Чому -ovъ в -уватий переходить в “у”, а не лишається “о”? Цей випадково перехід не під польським впливом відбувся? Приклади слів: яснуватий, малуватий, сумнуватий, дикуватий
Чому -ovъ в -уватий переходить в “у”, а не лишається “о”? Цей випадково перехід не під польським впливом відбувся? Приклади слів: яснуватий, малуватий, сумнуватий, дикуватий
Поляки до того не мають нич. Кажуть бо “durnowaty”, не “durnówaty”, “jajowaty” (яйцюватий), не “jajówaty”, “sierpowaty”, не “sierpówaty”, “zezowaty” (косоокий, від “zez”), не “zezówaty”, “wężowaty” (зміюватий), не “wężówaty” тощо.
Гадаю, що це суто через фонетичну орфографію.
Я поки не натрапляв на пояснення цієї зміни. Але так говорять не всюди. Цю зміну, мабуть, можна пояснити коартикуляцією наступного /в/ в -овати, й ненаголошеністю /о/. Тобто двогубне /в/ впливає на вимову /о/ й наближає його до себе ( а тому й до /у/ ), а ненаголошеність /о/ робить цей перехід простішим. Або це також морфологічний плив, як от “бути” — “бувати”, “чути” — “чувати”, “кути” — “кувати”. Гадаю, про фонетичний чинник переходу свідчить і суфікс -овувати (-ов-ов-ати) в літературній мові, де перше /о/ зазвичай наголошене, а й тому такої зміни не зазнало: “з’ясувати” — “з’ясовувати”, “керувати” — “покеровувати”, “годувати” — “розгодовувати”, “улаштувати” — “влаштовувати” тощо. Думки?
@“Anton Bliznyuk”, слушно завважили за наголос на /о/. Мені ще спадають на думку такі пари (перші форми даю зі своєї говірки): польо́ванє/полюва́ння, керо́ванє/керува́ння, мальо́ванє/малюва́ння, мордо́ванє/мордува́ння, ришто́ванє/риштува́ння тощо.
кувати
Що скажете за “ковати”? Желехівський (том I, ст. 354) так дає.
Ой, даруйте. Шось у голові заїло й подумав, шо мова йшла за суфікс -овати/-увати.
Хоча сам суфікс -овати/-увати міг би й уплинути на -оватий (-овий + -атий) через фонетичну схожість.
“ковати”
Желехівський збирав слова з багатьох говірок заходу, тому там бувають паралельні форми з -овати/-увати. Часто збирав слова з творів письменників, а ті могли писати й на -о-. На 386 ст. є “кувати”. Осьо лише відкрив другий том і зразу натрапив на “сумовати” з посиланням на “сумувати”. Таких подіб (і на -(ь)ованє) я зустрічав у нього багато.
Мабуть, я не надто добре поставив питання… Мав на думці, чи справді “кувати” є тут підгожий приклад, і чи не є “ковати” первинна форма перед “кувати”? Розумію, що то є ітератив до “кути”, та все ж низка слів із -ков-, зокрема під наголосом, мене трохи бентежать: “кований”, а не “куваний”, “окови”, а не “окуви”, “ковань”, а не “кувань” тощо. Або чогось не розумію, або не знаю, що ще. Даруйте, якщо “туплю”, пізна година вже.
А, так, “ковати” є первісна подоба того слова. Читав в “Історія української мови. Істориічна фонетика. Історична граматика” (О. І. Крижанівська), шо тута в слові *kuti (“кути”) стався розділ праслов’янського *u на його давні складники *ou перед голосною *a в суфіксі *-ati. Тобто *kuti + *-ati —> *ku-ati —> *kouati —> *kovati. Праслов’янське *u етимологічно зводиться до раніших дифтонгів *au *ou. У складах перед приголосною вони перетворилися в монофтонг *u, а перед голосними могли розпадатися на два звуки.
Про розпад *u на *au в тій книзі дається приклад укр. “плавати”, ітератив від (на скільки я розумію) незасвідченого в мові *pluti ( https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/pluti ). *pluti + -ati —> *plu-ati —> plauati —> *plavati.
Тепер ясно, спасибі.
Історія української мови. Істориічна фонетика. Історична граматика” (О. І. Крижанівська)
Ви якось сю роботу згадували, то я найшов на Чтиві в pdf, але відскановано її досить зле, багацько символів переплутано, збиває з пантелику часто. Мо’ маєте ліпший скан, чи з паперової книжки користаєте?
Спасибі за ваші відповіді. Дуже допомогли розібратися у цьому питанні. Ще був би вдячний за допомогу зі словом «язва» і похідних в обговоренні на толоці «Обговорення слів» → «Походження слова язва»
https://slovotvir.org.ua/toloka/obhovorennia-sliv/pokhodzhennia-slova-yazva
Маю паперову, але знайшов щойно оце: http://library.megu.edu.ua:8180/jspui/bitstream/123456789/1613/1/Крижанівська - Історія української мови_Історична фонетика.pdf
Коли вже говоримо за неї, то я би радив трохи обережно бути з тією книгою. У частині про фонологію помітив добру жменю помилок при наборі, через які я чухав голову довго. Я вже не згадаю які саме, але не збивайтеся з пантелику, якшо шось не збігається.
Ну, скан той самий, що й на Чтиві, проте дякую.
У частині про фонологію помітив добру жменю помилок при наборі, через які я чухав голову довго.
Йой, я перше думав, що то просто відскановано зле, а коли все аж так паскудно… Ну, нема ради.
Ааа! То ви також помітили помилки.
Se puitanïe e po troxynou ròzobyrano Xeveliovomy na stòr. 679—682, §40.9 (Історична фонологія української мови): “суфікс -ov(a)”.
Коли в когось нема, як відкрити: https://imgur.com/a/GQIpAZf
Se puitanïe e po troxynou ròzbyrano Xeveliovomy na stòr. 679—682, §40.9 (Історична фонологія української мови): “суфікс -ov(a)”.
Спасибі. Змістовно розписана відповідь з цього питання, добра книга
Про розпад * u на * au в тій книзі дається приклад укр. “плавати”, ітератив від (на скільки я розумію) незасвідченого в мові * pluti ( https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/pluti ). * pluti + -ati —> * plu-ati —> plauati —> * plavati.
Ne pèuen eimy, de tocyno e tam to priclad u tœy cnigé, ta coli na stòr. 39., to ta ciouderna podatya (“õzyemy”) e xuibna.
Iz * /u/ u * /pluti/ ne moge prosto stati * /aw/ u * /plawiti/. I sama podatya * /u/ → * /aw/ e tam nevérna. Pœd kés, coli prasl. * ou bé ouge stal * /u/, móuvui o pèrexodé u * /aw/ na seimy skébyé ouge bouti ne moge — * /aw/ mogeity bouti poyasnyeno ino na ranéixeimy prasloveanscœumy skébyé, coli isce bé * /ou/ a ne * /u/ (tô bui docui * /ou/ isce ne stalo bé */u/).
Védomo, * /a/ u pozdoprasloveanscé e stalo iz ranéixyou dóuguix * ā ta * ō iz còrôtcuix * a ta * o. Tuar * /plawati/ (ta * /plawiti/) e stal taco:
praie. * pleu- → → prasl. * plou- (praie. * eu da prasl. * ou, na pr.: /ow/ u rous. /slowo/ e iz prasl. * slou-o iz praie. * çleu-o-s) → * plōu- → * /plaw-/, a ne taco, yaco Crigeanœusca daieity, bõdy simy:
[ * praie. * pleu- → ] prasl. * plou- → * /plu-/ → * /plaw-/. Róuno i u inxyax slovax e * /aw/ stalo iz * ōw, se bui iz dóugoho * ō iz còrôtca * o, na pr.:
[praie. * treu- → ] prasl. * trou- → * trōu-+-a → * /trawa/ = rous. ‹trava›, * trōu-eye-tey → * /trawiti/ = rous. ‹traviti›, a bez * o → ō œd tohoge corene e * trou- (← praie. *treu-) dalo: * trou-tei → * /truti/ = (d)rous. ‹trouti› (‹[ya] trovõ›, ‹[tui] trovexi›, ‹[œun/ona/ono] troveity› “to consume; to spend;; to digest”).
Se bui, tuari * /plu-/ (‹plouti›) ta * /plɯ-/ (‹plui(s)ti›) ta tuari * /plaw-/ (‹plavati›, ‹plaviti›) stanõ u odin kés (sõkésno), a tô isce u prasloveanscõ dobõ, isce do * ou → * /u/.
Puitanïe cyto moglo bui roupiti e, ceomou ti sami coreni su praie. * eu daxea (“gave”) duotuarui i su * /u/ i su * /ɯ/ u sloveanscax móuvax. Móuva e o tacuix slovax u sloveanscax móuvax he: ‹trouti / truiti› (‹троути / тръіти›) ← praie. * treu-tey, ‹slouti / sluiti› (‹слоути / слъіти›), ‹couti / * cuiti› (‹коути / * къіти›) ← praie. * keu-tey, ‹buiti / * bouti› (‹бъіти / * боути›) ← praie. * bheu-tey. Ne cògen tuar e yauleno u rousscé móuvé, na pr. u rousscé e ‹sluiti ([ya] sluivõ, [tui] sluivexi, [œun/ona/ono] sluiveity› “zu heißen — ich heiße, du heißt, er/sie/es heißt; to have reputation for”), a tuar ‹slouti› u inxyax sloveanscax móuvax (cex. ‹slout›, stlead. ‹sluć›, xsb. ‹sluti›), * /truti/ e u lead. ‹truć› ta rous. ‹trouta› “poison”, * /kɯti/ nuiné yaco déyeslovo ne znaieity gédna sloveansca móuva ta vidyi ЭССЯ XIII, 278—280: * kyta, a o * /buti/ vid. ЭССЯ I, 168: * bava, ta 168—170: * baviti.
Duotuari ti * /u/ : */ɯ/ ( *‹оу› / * ‹ъі›) iz odinoho praie. * eu sõty stali iz duoyacoho tóucouanïa praie. * eu u prasloveanscé:
… */aw/ mogeity bouti poyasnyeno ino na ranéixeimy, prasloveanscœumy skébyé…
Має зміст.
Дякую за пояснення.
Цікаво також про корені * uk- (“учити”) та * (v)yk- (“привикати”, “звичка”; моск. “привыкнуть”), котрі за ЕСУМ спорідненні й зводяться до інд.євр. *euk-/*ewk-.
Цікаво також про корені * uk- (“учити”) та * (v)yk- (“привикати”, “звичка”; моск. “привыкнуть”), котрі за ЕСУМ спорідненні й зводяться до інд.євр. *euk-/*ewk-.
Tocyno.
*pluti + -ati
Чи не plu- + -ati?
Цікаво також про корені * uk- (“учити”) та * (v)yk-
Чи се не один і той самий корінь, де (v)yk- се чисто фонетично перемінений uk-?