План українізації

Нова і розлогіша спроба:
https://miro.com/welcomeonboard/eEhVYU8zbWpUMU15NUhUS0ZMN045QkhPUDEycGxEclIyTzY0UHlmbDlwWEEyMTVCbjhvWVNVcTU3SnVGWnQ0U3wzMDc0NDU3MzUwODQxMDMzMzE3fDI=?share_link_id=454977915276

Сміливо коментуйте й правте все!

До відмін прізвищ на московський лад можна додати загалом прикре явище дозволу не зукраїнювати прізвища. До прикладу: у паспортах маємо Матвєєв, а не Матвіїв; Максімов, хоч мало б бути Максимів; Корольов, а не Королів; Нечипор, а не Нечипір; Рябовол, а не Рябовіл тощо.

Одначе я це зʼявище описав в останньому пункті “Неадаптація чужих назв до нашої мови, таким робом її ламаючи”. Але додам і “прізвищ” до пункту.

Я б почав план українізації з того, що замінив би “українізації” на “зукраїн(щ)ення)”. Та й “план”

Я б почав план українізації з того, що замінив би “українізації” на “зукраїн(щ)ення)”. Та й “план”

Це й так неправильне назвище, бо я іншу дошку маю з ним.

Нова і розлогіша спроба:
https://miro.com/welcomeonboard/eEhVYU8zbWpUMU15NUhUS0ZMN045QkhPUDEycGxEclIyTzY0UHlmbDlwWEEyMTVCbjhvWVNVcTU3SnVGWnQ0U3wzMDc0NDU3MzUwODQxMDMzMzE3fDI=?share_link_id=454977915276

Сміливо коментуйте й правте все!

До відмін прізвищ на московський лад можна додати загалом прикре явище дозволу не зукраїнювати прізвища. До прикладу: у паспортах маємо Матвєєв, а не Матвіїв; Максімов, хоч мало б бути Максимів; Корольов, а не Королів; Нечипор, а не Нечипір; Рябовол, а не Рябовіл тощо.

До речі, добродію @Ярослав Мудров, мені завжди було рупно, чи Мудров ваше справжнє прізвище, чи пайм’я? Якщо пайм’я, то чому саме Мудр-ов? 

МЕТА УКРАЇНЩЕННЯ.

Щоб щось міняти в мові, треба мати спільне бачення. Чи можемо ми погодитись з наступними пунктами мети українщення?

Мета:
Створити (повернути) мову, що виконує наступні вимоги:
Вона…

• Щира
• Не стидугідна, оковирна й гарна
• Жива й незалежна
• Легка, не перевантажена, нею легко писати й говорити
• Багата.

“Приклади:
всьо – все
дальше – далі (?)”

Не найкращі приклади. 
Перше – це єдиний узір звуцтва (фонетики). Тобто має бути таки “все”, а не “всьо”, так само як “кінь”, а не “конь”, “кинь”, “кунь” чи “кӱнь”, “куонь”, “куень”, “куинь”. Я ще раз докладніше висвітлю це в “боротьбі з приписництвом”, тут же скажу стисло: на відміну від деяких країн Заходу, в нас не розрізняють “літературну мову”(мову класичних творів літератури, зразок для наступних творів літератури) та “стандартну мову” (бажану/обов’язкову для вживання на офіційних рівнях – на ТБ, зборах, засіданнях, у законах тощо).

Мій улюблений приклад: “картопля”. І “крумплі”. Й “американка”=”ріпа”=”бульба”=”мандибурка”=”біб”=”бараболя”=”ґруля”….. Я нічого не маю проти говірок, але спробуйте-но уявити таке в державній звітності. Говіркові слова (тут буде дуже багато “але”, але) та звуцькі явища не мають поширюватися, використовуватися на “високому” рівні з тим, щоб їх вивчали всі. 

> МЕТА УКРАЇНЩЕННЯ.
>
> Щоб щось міняти в мові, треба мати спільне бачення. Чи можемо ми погодитись з наступними пунктами мети українщення?
>
> Мета:
> Створити (повернути) мову, що виконує наступні вимоги:
> Вона…
> * Щира
> * Не стидугідна, оковирна й гарна
> * Жива й незалежна
> * Легка, не перевантажена, нею легко писати й говорити
> * Багата.

Так. Єдине: мета чи план?

“Приклади:
всьо – все
дальше – далі (?)”

Не найкращі приклади. 
Перше – це єдиний узір звуцтва (фонетики). Тобто має бути таки “все”, а не “всьо”, так само як “кінь”, а не “конь”, “кинь”, “кунь” чи “кӱнь”, “куонь”, “куень”, “куинь”. Я ще раз докладніше висвітлю це в “боротьбі з приписництвом”, тут же скажу стисло: на відміну від деяких країн Заходу, в нас не розрізняють “літературну мову”(мову класичних творів літератури, зразок для наступних творів літератури) та “стандартну мову” (бажану/обов’язкову для вживання на офіційних рівнях – на ТБ, зборах, засіданнях, у законах тощо).

Мій улюблений приклад: “картопля”. І “крумплі”. Й “американка”=”ріпа”=”бульба”=”мандибурка”=”біб”=”бараболя”=”ґруля”….. Я нічого не маю проти говірок, але спробуйте-но уявити таке в державній звітності. Говіркові слова (тут буде дуже багато “але”, але) та звуцькі явища не мають поширюватися, використовуватися на “високому” рівні з тим, щоб їх вивчали всі. 

Дякую за вашу думку (без глуму).
Це питання комунікацій, цебто як зберігати говірки, водночас навчаючи зразкової мови (Антон писав десь на толоці про це передніше).

А так, нам треба передумати ставлення до наших говірок.

> МЕТА УКРАЇНЩЕННЯ.
>
> Щоб щось міняти в мові, треба мати спільне бачення. Чи можемо ми погодитись з наступними пунктами мети українщення?
>
> Мета:
> Створити (повернути) мову, що виконує наступні вимоги:
> Вона…
> * Щира
> * Не стидугідна, оковирна й гарна
> * Жива й незалежна
> * Легка, не перевантажена, нею легко писати й говорити
> * Багата.

Так. Єдине: мета чи план?

Мета. Плану ще не створено.

“Приклади:
всьо – все
дальше – далі (?)”

Не найкращі приклади. 
Перше – це єдиний узір звуцтва (фонетики). Тобто має бути таки “все”, а не “всьо”, так само як “кінь”, а не “конь”, “кинь”, “кунь” чи “кӱнь”, “куонь”, “куень”, “куинь”. Я ще раз докладніше висвітлю це в “боротьбі з приписництвом”, тут же скажу стисло: на відміну від деяких країн Заходу, в нас не розрізняють “літературну мову”(мову класичних творів літератури, зразок для наступних творів літератури) та “стандартну мову” (бажану/обов’язкову для вживання на офіційних рівнях – на ТБ, зборах, засіданнях, у законах тощо).

Мій улюблений приклад: “картопля”. І “крумплі”. Й “американка”=”ріпа”=”бульба”=”мандибурка”=”біб”=”бараболя”=”ґруля”….. Я нічого не маю проти говірок, але спробуйте-но уявити таке в державній звітності. Говіркові слова (тут буде дуже багато “але”, але) та звуцькі явища не мають поширюватися, використовуватися на “високому” рівні з тим, щоб їх вивчали всі. 

Перше я помітив у себе.
А друге чом вам не підходить? Гадаєте, що занадто “просторікувате”?

“Перше” – це що? “Всьо”? Якщо Ви не з Галичини (здається, тільки там це природне), то це вплив москальської. 
“Друге” – це говіркові слова? Якщо так, то

“Перше” – це що? “Всьо”? Якщо Ви не з Галичини (здається, тільки там це природне), то це вплив москальської. 

Я саме з Галичини.

“Друге” – це говіркові слова? Якщо так, то

Хоч у нас у Галичині частіше вживають “дальше”, як “далі”, це слово є в трьох письменників з центральної та східної України:

Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде. Піду дальше – більш ходила…. (Т. Шевченко)
Наука дякова була невелика, вона сягала не дальше Псалтиря. (Панас Мирний)
Дальш так роблячи, звівсь наш Масляк нінавіщо. (Г. Квітка-Основ’яненко)

Тому не говіркове. Та його позначають розмовним, що й свідчить про вичищення говіркових відхиленнів.

> > “Перше” -- це що? “Всьо”? Якщо Ви не з Галичини (здається, тільки там це природне), то це вплив москальської. 
>
> Я саме з Галичини.
>
> > “Друге” -- це говіркові слова? Якщо так, то
>
> Хоч у нас у Галичині частіше вживають “дальше”, як “далі”, це слово є в трьох письменників з центральної та східної України:
>
> Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде. Піду дальше – більш ходила.... (Т. Шевченко)
> Наука дякова була невелика, вона сягала не дальше Псалтиря. (Панас Мирний)
> Дальш так роблячи, звівсь наш Масляк нінавіщо. (Г. Квітка-Основ’яненко)
>
> Тому не говіркове. Та його позначають розмовним, що й свідчить про вичищення говіркових відхиленнів.

Мені не треба цитувати Шевченка, особливо Катерину-то!)) От тільки…

Квітка-Основяненко, щоправда, “Маруся”: “далі” – 75, “дальш” – 5 (“дальше” – 0). 75/5.
“Енеїда” під межею: 8/0
“Кайдашева сім’я”: 28/0.
“Старосвітські батюшки та матушки”: 51/0.
“Чорна рада”: 37/6 (5 “дальш” + 1 “дальше”)
“Інститутка”: 17/0. 
“Хіба ревуть…”: 80/1(“дальше”).
“Повія”: 139/0.
“Конотопська відьма”: 57/3 “дальш”.
“Тіні забутих предків”: 15/0.
“Лісова пісня” на межі: 10/0.

Отже, “далі” значно поширеніше за “дальш(е)”. Хіба я кажу, що друге не існує/тільки неприродне? Аж ніяк. Але в літературній мові слову робити нічого. Якщо слово природнє й уживаєтсья, це ще не значить, що воно має бути всюди дозволене. І це ніяк не єдиний приклад. Ось, скажімо, “унук”. Поширене? Достатньо. Уживане? Так. Але це ще не значить, що його можна дозволити, наприклад, у мові закону.
Щодо “всьо”: це звуцтво Галичини, невластиве переважній більшості земель. Так само існує подовження Р (пірря, подвірря), так само є “Кісто” замість “тісто”, так само замість “народження” може бути “народженнє” або “народженє”, а то й “народженньо”, якщо не зраджує пам’ять. Але єдина для всіх мова, мова законів, науки не має включати всі відміни звуцтва, розмовних/говіркових слів.

> > “Перше” -- це що? “Всьо”? Якщо Ви не з Галичини (здається, тільки там це природне), то це вплив москальської. 
>
> Я саме з Галичини.
>
> > “Друге” -- це говіркові слова? Якщо так, то
>
> Хоч у нас у Галичині частіше вживають “дальше”, як “далі”, це слово є в трьох письменників з центральної та східної України:
>
> Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде. Піду дальше – більш ходила.... (Т. Шевченко)
> Наука дякова була невелика, вона сягала не дальше Псалтиря. (Панас Мирний)
> Дальш так роблячи, звівсь наш Масляк нінавіщо. (Г. Квітка-Основ’яненко)
>
> Тому не говіркове. Та його позначають розмовним, що й свідчить про вичищення говіркових відхиленнів.

Мені не треба цитувати Шевченка, особливо Катерину-то!)) От тільки…

Квітка-Основяненко, щоправда, “Маруся”: “далі” – 75, “дальш” – 5 (“дальше” – 0). 75/5.
“Енеїда” під межею: 8/0
“Кайдашева сім’я”: 28/0.
“Старосвітські батюшки та матушки”: 51/0.
“Чорна рада”: 37/6 (5 “дальш” + 1 “дальше”)
“Інститутка”: 17/0. 
“Хіба ревуть…”: 80/1(“дальше”).
“Повія”: 139/0.
“Конотопська відьма”: 57/3 “дальш”.
“Тіні забутих предків”: 15/0.
“Лісова пісня” на межі: 10/0.

Отже, “далі” значно поширеніше за “дальш(е)”. Хіба я кажу, що друге не існує/тільки неприродне? Аж ніяк. Але в літературній мові слову робити нічого. Якщо слово природнє й уживаєтсья, це ще не значить, що воно має бути всюди дозволене. І це ніяк не єдиний приклад. Ось, скажімо, “унук”. Поширене? Достатньо. Уживане? Так. Але це ще не значить, що його можна дозволити, наприклад, у мові закону.
Щодо “всьо”: це звуцтво Галичини, невластиве переважній більшості земель. Так само існує подовження Р (пірря, подвірря), так само є “Кісто” замість “тісто”, так само замість “народження” може бути “народженнє” або “народженє”, а то й “народженньо”, якщо не зраджує пам’ять. Але єдина для всіх мова, мова законів, науки не має включати всі відміни звуцтва, розмовних/говіркових слів.

Нехай буде гречка.

?!
Я ось навів докази своєї думки. Якщо Ви маєте протидокази або вважаєте мої невідповідними – будь ласка. Якщо ні – про що мова? 

В’ятець навіть із зукраїнщеним прізвищем залишиться в’ятцем, етнічне походження змінити неможливо. Тож немає сенсу це робити🤷🏻‍♂️

Минуле взагалі неможливо змінити. Тут питання лише в тому, чи є він носієм української мови чи ні.

Пане Романе, підкажіть, будь ласка, з підручника якого класу і якого творця чи творців є ця задача про крумплі та інші діялектні назви картоплі? Це, певно, якісь генії)) Якби в мене в школі свого часу були такі задачі, я б любила математику.

> > 
>
> Пане Романе, підкажіть, будь ласка, з підручника якого класу і якого творця чи творців є ця задача про крумплі та інші діялектні назви картоплі? Це, певно, якісь генії)) Якби в мене в школі свого часу були такі задачі, я б любила математику.

Кажу те ж саме, що й добродієві Максові: уявіть-но державну звітність, де кожен буде про врожай картоплі звітувати діалектною назвою.
Я до того, що якщо якесь слово, наприклад, десь уживається, його необов’язково вводити в літературну мову, роблячи таким чином кожен такий діалектизм загальнообов’язковим до розуміння всіма

> > 
>
> Пане Романе, підкажіть, будь ласка, з підручника якого класу і якого творця чи творців є ця задача про крумплі та інші діялектні назви картоплі? Це, певно, якісь генії)) Якби в мене в школі свого часу були такі задачі, я б любила математику.

Кажу те ж саме, що й добродієві Максові: уявіть-но державну звітність, де кожен буде про врожай картоплі звітувати діалектною назвою.
Я до того, що якщо якесь слово, наприклад, десь уживається, його необов’язково вводити в літературну мову, роблячи таким чином кожен такий діалектизм загальнообов’язковим до розуміння всіма

Романе, я не казав за державну мову. Прескретивізм поганий, коли вилучає відмінності в розмовній мові певної околиці. З вашою думкою одначе згоджуюсь.

> > 
>
> Пане Романе, підкажіть, будь ласка, з підручника якого класу і якого творця чи творців є ця задача про крумплі та інші діялектні назви картоплі? Це, певно, якісь генії)) Якби в мене в школі свого часу були такі задачі, я б любила математику.

Кажу те ж саме, що й добродієві Максові: уявіть-но державну звітність, де кожен буде про врожай картоплі звітувати діалектною назвою.
Я до того, що якщо якесь слово, наприклад, десь уживається, його необов’язково вводити в літературну мову, роблячи таким чином кожен такий діалектизм загальнообов’язковим до розуміння всіма

Романе, я не казав за державну мову. Прескретивізм поганий, коли вилучає відмінності в розмовній мові певної околиці. З вашою думкою одначе згоджуюсь.

Мабуть, я недостатньо ясно висловився, уточню.
У цьому разі приписництво поширюється на літературну (затверджену) мову (погано все-таки, що в нас ці втямки не розрізняються). Воно тут каже, що деякі слова — розмовні/говіркові й мають залишатися такі, не стаючи загальноприйнятними й загальнообов’язковими. Так само й деякі звуцькі явища (інколи непросто провести межу: “всьо” замість “все” — інше слово чи те ж із іншим звуцтвом?). Тобто такі слова не мають входити до “норми”, яку всі вивчають і мають розуміти. 
Прескриптивізм у розмовній/говірковій мові? Досить цікаво. Як саме приписництво поширюється на розмовну мову?

Прескриптивізм у розмовній/говірковій мові? Досить цікаво. Як саме приписництво поширюється на розмовну мову?

Через неприязнь до говірок та через деяких Прудеусів та Авраменків. Часто говірки прирівнюють до суржика, а як його треба виполювати, то й говірки виполюються.

Пропоную звернутися разом до п. @Луком щоб він зробив сторінку Вилучення.
Слова, що набрали -12👎 автоматично видаляються зі Словотвору й заносяться до списків вилучених слів, тобто до Вилучення

 Пропоную звернутися разом до п. $$widget0 @Луком$$ щоб він зробив сторінку Вилучення.
 Слова, що набрали -12👎 автоматично видаляються зі Словотвору й заносяться до списків вилучених слів, тобто до Вилучення

Це нитка “План українізації”. Це тут ні до чого

Пропоную звернутися разом до п. @Луком щоб він зробив сторінку Вилучення.
Слова, що набрали -12👎 автоматично видаляються зі Словотвору й заносяться до списків вилучених слів, тобто до Вилучення

Пане Мудров, що скажете про “мету українщення”? Чи згоджуєтесь з нею?