Нові букви української абетки

1. Ў (у нескладотворче)

Як у білоруській: м’який перехідний звук між голосною й приголосною.

Приклад:

«ўсмішка», «лаўка», «правда».

Служить для передавання напівголосного «в», який зараз калічить милозвучність у зв’язках типу “вустами”, “вгорі”.

Чому потрібно:

Відновлює живу народну вимову, робить мову легшою для співу й декламації.

2. Ј (йота подовжена або м’яка йота)

Спеціальна літера для чіткішого “й” у середині й на кінці слова.

Приклад:

“травень” “май”,

“край” - “крај”.

Чому потрібно:

Дозволяє розрізняти йотованість від твердого приголосного плюс “і”, розширює фонетичну палітру.

Н (графема для твердого х)

Особливий звук між “г” і “x” -поширений у народних говірках.

Приклад:

“Ħліб” (між “гліб” і “хліб”),

“переĦрестя”.

Чому потрібно:

Українська має дуже багатий спектр горлових звуків, який нині “сплющено” в одну букву Χ.

É (наголошене е)

Літера для чіткого передавання наголошеного “е”, яке зараз змінюється на “і” або “є” у живій мові.

Приклад:

“село” - “séló” (де наголос чітко видно).

Чому потрібно:

Спрощує читання незнайомих текстів без помилок у наголошуванні.

5. 8 (дифтонг оу)

Стара візантійська літера, яка передає природне поєднання о у в одному знакові.

Приклад:

“д8мка” (думка),

“кольо”.

Чому потрібно:

Надає пишності письму, дає можливість зберігати дифтонги в поезії, співі, древніх текстах.

Дурниці це все.
1) Ў (у нескладотворче) нам не треба. На його місці пишеться В, і там у визначених положеннях і тільки в них вона позначає цей звук (або його глухий відповідник), ніякої неоднозначності немає.
2) “Спеціальна літера для чіткішого “й” у середині й на кінці слова.
Приклад:
“травень” “май”,
“край” - “крај”.
Чому потрібно:
Дозволяє розрізняти йотованість від твердого приголосного плюс “і”, розширює фонетичну палітру.”
?? Що за нісенітниці, вибачте, я прочитав? Як це розуміти? Що значить “читкіший “й””? 
3) “Н (графема для твердого х)
Особливий звук між “г” і “x” -поширений у народних говірках.
Приклад:
“Ħліб” (між “гліб” і “хліб”),
“переĦрестя”.
Чому потрібно:
Українська має дуже багатий спектр горлових звуків, який нині “сплющено” в одну букву Χ.”
Що Ви маєте на увазі? [h]? [ɣ]? [ħ]? [χ]? Що б це не було, це звучина або /г/, або /х/. Букви передають звучини (фонеми), а не точні звуки. Ця буква зайва.
4) “É (наголошене е)
Літера для чіткого передавання наголошеного “е”, яке зараз змінюється на “і” або “є” у живій мові.
Приклад:
“село” - “séló” (де наголос чітко видно).
Чому потрібно:
Спрощує читання незнайомих текстів без помилок у наголошуванні.”
Знову не розумію. У багатьох говірках (і, виходить, у літмові, деякою мірою щонайменше, залежно від підходу) ненаголошені Е й И – одна звучина. А наголос, неждано, і так і нас є, і букви з ним окремими не вважаються.
5) “8 (дифтонг оу)
Стара візантійська літера, яка передає природне поєднання о у в одному знакові.
Приклад:
“д8мка” (думка),
“кольо”.
Чому потрібно:
Надає пишності письму, дає можливість зберігати дифтонги в поезії, співі, древніх текстах.”
Ніякого двозвука там немає й близько. Буква не треба.

Облиште хоч абетку, будь ласка! Куди словником не кинь – в абеткотворця попадеш

Буква  Ў потрібна, але не для того, як описав це п. Культурний абориген. Вона потрібна ось в яких випадках:

1. На початку слова, де сьогодні пишемо у/в: в/учити, в/умиватися тощо. Не треба думати, що ліпити — В чи У. Про словники я взагалі мовчу. Не треба розгортати два томи, щоб знайти одне слово
2. В середині слова, де сьогодні пишемо варіятивне ав/ау: фав/уна, пав/уза, ав/удиторія тощо. 
3. На початку слів в словах, де пишеться англ. W: В/Уельс, В/Уашингтон, В/Уолт тощо. 

Ярослав

А в першому читати як? Зараз там або [ў], або [у] і розрізнено, коли як читати. Так, ми й тепер багато чого не позначаємо, трохи жаль що з В змішане, але ваше це якась зміна аби змінити ще й вивернути, краще не зробили. Це та схожі чергування мабуть варто показувати, щоб пам’ятати що там різне. Ну і в другому чомусь тільки чужі [ў] позначаєте, але не свої (до речі, там то мабуть треба так читати, а от третє сумнівно, якщо в українській такого ніде нема, то й в чужих назвах мабуть не варто, тому вже й писати В)

А ще Вашингтона ми не з тією голосною, яка в англійській, вимовляємо, мабуть через це й не думаємо, що там w, вже цілком передачу реформуйте

Ярослав

А в першому читати як? Зараз там або [ў], або [у] і розрізнено, коли як читати. Так, ми й тепер багато чого не позначаємо, трохи жаль що з В змішане, але ваше це якась зміна аби змінити ще й вивернути, краще не зробили. Це та схожі чергування мабуть варто показувати, щоб пам’ятати що там різне. Ну і в другому чомусь тільки чужі [ў] позначаєте, але не свої (до речі, там то мабуть треба так читати, а от третє сумнівно, якщо в українській такого ніде нема, то й в чужих назвах мабуть не варто, тому вже й писати В)

А ще Вашингтона ми не з тією голосною, яка в англійській, вимовляємо, мабуть через це й не думаємо, що там w, вже цілком передачу реформуйте

Кому показувати, навіщо? 
Пишемо одну букву! Це зручно! 
Вимовляємо від ситуації, тобто як зараз. 
Спробуйте працювати зі словниками. Коли шукаєш на букву В, а тобі пишуть, що слово треба шукати на букву У. І навпаки. 
Тобто вимовляємо як нині, пишемо одну букву, а не дві. 
Там, де нема варіантів, пишемо У чи В

Буква Ў необхідна, бо переважно кажуть лафка, а не лаЎка, ходиф, а не ходиЎ, тощо. У білорусів (білорусіЎ, а не білорусіф) тут із вимовою все гаразд (усе / Ўсе гаразд, а не фсе гаразд). Якби дїтки змалечку читали слова з цїєю буквою, то вимова була би правильна. Не в’являю як инакше позбутися впливу (позбутися Ўпливу, а не позбутися фпливу) московської (москоЎської, а не москофської) вимови в таких випадках

Буква Ў необхідна, бо переважно кажуть лафка, а не лаЎка, ходиф, а не ходиЎ, тощо. У білорусів (білорусіЎ, а не білорусіф) тут із вимовою все гаразд (усе / Ўсе гаразд, а не фсе гаразд). Якби дїтки змалечку читали слова з цїєю буквою, то вимова була би правильна. Не в’являю як инакше позбутися впливу (позбутися Ўпливу, а не позбутися фпливу) московської (москоЎської, а не москофської) вимови в таких випадках

Я проти застосування цієї букви, як у білоруській мові. Правильну вимову мають корегувати не букви, а батьки та вчителі

а батьки й учителі, на жаль, цього не роблять, не виправляють. Білорусам журитись не треба, написано - читай. До речи, ця буква була в одному з українських правописів, ранїше як у білорусів. Дїйсність така що букви виробляють кращу вимову нїж батьки й учителі

Нам не треба ні ця буква, ні будь-яка інша, ні зміна значень наявних. Мені подобаються слова Миколи Жарких: “Ну, відома річ, що там, де два українці, там три гетьмани, чотири патріархи і п’ять правописів. І коли щодо гетьманів чи патріархів якось примудряються доходити загальної згоди, то з правопису ніхто не уступить ані титли.”

1. На початку слова, де сьогодні пишемо у/в: в/учити, в/умиватися тощо. Не треба думати, що ліпити — В чи У. Про словники я взагалі мовчу. Не треба розгортати два томи, щоб знайти одне слово

Ні. У/В передають складотворчість/нескладотворчість звука.

В середині слова, де сьогодні пишемо варіятивне ав/ау: фав/уна, пав/уза, ав/удиторія тощо. 

Те саме. Найкраще просто увідповіднити чужі слова до нашого звуцтва, де можливо.

1. На початку слів в словах, де пишеться англ. W: В/Уельс, В/Уашингтон, В/Уолт тощо. 

І яку звучину воно передаватиме? /в/? То на це є буква В. /у/? Для цього маємо букву У. Облиште хоч абетку, будь ласка

Нам не треба ні ця буква, ні будь-яка інша, ні зміна значень наявних. Мені подобаються слова Миколи Жарких: “Ну, відома річ, що там, де два українці, там три гетьмани, чотири патріархи і п’ять правописів. І коли щодо гетьманів чи патріархів якось примудряються доходити загальної згоди, то з правопису ніхто не уступить ані титли.”

1. На початку слова, де сьогодні пишемо у/в: в/учити, в/умиватися тощо. Не треба думати, що ліпити — В чи У. Про словники я взагалі мовчу. Не треба розгортати два томи, щоб знайти одне слово

Ні. У/В передають складотворчість/нескладотворчість звука.

В середині слова, де сьогодні пишемо варіятивне ав/ау: фав/уна, пав/уза, ав/удиторія тощо. 

Те саме. Найкраще просто увідповіднити чужі слова до нашого звуцтва, де можливо.

1. На початку слів в словах, де пишеться англ. W: В/Уельс, В/Уашингтон, В/Уолт тощо. 

І яку звучину воно передаватиме? /в/? То на це є буква В. /у/? Для цього маємо букву У. Облиште хоч абетку, будь ласка

Ви не вмієте уважно читати! Прочитайте ще раз, щоб не писати дурні

а батьки й учителі, на жаль, цього не роблять, не виправляють. Білорусам журитись не треба, написано - читай. До речи, ця буква була в одному з українських правописів, ранїше як у білорусів. Дїйсність така що букви виробляють кращу вимову нїж батьки й учителі

Букви нічого не виробляють.
Щ — шч
-ться — -цця
Ч — у нас та білорусів тверде, а в москвинів м’яке
Ф — у декого хв
Л — у декого напівм’яке
тощо. 

На його місці пишеться В, і там у визначених положеннях і тільки в них вона позначає цей звук (або його глухий відповідник)

»або його глухий відповідник« — a tó e …?

Буква  Ў потрібна, але не для того, як описав це п. Культурний абориген. 

Про словники я взагалі мовчу. Не треба розгортати два томи, щоб знайти одне слово

Cde u slœunicou vidite Vui miesto pro slovotvarui na ‹Ў›?

> > На його місці пишеться В, і там у визначених положеннях і тільки в них вона позначає цей звук (або його глухий відповідник)
> >
>
> »або його глухий відповідник« — a tó e ...?

Наскільки я читав, +-  [ʍ]

Пишемо одну букву! Це зручно! 

Nagadaiõ cyto i /o•/ u beznagolosie po golosnie, sb. u oumóuvax zievou, pitimo pœdleagaié yzcorotcheignou u [o̯ ( ≈ u̯ ≈ w)]. Imemo uvesti iesce ‹о꙼›? Ci simy idete, vuibiercovo, néxtouati?

Вимовляємо від ситуації, тобто як зараз. 

Cyto se znacity? Nuinie e yac zoryui stanõty (‹нас з вчителями›). 

Спробуйте працювати зі словниками. Коли шукаєш на букву В, а тобі пишуть, що слово треба шукати на букву У. І навпаки. 

Ay, stribati iz ‹В› na ‹У› i na opacui crœzy 11 ci 14 (cœlco e yix tam) cnig ATSSOuM e doschcoulno — stribcui iz ‹У› na ‹У꙼› po slœunicou bõ boului cde menchi.

Там, де нема варіантів, пишемо У чи В

A tó cde? 

Пишемо одну букву! Це зручно! 

Nagadaiõ cyto i /o•/ u beznagolosie po golosnie, sb. u oumóuvax zievou, pitimo pœdleagaié yzcorotcheignou u [o̯ ( ≈ u̯ ≈ w)]. Imemo uvesti iesce ‹о꙼›? Ci simy idete, vuibiercovo, néxtouati?

Вимовляємо від ситуації, тобто як зараз. 

Cyto se znacity? Nuinie e yac zoryui stanõty (‹нас з вчителями›). 

Спробуйте працювати зі словниками. Коли шукаєш на букву В, а тобі пишуть, що слово треба шукати на букву У. І навпаки. 

Ay, stribati iz ‹В› na ‹У› i na opacui crœzy 11 ci 14 (cœlco e yix tam) cnig ATSSOuM e doschcoulno — stribcui iz ‹У› na ‹У꙼› po slœunicou bõ boului cde menchi.

Там, де нема варіантів, пишемо У чи В

A tó cde? 

Урок, Україна, уривок, удача, уклад, управа, уступ, увага, ударник, узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, Угорщина, Удовиченко, увертюра, утопія тощо
Вдача, вклад, вправа, вступ, взаємини, влада, власний, властивість, вплив, Вдовенко, Врубель, Владислав тощо

 > Там, де нема варіантів, пишемо У чи В

 A tó cde? 

Урок, Україна, уривок, удача, уклад, управа, уступ, увага, ударник, узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, Угорщина, Удовиченко, увертюра, утопія тощо
Вдача, вклад, вправа, вступ, взаємини, влада, власний, властивість, вплив, Вдовенко, Врубель, Владислав тощо

A ceomou e /u•, ʊ•, o•/ → [u̯• (u̯•, ʊ̯•, o̯•)] ci /ɪ•/ → [j•, ∅•], i ceomou /w•/ → [u• (w̩•)]?