuy e pœd “Kropf” tacui ménil “ourodiay” tam — porœunaite blizcê znacyeinïe slova ‹zob› “corm” u cêxyscé ta slovacyscé ta “oves” (õzyeinïe znacyeinïa *“édya, corm”) u serbsco-xoruatscé.

Cyto do prodóugyeinïa *o pèrêd slabomy *u (ta slabomy *y), to ceastocyno i imete praudõ, cecaiõtyi pitœum tuar ‹зіб›, ta nagadaiõ *o → “‹œu›” pèrêd slaboma *u/*y u rousscé ne e conecyno “[i]-canïe”, a prosto pèregòlôs, prodóugyeinïa yacoho rœuzna u rousscœi móuvé sõty. Po pervxe, peruésno zna rousscâ móuva dua pèregòlosa: pœuldenno-zaxœudnuy (xiroco — “galicyscuy”) ta pœulnœucyno-bœulnuy (“cuiêusco-polésscuy”), i ‹зоб› na pisymé cuiriliçeiõ mogeity bouti prosto nedoverxyena pèredatya cuiriliçeiõ drougoho prodóugyeinïa — */u̯͡o/ [ʷɔ ~ ʷo], rœuno hi ‹о› u ‹Полтава›.

Pèreclad némecyscoiõ “Kropf” ou Gelexœuscoho mogeity muiliti (ta tô e slœunic — roussco-némecyscuy) mnogoznacynœustïõ némecyscoho slova, de ‹Kropf› mogeity znaciti i “volo (ou ptaxœu — eaghelscoiõ ‹craw›)” i “ourodiay, gynivo” i “volo (ou mõgya — grõbœusty na syuié, eaghelscoiõ ‹goitre›, veatscoyõ ‹кадык›)”. I scoréixe tacui Gelexœuscuy e pœd “Kropf” tacui ménil “ourodiay” tam — porœunaite blizcê znacyeinïe slova ‹zob› “corm” u cêxyscé ta slovacyscé ta “oves” (õzyeinïe znacyeinïa *“édya, corm”) u serbsco-xoruatscé.

Чому тоді Желехівський не дав визначення “Kropf” до слова “зоб”, а лише на слово “волє” послав? А воно значення “врожай, жниво”, як я знаю, не має. До того ж, аби знати точно, яке значення слово “зоб” там засвідчено, слід заглянути до джерел, із яких те слово взято. Желехівський, як я вже зазначив перше, виписав “зоб” у С. Подолинського (брав слова з його робіт “Життя й здоров’я людей на Україні” та “Ремесла й фабрики на Україні”). Зазирнімо до першої праці, на ст. 71 читаємо таке (першотвір написано драгоманівкою, тому даю витяг без змін):

На решті, де в jаких сторонах, особливо по горах і болотах, од недоброjі води в льудеj пухнуть шчитовидні залози на шиjі j робитьсьа болість, котру зовуть зоб. Звичаjно шче льуде, котрі маjуть тоj зоб, буваjуть занадто при­дуркуваті.

Тобто йде мова таки за воло.

Cyto do prodóugyeinïa o pèrêd slabomy *u (ta slabomy *y), to ceastocyno i imete praudõ, cecaiõtyi pitœum tuar ‹зіб›, ta nagadaiõ *o → “‹œu›” pèrêd slaboma *u/y u rousscé ne e conecyno “[i]-canïe”, a prosto pèregòlôs, prodóugyeinïa yacoho rœuzna u rousscœi móuvé sõty. Po pervxe, peruésno zna rousscâ móuva dua pèregòlosa: pœuldenno-zaxœudnuy (xiroco — “galicyscuy”) ta pœulnœucyno-bœulnuy (“cuiêusco-polésscuy”), i ‹зоб› na pisymé cuiriliçeiõ mogeity bouti prosto nedoverxyena pèredatya cuiriliçeiõ drougoho prodóugyeinïa — */u̯͡o/ [ʷɔ ~ ʷo], rœuno hi ‹о› u ‹Полтава›.

Пробачте, я криво поставив питання. Та й, гадаю, правду тут кажете за переголос.

Чому тоді Желехівський не дав визначення “Kropf” до слова “зоб”, а лише на слово “волє” послав? А воно значення “врожай, жниво”, як я знаю, не має. До того ж, аби знати точно, яке значення слово “зоб” там засвідчено, слід заглянути до джерел, із яких те слово взято. Желехівський, як я вже зазначив перше, виписав “зоб” у С. Подолинського (брав слова з його робіт “Життя й здоров’я людей на Україні” та “Ремесла й фабрики на Україні”). Зазирнімо до першої праці, на ст. 71 читаємо таке (першотвір написано драгоманівкою, тому даю витяг без змін):

На решті, де в jаких сторонах, особливо по горах і болотах, од недоброjі води в льудеj пухнуть шчитовидні залози на шиjі j робитьсьа болість, котру зовуть зоб. Звичаjно шче льуде, котрі маjуть тоj зоб, буваjуть занадто при­дуркуваті.

Тобто йде мова таки за воло.

A, moya xuiba. Uiznaiõ, pisauxi Vam pervxe, ne supraudal béx za slœunicomy Gelexœuscoho, prosto vériuxi pisanomou Vami. Nuiné vidiõ oge tam “Kropf” do ‹во́лє› dano e, a tô pèuno ne mogeity bouti “ourodiay, gynivo”.
Ne vémy ci ‹зоб› isté pitomo u rousscé e, ta imõ recti opeaty: menxymi ‹о› cuiriliçui ne suvédcity neminõtye o œdsõtïé pèregòlôsou.
Pro tô, decyto’my pométil na tuaré ‹во́лє›. Razity oco ‹-лє›. U rousscœi móuvé e prasloveanscê *lye ta *rye prodóugyeno he [lɛ] ta [rɛ], ne he +[ʎɛ, lʲɛ] ta +[rʲɛ] (porœunaite ‹polye, pole› /ˈpolɛ/ [ˈpʷɔlɛ], ne /ˈpolʲɛ/, ‹morye, more› /ˈmorɛ/ [ˈmʷɔrɛ], ne /ˈmorʲɛ/)
za tô u leadscé e pravé ‹wole›, de ‹-le› znacity [-lʲɛ], to ‹во́лє› e imovérno iz leadscui u rousscé, pri pitomo rousscuix tuaréx ‹во́ло (volo)› ta ‹во́ле (volye / vole)›, yixge u Gelexœuscoho/Nedélscoho, diuno, ne’ma.