Нові букви української абетки

1. Ў (у нескладотворче)

Як у білоруській: м’який перехідний звук між голосною й приголосною.

Приклад:

«ўсмішка», «лаўка», «правда».

Служить для передавання напівголосного «в», який зараз калічить милозвучність у зв’язках типу “вустами”, “вгорі”.

Чому потрібно:

Відновлює живу народну вимову, робить мову легшою для співу й декламації.

2. Ј (йота подовжена або м’яка йота)

Спеціальна літера для чіткішого “й” у середині й на кінці слова.

Приклад:

“травень” “май”,

“край” - “крај”.

Чому потрібно:

Дозволяє розрізняти йотованість від твердого приголосного плюс “і”, розширює фонетичну палітру.

Н (графема для твердого х)

Особливий звук між “г” і “x” -поширений у народних говірках.

Приклад:

“Ħліб” (між “гліб” і “хліб”),

“переĦрестя”.

Чому потрібно:

Українська має дуже багатий спектр горлових звуків, який нині “сплющено” в одну букву Χ.

É (наголошене е)

Літера для чіткого передавання наголошеного “е”, яке зараз змінюється на “і” або “є” у живій мові.

Приклад:

“село” - “séló” (де наголос чітко видно).

Чому потрібно:

Спрощує читання незнайомих текстів без помилок у наголошуванні.

5. 8 (дифтонг оу)

Стара візантійська літера, яка передає природне поєднання о у в одному знакові.

Приклад:

“д8мка” (думка),

“кольо”.

Чому потрібно:

Надає пишності письму, дає можливість зберігати дифтонги в поезії, співі, древніх текстах.

Дурниці це все.
1) Ў (у нескладотворче) нам не треба. На його місці пишеться В, і там у визначених положеннях і тільки в них вона позначає цей звук (або його глухий відповідник), ніякої неоднозначності немає.
2) “Спеціальна літера для чіткішого “й” у середині й на кінці слова.
Приклад:
“травень” “май”,
“край” - “крај”.
Чому потрібно:
Дозволяє розрізняти йотованість від твердого приголосного плюс “і”, розширює фонетичну палітру.”
?? Що за нісенітниці, вибачте, я прочитав? Як це розуміти? Що значить “читкіший “й””? 
3) “Н (графема для твердого х)
Особливий звук між “г” і “x” -поширений у народних говірках.
Приклад:
“Ħліб” (між “гліб” і “хліб”),
“переĦрестя”.
Чому потрібно:
Українська має дуже багатий спектр горлових звуків, який нині “сплющено” в одну букву Χ.”
Що Ви маєте на увазі? [h]? [ɣ]? [ħ]? [χ]? Що б це не було, це звучина або /г/, або /х/. Букви передають звучини (фонеми), а не точні звуки. Ця буква зайва.
4) “É (наголошене е)
Літера для чіткого передавання наголошеного “е”, яке зараз змінюється на “і” або “є” у живій мові.
Приклад:
“село” - “séló” (де наголос чітко видно).
Чому потрібно:
Спрощує читання незнайомих текстів без помилок у наголошуванні.”
Знову не розумію. У багатьох говірках (і, виходить, у літмові, деякою мірою щонайменше, залежно від підходу) ненаголошені Е й И – одна звучина. А наголос, неждано, і так і нас є, і букви з ним окремими не вважаються.
5) “8 (дифтонг оу)
Стара візантійська літера, яка передає природне поєднання о у в одному знакові.
Приклад:
“д8мка” (думка),
“кольо”.
Чому потрібно:
Надає пишності письму, дає можливість зберігати дифтонги в поезії, співі, древніх текстах.”
Ніякого двозвука там немає й близько. Буква не треба.

Облиште хоч абетку, будь ласка! Куди словником не кинь – в абеткотворця попадеш

Буква  Ў потрібна, але не для того, як описав це п. Культурний абориген. Вона потрібна ось в яких випадках:

1. На початку слова, де сьогодні пишемо у/в: в/учити, в/умиватися тощо. Не треба думати, що ліпити — В чи У. Про словники я взагалі мовчу. Не треба розгортати два томи, щоб знайти одне слово
2. В середині слова, де сьогодні пишемо варіятивне ав/ау: фав/уна, пав/уза, ав/удиторія тощо. 
3. На початку слів в словах, де пишеться англ. W: В/Уельс, В/Уашингтон, В/Уолт тощо. 

Ярослав

А в першому читати як? Зараз там або [ў], або [у] і розрізнено, коли як читати. Так, ми й тепер багато чого не позначаємо, трохи жаль що з В змішане, але ваше це якась зміна аби змінити ще й вивернути, краще не зробили. Це та схожі чергування мабуть варто показувати, щоб пам’ятати що там різне. Ну і в другому чомусь тільки чужі [ў] позначаєте, але не свої (до речі, там то мабуть треба так читати, а от третє сумнівно, якщо в українській такого ніде нема, то й в чужих назвах мабуть не варто, тому вже й писати В)

А ще Вашингтона ми не з тією голосною, яка в англійській, вимовляємо, мабуть через це й не думаємо, що там w, вже цілком передачу реформуйте

Ярослав

А в першому читати як? Зараз там або [ў], або [у] і розрізнено, коли як читати. Так, ми й тепер багато чого не позначаємо, трохи жаль що з В змішане, але ваше це якась зміна аби змінити ще й вивернути, краще не зробили. Це та схожі чергування мабуть варто показувати, щоб пам’ятати що там різне. Ну і в другому чомусь тільки чужі [ў] позначаєте, але не свої (до речі, там то мабуть треба так читати, а от третє сумнівно, якщо в українській такого ніде нема, то й в чужих назвах мабуть не варто, тому вже й писати В)

А ще Вашингтона ми не з тією голосною, яка в англійській, вимовляємо, мабуть через це й не думаємо, що там w, вже цілком передачу реформуйте

Кому показувати, навіщо? 
Пишемо одну букву! Це зручно! 
Вимовляємо від ситуації, тобто як зараз. 
Спробуйте працювати зі словниками. Коли шукаєш на букву В, а тобі пишуть, що слово треба шукати на букву У. І навпаки. 
Тобто вимовляємо як нині, пишемо одну букву, а не дві. 
Там, де нема варіантів, пишемо У чи В