Нова українська абетка

😀
Ta myné ne “pan-i-bratstuo” vadi tou, a “коль такая пьянка (пошла)” → “коли така пиятика”.

Йой, тепер Ви мене ще дуже присоромили… Я й не знав, що москалі так кажуть, а що цей вираз пішов від них і поготів. “Коль пошла такая пьянка — режь последний огурец” — а бодай мене занімило!

Узагалі, часто буває таке, що мимоволі запам’ятовую дивні фрази й відтак уживаю їх. І нерідко на тім мене ловлять. Наприклад, я колись уживав вираз “кіна не буде”, не підозрюючи, відки то пішло. Почув від батьків, то сам так почав казати, та й попервах мені здавалося, що звучить ніби по-нашому… Допоки я не взнав, що то є з радянського фільму фраза. Я ту стрічку не знаю й не дивився, проте вислів відти якогось лиха знаю. Так само я “погорів” на вітанні “вечір у хату”: коли мені пояснили, що то є за “хата” й хто так вітається, то мої очі ледь на чоло не вилізли.

Прикро. Все життя я й люди навколо мене хай і розмовляють українською, та якість тієї мови, якщо розібрати її докладно, така собі. Батьки та старші родичі хоч і по-бойківськи говорять, проте фразеологія їхня так рясніє цитатами й “мемами” зі совкових стрічок, що я вже й сам знаю, що то за “брюкі прєвращаются” чи “Муля, нє нєрвіруй мєня”, тьху! Не вживаю такого, та трохи мене гризе те, що я взагалі знаю таке. Я ж не за комуни народився й виріс кінець кінцем…

Йой, тепер Ви мене ще дуже присоромили… Я й не знав, що москалі так кажуть, а що цей вираз пішов від них і поготів. “Коль пошла такая пьянка — режь последний огурец” — а бодай мене занімило!

Ta ya Vas ròzouméiõ i ne xotéx sòromiti. Panœuna veatsca, cyto recti. Prosto e bouti na stòrôgé zu móucami (“idioms”) u rousscé.

й справа тут не в передсудженні

»Та й не розумію я, нащо так писати.«

Heto ni.

Знову мова пішла кудись не туди.

Так от. Чому для африкат ц, ч є свої букви, а для дж, дз нема? Несправедливо.
У коротке, ў — не тотожня буква в білоруській мові. Пропоную її написання тільки на початку слова, де зараз вживаються варіятивне написання у/в, а також в буквосполученнях ау/ав: аўдиторія, паўза тощо. Тобто початкове варіятивне у/в читатиметься як тепер, а написання буде унормоване, що полегшить вивчення мови, а особливо користування словниками, коли не треба буде шукати слово на В, яке записали на У, й навпаки.
Не варіятивні у/в, прийменники у, в пишемо, як раніше, без змін.
Щодо варіятивних буквосполучень ау/ав. Пишемо аў, читаємо, як кому подобається чи то павза, чи то пауза. Чи то авдиторія, чи то аудиторія.
Щодо розміщення Ґ. Щоб краще сприймати, вивчати абетку, щоб уникати геґання-ґеґання.
А, бе, ве, ге, ґе 👎

А, бе, ве, ге, де, е, є, же, зе, ґе 👍

Знову мова пішла кудись не туди.

Так от. Чому для африкат ц, ч є свої букви, а для дж, дз нема? Несправедливо.
У коротке, ў — не тотожня буква в білоруській мові. Пропоную її написання тільки на початку слова, де зараз вживаються варіятивне написання у/в, а також в буквосполученнях ау/ав: аўдиторія, паўза тощо. Тобто початкове варіятивне у/в читатиметься як тепер, а написання буде унормоване, що полегшить вивчення мови, а особливо користування словниками, коли не треба буде шукати слово на В, яке записали на У, й навпаки.
Не варіятивні у/в, прийменники у, в пишемо, як раніше, без змін.
Щодо варіятивних буквосполучень ау/ав. Пишемо аў, читаємо, як кому подобається чи то павза, чи то пауза. Чи то авдиторія, чи то аудиторія.
Щодо розміщення Ґ. Щоб краще сприймати, вивчати абетку, щоб уникати геґання-ґеґання.
А, бе, ве, ге, ґе 👎

А, бе, ве, ге, де, е, є, же, зе, ґе 👍

Не подумайте, ніби я хочу Вас якось образити, можливо, мої слова не зовсім правильно передадуть мою думку, але, як на мене, це — “аби не мовчки”. За правилами що АУ, що АВ перед приголосним має читатися однаково — через у нескладоворче. Навіщо вводити нову букву в абетку? Поясніть, будь ласка, бо я не розумію, чому деяким людям так кортить змінити її, що іноді виглядає як зміни просто заради змін? Має ж бути щось постійне, стале. Чи в нас мало мороки з перейнятками, що ми хочемо знайти собі якісь халепи ще й із абеткю?
От нащо те Ґ чіпати? Близьке до Г й минувшинно, і на вигляд, стоїть поруч, то нехай собі й стоїть. Чи більше робити нічого?
Щодо буков на дзівнкі африкати: особисто я, кажу ж, у своїх записах використовую Д’Ж на позначення /дж/, точніше, /д^жж/(^ позначає африкату) унаслідок уподібнення, наприклад, “від’жити” і ДЖ на позначення африкати (“джміль”). У нас є буква Д, що позначає звук /д/? Є. Є буква Ж, що позначає звук /ж/? Є. Але в першому випадку вимова роздільна, отже, треба якийсь знак письма, що позначав би роздільність вимови. Є в нас такий? Є! ’. Наявними засобами можемо все записати так, щоб уникнути неоднозначностей.
І не слід забувати, що так минувшинно склалося, що дзвінкі африкати (до речі, треба це слово замінити) в нас “слабкіші”, аніж глухі

Навіщо потрібні букви є, ї, й, ў, ф, щ, ю, я?

Нащо букви Я, Ю, Є? Прислухайтеся до вимови: попередній Й, найм’якіший звук, що може бути, змінює вимову наступного приголосного, через що той має більш наближену до середини вимову. Особисто я, наприклад, ще в молодшій школі задумувався: чому ми вичаємо, що буква Я означає звуки Й+А, якщо там чути не звичайне, а “м’яке А” (як я це подумки, здається, називав), що має інше положення язика? До речі, саме А найбільш піддатлива до таких змін, а найменше — О, томуу ми й не маємо “йотованого О”, на відміну від кацапів.
Ї? Так узвичаїлося, це “най’українськіша”(поряд із Ґ) буква, уже знак боротьби, без неї вже й Київ — не Київ, й Україна — не Україна.
Й? Для позначення приголосного та напівголосного, що вимовляється на місці цієї букви, для відрізнення від І, для чого ж іще?
Ф? Цей звук уже міцно й, мабуть, навсякчас у нашому звуцтві, його вже не позбутися, та й чи треба?
Щ? Існує чимало можливих звуків (не менше 5), що можуть вимовлятися на її місці, тому для однаковості запису усіх можливців.
У нескладотворче? Оце вже зайве, згоден.

попередній Й, найм’якіший звук, що може бути, змінює вимову наступного приголосного, через що той має більш наближену до середини вимову.

Inose, beremo slovo “yama” — ‹y› e za zuõc /j/, ‹m› za zuõc /m/, /m/ e “наступний приголосний” za /j/. To /m/ “має більш наближену до середини вимову”? Vérno Vas ròzouméiõ?

томуу ми й не маємо “йотованого О”, на відміну від кацапів.

“yomou” /jomu/, “yoho” /joɦo/, “yòlôp” /ˈjɔlop/, “couyóuditi” /kuˈjo͡u̯dɪtɪ/, “znayomo” /znajomo/, “cuyoc” /kɘ̞ˈjɔk/.

Ї? Так узвичаїлося, це “най’українськіша”(поряд із Ґ) буква, уже знак боротьби, без неї вже й Київ — не Київ, й Україна — не Україна.

“émy” /jim/ — ‹їм› : “yim” /jɪm/ — ‹їм›
“(u) crayé” /ˈkraji/ — ‹краї› : “crayi” /kraˈjɪ/ — ‹краї›

‹ї, ґ› — acêy “znac bòrôtybui” proti rousscui móuvui

Й? Для позначення приголосного та напівголосного, що вимовляється на місці цієї букви, для відрізнення від І, для чого ж іще?

To ceomou ‹моя›, a ne ‹мойа›?

Щ? Існує чимало можливих звуків (не менше 5), що можуть вимовлятися на її місці, тому для однаковості запису усіх можливців.

Cyto za zuõcui?

попередній Й, найм’якіший звук, що може бути, змінює вимову наступного приголосного, через що той має більш наближену до середини вимову.

Inose, beremo slovo “yama” — ‹y› e za zuõc /j/, ‹m› za zuõc /m/, /m/ e “наступний приголосний” za /j/. To /m/ “має більш наближену до середини вимову”? Vérno Vas ròzouméiõ?

томуу ми й не маємо “йотованого О”, на відміну від кацапів.

“yomou” /jomu/, “yoho” /joɦo/, “yòlôp” /ˈjɔlop/, “couyóuditi” /kuˈjo͡u̯dɪtɪ/, “znayomo” /znajomo/, “cuyoc” /kɘ̞ˈjɔk/.

Ї? Так узвичаїлося, це “най’українськіша”(поряд із Ґ) буква, уже знак боротьби, без неї вже й Київ — не Київ, й Україна — не Україна.

“émy” /jim/ — ‹їм› : “yim” /jɪm/ — ‹їм›
“(u) crayé” /ˈkraji/ — ‹краї› : “crayi” /kraˈjɪ/ — ‹краї›

‹ї, ґ› — acêy “znac bòrôtybui” proti rousscui móuvui

Й? Для позначення приголосного та напівголосного, що вимовляється на місці цієї букви, для відрізнення від І, для чого ж іще?

To ceomou ‹моя›, a ne ‹мойа›?

Щ? Існує чимало можливих звуків (не менше 5), що можуть вимовлятися на її місці, тому для однаковості запису усіх можливців.

Cyto za zuõcui?

1. Наступного Голосного. Так, помилився, спасибі. У слові “яма” після j (чи то ʝ, бо я частіше чую саме такий можливець) саме звук А наближається у вимові до середини за рядом. Так, це ж буде не [’ʝ(j)ɑmɑ], a [’ʝ(j)ɑ̈mɑ̽].
2. Звукосполучення маємо, але не маємо й не мали опрічної букви на її позначення минувшинно (опріч увіпхнутої москальської Ё, звісно), на відміну від йотованих Ука, Юса, А, Є та, що дуже важливо, Ятя (не всі знають, що минувшина букви Ї тягнеться з 1073р.), оскільки в нас такие звукосполучення зустрічається нечасто, а звук О є “найстійкішим” до впливу попереднього м’якого приголосного, тому сливе не змінюється, на відміну від москальської, де він змінюється значно.
3. Багатозначності слів не уникнути. Це як у москальській було “міромъ”, “миромъ” і “мѵромъ”: держати 3 букви замість однієї тільки для розрізнення? То повернімося до Максимовичівки: 7 різних буков на 1 звук.
4. Див. 1 + Бо саме Я за звичаєм позначає цей відмінець.
5. [ɕ:], [ʃ], [ʂ], [ɕʈ͡ɕ](тут помилка, не зважайте на нех, будь ласка), [ʃt͡ʃ] тощо. Тому, щоб не писати “шо”/“шшьо”/“шьчьо”/“шчо”, є одна чудова буква.
   Сподіваюся, я вичерпно відповів на Ваші запитання? Бо деякі з них я просто не зрозумів, оскільки поки що розбиратися з цим записом не маю ні часу, ані, чесно кажучи, сил і бажання.

Бо деякі з них [ = Ваші запитання] я просто не зрозумів, оскільки поки що розбиратися з цим записом не маю ні часу, ані, чесно кажучи, сил і бажання.

Cyto gouznite? Na usé moyui zamétcui’ste ôdvétili, crœumy seyui:
»‹ї, ґ› — acêy “znac bòrôtybui” proti rousscui móuvui«. I ya gadaiõ vina e tomou ne latiniça, a ne znaiete bo slovo “acêy / ачей”, latiniçeiõ ci cuiriliçeiõ.

чи то ʝ, бо я частіше чую саме такий можливець)

Douge diuno, zuõcou [ʝ] bo e pitima bœulxya méra tertïa i xeumou (“bzicénïa”). Myné e taca uimóuva /j/ u rousscé neznaioma.

Звукосполучення маємо, але не маємо й не мали опрічної букви на її позначення

To ménili’ste pismea abo zuõcui? Ni ‹я› ne e yotouano pismea; ‹я› e rõcopisen rœuznovid pismene ‹ѧ›. Yotouano /a/ na pisymé e drous. ‹ꙗ›, i nuiné u rousscé cuiriliçui seoho pismene ne’ma. To nacy sõty oti bali o “звукосполучення маємо, але не маємо й не мали опрічної букви на її позначення”?

А наближається у вимові до середини за рядом

I ne “наближається до середини за рядом”, a pèrêdnéxyéieity ta uisxyéieity (“becomes more fronted and raised”).

звук О є “найстійкішим” до впливу попереднього м’якого приголосного, тому сливе не змінюється, на відміну від москальської, де він змінюється значно

Ne vémy ci vérno ròzouméiõ cyto ménite, ta /o/ u rousscé ceasto cèredouieity /y/: ‹pora› /pora/ : ‹pœur› /pyr/, ‹doma› /doma/ : ‹dœum› /dym/, ‹ceolo› /t͡ʃolo/ : ‹ceûl› /t͡ʃyl/, ‹geona› /ʒona/ : ‹geûnca› /ʒynka/ : ‹geniti› /ʒɛnɪtɪ/, ‹yoho› /joɣo/ : ‹yeiõ› /jejʊ/, ‹xeosta› /ʃosta› : ‹xesti› /ʃɛstɪ/ : ‹xeisty› /ʃe͡istʲ/, ‹seomuy› /sʲomɘ̞j, sʲomɤj/ : ‹semi› /sɛmɪ/ : ‹seimy› /se͡im, siʲm/

Багатозначності слів не уникнути. Це як у москальській було “міромъ”, “миромъ” і “мѵромъ”: держати 3 букви замість однієї тільки для розрізнення? То повернімося до Максимовичівки: 7 різних буков на 1 звук.

Récy e u tœumy, oge po govoréx mogeity bouti rœuznica: /ji/ : /jɪ/, /ʲi, i͡e/ : /y, u̯͡ɶ/ : /ʲʉ/ : /i/ : /e͡i/.

Див. 1 + Бо саме Я за звичаєм позначає цей відмінець.

Ni. E *y+a, e *i+a, e *y+ē, e *EN, i meidyu yima mogeity po govoréx bouti i ista uimóuva i rœuzna. Na pr., u slovax ‹yatca› (ia-+-t-uk-a) ta ‹eatua› (im-+-t-u-a) mogeity bouti i uimóuva /jatka/, /jatwa/, i uimóuva /jetka/ ale /ji͡etwa/. I, na pr., po /m/, EN mogeity bouti [ɲe], ale i+a po /m/ ni: ‹sémea› “seed, semen” — cuiriliçeiõ ‹сім’я› (‹сѣмѧ›) — mogeity bouti móuvleno i [ˈsi͡emɲe], zu [mɲ], ale ‹sémïa› “family” — cuiriliçeiõ ‹сім’я› (‹сѣмьꙗ›) — mogeity bouti móuvleno ino [si͡emˈja], zu [-mj-]. Isce priclad: ‹canya› “Milvus; Buteo” /ˈkaɲa/ (‹канꙗ›), mogeity bouti móuvleno [ˈkaɲe], ale ‹canea› “ditea/malea ptaxa Milvus/Buteo” (‹канѧ›) mogeity bouti móuvleno [kaˈɲi͡e]. Tô bui, na mésté ‹я› ← *ya, *y/*k/*g/*x+ē, ta na mésté ‹я› ← *EN (← *em/*en, *im/in/, *ym/*yn) pèrêdnyeinïe i uisyeinïe (ne blizyeinïe do sèredinui, yaco Ui pisiete) e ta rœuzno: ‹ya, ia, é› — [e], ‹ea› — [i̯͡e]. Na pr., ‹ceadou› [ˈt͡ʃi̯͡edu] proti ‹kédou› [ˈt͡ʃedu].
Ta coli na bœulxyé ceasti zemely rœuznicui u uimóuvé i ne’ma, use e tóuc pisati yix rœuzno. Taco xodity u inxyax móuvax. Na pr., portougalsca pisieity ‹ch› ta ‹x› za /ʃ/: ‹tachar› /tɐˈʃaɾ/ “peatniti, peatnati” ta ‹taxar› /tɐˈʃaɾ/ “to tax” zu istoiõ uimóuvoiõ ta rœuznomy znacyeinïemy i rœuzno pisano, nizozeimsca pisieity ‹ei› ta ‹ij› za /ɛ͡i̯/: ‹zei› “móuvi, rece, caza” /zɛ͡i̯/ ta ‹zij› “ona ; oni, onui” /zɛ͡i̯/, ceixysca pisieity rœuzno ‹mě› “mea” /mɲɛ/ ta ‹mně› “myné” /mɲɛ/, slovacysca pisieity ‹e› ci ‹ä› za istoslovomy, xotya u uimóuvé e odin zuõc /ɛ/, i douge mala ceasty leudou móuvity rœuzno: /ɛ/ ta /æ/.

Бо деякі з них [ = Ваші запитання] я просто не зрозумів, оскільки поки що розбиратися з цим записом не маю ні часу, ані, чесно кажучи, сил і бажання.

Cyto gouznite? Na usé moyui zamétcui’ste ôdvétili, crœumy seyui:
»‹ї, ґ› — acêy “znac bòrôtybui” proti rousscui móuvui«. I ya gadaiõ vina e tomou ne latiniça, a ne znaiete bo slovo “acêy / ачей”, latiniçeiõ ci cuiriliçeiõ.

чи то ʝ, бо я частіше чую саме такий можливець)

Douge diuno, zuõcou [ʝ] bo e pitima bœulxya méra tertïa i xeumou (“bzicénïa”). Myné e taca uimóuva /j/ u rousscé neznaioma.

Звукосполучення маємо, але не маємо й не мали опрічної букви на її позначення

To ménili’ste pismea abo zuõcui? Ni ‹я› ne e yotouano pismea; ‹я› e rõcopisen rœuznovid pismene ‹ѧ›. Yotouano /a/ na pisymé e drous. ‹ꙗ›, i nuiné u rousscé cuiriliçui seoho pismene ne’ma. To nacy sõty oti bali o “звукосполучення маємо, але не маємо й не мали опрічної букви на її позначення”?

А наближається у вимові до середини за рядом

I ne “наближається до середини за рядом”, a pèrêdnéxyéieity ta uisxyéieity (“becomes more fronted and raised”).

звук О є “найстійкішим” до впливу попереднього м’якого приголосного, тому сливе не змінюється, на відміну від москальської, де він змінюється значно

Ne vémy ci vérno ròzouméiõ cyto ménite, ta /o/ u rousscé ceasto cèredouieity /y/: ‹pora› /pora/ : ‹pœur› /pyr/, ‹doma› /doma/ : ‹dœum› /dym/, ‹ceolo› /t͡ʃolo/ : ‹ceûl› /t͡ʃyl/, ‹geona› /ʒona/ : ‹geûnca› /ʒynka/ : ‹geniti› /ʒɛnɪtɪ/, ‹yoho› /joɣo/ : ‹yeiõ› /jejʊ/, ‹xeosta› /ʃosta› : ‹xesti› /ʃɛstɪ/ : ‹xeisty› /ʃe͡istʲ/, ‹seomuy› /sʲomɘ̞j, sʲomɤj/ : ‹semi› /sɛmɪ/ : ‹seimy› /se͡im, siʲm/

Багатозначності слів не уникнути. Це як у москальській було “міромъ”, “миромъ” і “мѵромъ”: держати 3 букви замість однієї тільки для розрізнення? То повернімося до Максимовичівки: 7 різних буков на 1 звук.

Récy e u tœumy, oge po govoréx mogeity bouti rœuznica: /ji/ : /jɪ/, /ʲi, i͡e/ : /y, u̯͡ɶ/ : /ʲʉ/ : /i/ : /e͡i/.

Див. 1 + Бо саме Я за звичаєм позначає цей відмінець.

Ni. E *y+a, e *i+a, e *y+ē, e *EN, i meidyu yima mogeity po govoréx bouti i ista uimóuva i rœuzna. Na pr., u slovax ‹yatca› (ia-+-t-uk-a) ta ‹eatua› (im-+-t-u-a) mogeity bouti i uimóuva /jatka/, /jatwa/, i uimóuva /jetka/ ale /ji͡etwa/. I, na pr., po /m/, EN mogeity bouti [ɲe], ale i+a po /m/ ni: ‹sémea› “seed, semen” — cuiriliçeiõ ‹сім’я› (‹сѣмѧ›) — mogeity bouti móuvleno i [ˈsi͡emɲe], zu [mɲ], ale ‹sémïa› “family” — cuiriliçeiõ ‹сім’я› (‹сѣмьꙗ›) — mogeity bouti móuvleno ino [si͡emˈja], zu [-mj-]. Isce priclad: ‹canya› “Milvus; Buteo” /ˈkaɲa/ (‹канꙗ›), mogeity bouti móuvleno [ˈkaɲe], ale ‹canea› “ditea/malea ptaxa Milvus/Buteo” (‹канѧ›) mogeity bouti móuvleno [kaˈɲi͡e]. Tô bui, na mésté ‹я› ← *ya, *y/*k/*g/*x+ē, ta na mésté ‹я› ← *EN (← *em/*en, *im/in/, *ym/*yn) pèrêdnyeinïe i uisyeinïe (ne blizyeinïe do sèredinui, yaco Ui pisiete) e ta rœuzno: ‹ya, ia, é› — [e], ‹ea› — [i̯͡e]. Na pr., ‹ceadou› [ˈt͡ʃi̯͡edu] proti ‹kédou› [ˈt͡ʃedu].
Ta coli na bœulxyé ceasti zemely rœuznicui u uimóuvé i ne’ma, use e tóuc pisati yix rœuzno. Taco xodity u inxyax móuvax. Na pr., portougalsca pisieity ‹ch› ta ‹x› za /ʃ/: ‹tachar› /tɐˈʃaɾ/ “peatniti, peatnati” ta ‹taxar› /tɐˈʃaɾ/ “to tax” zu istoiõ uimóuvoiõ ta rœuznomy znacyeinïemy i rœuzno pisano, nizozeimsca pisieity ‹ei› ta ‹ij› za /ɛ͡i̯/: ‹zei› “móuvi, rece, caza” /zɛ͡i̯/ ta ‹zij› “ona ; oni, onui” /zɛ͡i̯/, ceixysca pisieity rœuzno ‹mě› “mea” /mɲɛ/ ta ‹mně› “myné” /mɲɛ/, slovacysca pisieity ‹e› ci ‹ä› za istoslovomy, xotya u uimóuvé e odin zuõc /ɛ/, i douge mala ceasty leudou móuvity rœuzno: /ɛ/ ta /æ/.

Бодай Вам абищо, пишіть уже англицькою, аби пристойною

Cyto gouznite? Na usé moyui zamétcui’ste ôdvétili, crœumy seyui:
»‹ї, ґ› — acêy “znac bòrôtybui” proti rousscui móuvui«. I ya gadaiõ vina e tomou ne latiniça, a ne znaiete bo slovo “acêy / ачей”, latiniçeiõ ci cuiriliçeiõ.
Як читати перше слово? Чито? Чіто? Цито? Суто?
Як читати друге слово? Ґоузніте?
Доки прочитаю одне слово, геть забуваю все, що було перед тим.
Спробую здогадатися, що означає наступне.
Слово “ачей” знаю, але до чого тут воно взагалі?
Так, Ґ та Ї — уже знак боротьби, знак нашої Мови. Не розумію суть питання. З Вашого прапвопису я взагалі мало що розумію.
До речі, от ви пишете переклад якогось слова своїм правописом, а як воно має писатися наявною абеткою? Сподіваюся, Ви ж розумієте, що так писати загал не буде ніколи?

@“Roman Roman”

Цyто гоузните? На усé моyуи замéтцуи’сте ôдвéтили, црœумy сеyуи:
»‹ї, ґ› — ацêy “знац бòрôтyбуи” проти роуссцуи мóувуи«. И yа гадаиõ вина е томоу не латиниçа, а не знаиете бо слово “ацêy / ачей”, латиниçеиõ ци цуирилиçеиõ

@“Roman Roman”

Цyто гоузните? На усé моyуи замéтцуи’сте ôдвéтили, црœумy сеyуи:
»‹ї, ґ› — ацêy “знац бòрôтyбуи” проти роуссцуи мóувуи«. И yа гадаиõ вина е томоу не латиниçа, а не знаиете бо слово “ацêy / ачей”, латиниçеиõ ци цуирилиçеиõ

Отож. Я розумію все, але нащо ж так ускладнювати життя людям? Це ж так повільно читається

Cyto

Це етимологійний запис “што”, “що”, та “шо/шшо” (як поширене спрощення “що”).
“C” — “ч”, “y” — “ь”, тобто “чьто”. Мені також спершу було складно второпати шо то за слово.

Cyto

Це етимологійний запис “што”, “що”, та “шо/шшо” (як поширене спрощення “що”).
“C” — “ч”, “y” — “ь”, тобто “чьто”. Мені також спершу було складно второпати шо то за слово.

A tacui teamili’ste, mogemo iti dalyé.

Moya meta ne bé pisati legco citati, a pisati pravilno.

Cyto

Це етимологійний запис “што”, “що”, та “шо/шшо” (як поширене спрощення “що”).
“C” — “ч”, “y” — “ь”, тобто “чьто”. Мені також спершу було складно второпати шо то за слово.

A tacui teamili’ste, mogemo iti dalyé.

Moya meta ne bé pisati legco citati, a pisati pravilno.

Ага, і буде, як до Котляревського: значна різинця між розмовною та писемною мовою.
Ваша помилка в тому, що Ви, судячи з усього, вважаєте такий запис єдиним можливим правильним. Але я прихильник думки #МоваНеМузей. Навіщо показувати на письмі звукові перебіги, що завершилися стотні й тисячі років тому?

Ага, і буде, як до Котляревського: значна різинця між розмовною та писемною мовою.
Ваша помилка в тому, що Ви, судячи з усього, вважаєте такий запис єдиним можливим правильним. Але я прихильник думки #МоваНеМузей. Навіщо показувати на письмі звукові перебіги, що завершилися стотні й тисячі років тому?

Одразу зазначу, що я не є мовознавцем, тому можете знехтувати моїм коментарем, коли що. Проте, гадаю, такий правопис має практичну користь для мовців говірками: пишемо однаково, а вимовляємо так, як кажуть у ріднім краї. Пишемо “жаба” (не знаю, як правописом пана Поруша буде, може geaba?) — а вимовляємо хоч “жаба”, хоч “жьиба”, хоч “жєба”. Пишемо “сіль” (sœul, напевно?) — кажемо “сіль”, чи “суль”, чи “суоль” чи якось ще. І не треба буде сушити голову над тим, як один в один передати на письмі вимову (та й чи все того треба?). Про це пан Поруш так само писав не раз на Словотворі. Де саме — тепер не згадаю, тре’ глядати.

Ага, і буде, як до Котляревського: значна різинця між розмовною та писемною мовою.
Ваша помилка в тому, що Ви, судячи з усього, вважаєте такий запис єдиним можливим правильним. Але я прихильник думки #МоваНеМузей. Навіщо показувати на письмі звукові перебіги, що завершилися стотні й тисячі років тому?

Одразу зазначу, що я не є мовознавцем, тому можете знехтувати моїм коментарем, коли що. Проте, гадаю, такий правопис має практичну користь для мовців говірками: пишемо однаково, а вимовляємо так, як кажуть у ріднім краї. Пишемо “жаба” (не знаю, як правописом пана Поруша буде, може geaba?) — а вимовляємо хоч “жаба”, хоч “жьиба”, хоч “жєба”. Пишемо “сіль” (sœul, напевно?) — кажемо “сіль”, чи “суль”, чи “суоль” чи якось ще. І не треба буде сушити голову над тим, як один в один передати на письмі вимову (та й чи все того треба?). Про це пан Поруш так само писав не раз на Словотворі. Де саме — тепер не згадаю, тре’ глядати.

Я теж геть не мовознавець, і нізащо не знехтую.
Абетка літературної мови передає вимову саме літературної мови. Я вже мовчу про незастосувніть такого правопису. Його значна біда в тому, що він передає звуцькі явища, що давно занепали. Порушується однозначність: Букві відповідає звук, а звукові відповідає буква. Опріч того, стародавня вимова, яку передає такий запис, може значно відрізнятися від сучасного.
Щодо говірок: спробувавши задовольнити всіх, не задовольнимо нікого. Узяті найпоширеніші показники