Таки було правильно Kiev, а не Kyiv

Наведу витяг з праці Макса Вакуленка під назвою “KyivNotKiev: Linguistic ignorance or an anti-Ukrainian attack?”:

Recently, some Ukrainian institutions have launched the campaign «#KyivNotKiev». As a professional doing research in transliteration since 1993, I have to comment on this.

The form Kiev is an English and Romance exonym for the name of the Ukrainiancapital city. It corresponds to the Hellenic Κίεβο and Old English Kiou, Kiow, Kiew, Kioviathat originate from the Old Ukrainian name Кыѥвъ. The modern Russian exonym Киев also originates from this form. Therefore, the exonym Kiev arose from the Old Ukrainian form, not from modern Russian.

Що ви думаєте?

https://www.researchgate.net/publication/336892602_KyivNotKiev_Linguistic_ignorance_or_an_anti-Ukrainian_attack

Наведу витяг з праці Макса Вакуленка під назвою “KyivNotKiev: Linguistic ignorance or an anti-Ukrainian attack?”:

Recently, some Ukrainian institutions have launched the campaign «#KyivNotKiev». As a professional doing research in transliteration since 1993, I have to comment on this.

The form Kiev is an English and Romance exonym for the name of the Ukrainiancapital city. It corresponds to the Hellenic Κίεβο and Old English Kiou, Kiow, Kiew, Kioviathat originate from the Old Ukrainian name Кыѥвъ. The modern Russian exonym Киев also originates from this form. Therefore, the exonym Kiev arose from the Old Ukrainian form, not from modern Russian.

Що ви думаєте?

Сута дурня 

Ех, це нагадує ситуацією зі Сакартвело.Так, наприклад, у англійській теж “Georgia”(Грузія), і воно там уже якийсь період.Але самі жителі Сакартвело хочуть, щоб їхню країну називали саме так, ніяк інакше, бо екзонім “Грузія” для них є знак московського ярма.
У нас так само, для нас це знак московщини, і ми, як жителі країни, у якої столиця Київ, просимо нас називати саме “Kyiv”, а не “Kiev”

Думаю, що зараз Київ – це Київ, а не Кыєв, Києв тощо. Гадаю, треба творити від нинішньої навзи, бо ніхто не буде розбиратися на Заході, що це не з кацапської, а з давньоукраїнської

Ех, це нагадує ситуацією зі Сакартвело.Так, наприклад, у англійській теж “Georgia”(Грузія), і воно там уже якийсь період.Але самі жителі Сакартвело хочуть, щоб їхню країну називали саме так, ніяк інакше, бо екзонім “Грузія” для них є знак московського ярма.
У нас так само, для нас це знак московщини, і ми, як жителі країни, у якої столиця Київ, просимо нас називати саме “Kyiv”, а не “Kiev”

Для нас і слова держати, лучче, хоть, ждати та сила инших це знак московщини й суржика. Через цю мовну необізнаність Ви хочете зректися історії й навʼязати штучну назву, аби вона не здавалася московською?

Думаю, що зараз Київ – це Київ, а не Кыєв, Києв тощо. Гадаю, треба творити від нинішньої навзи, бо ніхто не буде розбиратися на Заході, що це не з кацапської, а з давньоукраїнської

А тепер місто Белград у сербській це Београд, і що, треба назву змінити бо “вона застаріла”? Щодо того, що ніхто на заході не буде розбиратися, то нам того й не треба. Потрібна природня назва, яка зберігає історію міста й не порушує здорового глузду.

Ех, це нагадує ситуацією зі Сакартвело.Так, наприклад, у англійській теж “Georgia”(Грузія), і воно там уже якийсь період.Але самі жителі Сакартвело хочуть, щоб їхню країну називали саме так, ніяк інакше, бо екзонім “Грузія” для них є знак московського ярма.
У нас так само, для нас це знак московщини, і ми, як жителі країни, у якої столиця Київ, просимо нас називати саме “Kyiv”, а не “Kiev”

Для нас і слова держати, лучче, хоть, ждати та сила инших це знак московщини й суржика. Через цю мовну необізнаність Ви хочете зректися історії й навʼязати штучну назву, аби вона не здавалася московською?

До чого тут ці всі слова?Так, вони питомо українські і це чудово, але вони здаються московськими лише тому що ми хочемо віддалитися від Москви повністю(і це нормально, хоче питомі слова, звісно, чіпати не треба ).А “Kiev” — це етнонім, який уже застарів.Так, історично “Кыѥвъ”, але етноніми теж змінюються (хоча вони дуже стійкі), і сучасний етнонім звучить саме як “Київ”

І що значить “штучна назва”?У всіх цих мовах етнонім може змінитися(хоча навіть це викликає сумніви) не тому що їм це нав’язали (тим, що хочуть, аби вимовляли і називали так як є.Геніально), а тому що вимова оригінального етноніма змінилися з плином часу 

А слово “Kiev” просто застаріло, і не відображає реального стану речей і просто має негативну конотацію 

Ех, це нагадує ситуацією зі Сакартвело.Так, наприклад, у англійській теж “Georgia”(Грузія), і воно там уже якийсь період.Але самі жителі Сакартвело хочуть, щоб їхню країну називали саме так, ніяк інакше, бо екзонім “Грузія” для них є знак московського ярма.
У нас так само, для нас це знак московщини, і ми, як жителі країни, у якої столиця Київ, просимо нас називати саме “Kyiv”, а не “Kiev”

Для нас і слова держати, лучче, хоть, ждати та сила инших це знак московщини й суржика. Через цю мовну необізнаність Ви хочете зректися історії й навʼязати штучну назву, аби вона не здавалася московською?

До чого тут ці всі слова?Так, вони питомо українські і це чудово, але вони здаються московськими лише тому що ми хочемо віддалитися від Москви повністю(і це нормально).
Нормально це лише на початках і тимчасово. Керуватися ж цією засадою довгостроково є небезпечно для майбутнього тої чи тої мови.
А “Kiev” — це етнонім, який уже застарів.Так, історично “Кыѥвъ”, але етноніми теж змінюються (хоча вони дуже стійкі), і сучасний етнонім звучить саме як “Київ”

А тепер Белград у сербській це Београд, і що, треба назву змінити бо “вона застаріла”?

І що значить “штучна назва”? 

Штучна назва значить навʼязана.

У всіх цих мовах етнонім може змінитися(хоча навіть це викликає сумніви) не тому що їм це нав’язали (тим, що хочуть, аби вимовляли і називали так як є.Геніально), а тому що вимова оригінального етноніма змінилися з плином часу

Ніхто й не має вимовляти так, як у першотворі. Кожна мова має свою фонетику, і це досить тупо йти проти цього. Тому-то й існують топоніми –  щоб зберігати пристосовану назву. В англійській був топонім “Tiflis” на місто Тбілісі, який хоч і походить з грецької, та добре підходив під структуру англійської. Тепер вони називають його як Tbilisi, яке щоразу, абсолютно щоразу вимовляють як “Tiblisi”. Це не зберігає первісної вимови, і не має.

а тому що вимова оригінального етноніма змінилися з плином часу

Дайте приклади цього будь ласка.

Ех, це нагадує ситуацією зі Сакартвело.Так, наприклад, у англійській теж “Georgia”(Грузія), і воно там уже якийсь період.Але самі жителі Сакартвело хочуть, щоб їхню країну називали саме так, ніяк інакше, бо екзонім “Грузія” для них є знак московського ярма.
У нас так само, для нас це знак московщини, і ми, як жителі країни, у якої столиця Київ, просимо нас називати саме “Kyiv”, а не “Kiev”

Для нас і слова держати, лучче, хоть, ждати та сила инших це знак московщини й суржика. Через цю мовну необізнаність Ви хочете зректися історії й навʼязати штучну назву, аби вона не здавалася московською?

До чого тут ці всі слова?Так, вони питомо українські і це чудово, але вони здаються московськими лише тому що ми хочемо віддалитися від Москви повністю(і це нормально, хоче питомі слова, звісно, чіпати не треба ).А “Kiev” — це етнонім, який уже застарів.Так, історично “Кыѥвъ”, але етноніми теж змінюються (хоча вони дуже стійкі), і сучасний етнонім звучить саме як “Київ”

І що значить “штучна назва”?У всіх цих мовах етнонім може змінитися(хоча навіть це викликає сумніви) не тому що їм це нав’язали (тим, що хочуть, аби вимовляли і називали так як є.Геніально), а тому що вимова оригінального етноніма змінилися з плином часу 

А слово “Kiev” просто застаріло, і не відображає реального стану речей і просто має негативну конотацію 

Ех, це нагадує ситуацією зі Сакартвело.Так, наприклад, у англійській теж “Georgia”(Грузія), і воно там уже якийсь період.Але самі жителі Сакартвело хочуть, щоб їхню країну називали саме так, ніяк інакше, бо екзонім “Грузія” для них є знак московського ярма.
У нас так само, для нас це знак московщини, і ми, як жителі країни, у якої столиця Київ, просимо нас називати саме “Kyiv”, а не “Kiev”

Для нас і слова держати, лучче, хоть, ждати та сила инших це знак московщини й суржика. Через цю мовну необізнаність Ви хочете зректися історії й навʼязати штучну назву, аби вона не здавалася московською?

До чого тут ці всі слова?Так, вони питомо українські і це чудово, але вони здаються московськими лише тому що ми хочемо віддалитися від Москви повністю(і це нормально).
Нормально це лише на початках і тимчасово. Керуватися ж цією засадою довгостроково є небезпечно для майбутнього тої чи тої мови.
А “Kiev” — це етнонім, який уже застарів.Так, історично “Кыѥвъ”, але етноніми теж змінюються (хоча вони дуже стійкі), і сучасний етнонім звучить саме як “Київ”

А тепер Белград у сербській це Београд, і що, треба назву змінити бо “вона застаріла”?

Доки жителі цього міста не просить такого, не треба

І що значить “штучна назва”? 

Штучна назва значить навʼязана.

У всіх цих мовах етнонім може змінитися(хоча навіть це викликає сумніви) не тому що їм це нав’язали (тим, що хочуть, аби вимовляли і називали так як є.Геніально), а тому що вимова оригінального етноніма змінилися з плином часу

Ніхто й не має вимовляти так, як у першотворі. Кожна мова має свою фонетику, і це досить тупо йти проти цього. Тому-то й існують топоніми –  щоб зберігати пристосовану назву. В англійській був топонім “Tiflis” на місто Тбілісі, який хоч і походить з грецької, та добре підходить під структуру англійської. Тепер вони називають його як Tbilisi, яке щоразу, абсолютно щоразу вимовляють як “Tiblisi”. Це не зберігає первісної вимови, але воно й не має.

Добре, саме такі думки мають сенс.І це справді не розумно йти проти чужої фонетики.

а тому що вимова оригінального етноніма змінилися з плином часу

Дайте приклади цього будь ласка.

Це пов’язано зі зміною фонетики.Навіть зараз ми про це говоримо( Кыѥвъ — Київ, хоча й можна сказати, що ці зміни незначні).Однак я спробую пошукати ліпші приклади і, якщо зможу, надам їх тут

І, до речі, а сам автор своєї заяви надав посилання на джерела?Так, він називає себе професійним, але хотілось би бачити обґрунтування.

Я розумію вашу думку, і, можливо, мовці справді не мають підлаштовуватися під іншу мову.Просто ось це “Kyiv not Kiev” стало своєрідним маркером; можливо, в спілкуванні з людьми ви це помічали.Ось ці “Сакартвело” замість “Грузія”, “Молдова” замість “Молдавія”, тощо, можуть виражати ставлення людей до країни.І навіть якщо, наприклад, мовець грецької чи англійської не буде ставитися до України зі зневагою, а просто буде користуватися мовними звичаями, то це може призвести до непорозуміння, бо самі жителі хочуть, щоб їхню столицю називали “Київ”, а не “Кыѥвъ”.І я просто не думаю, що вимовити декілька інших звуків, щоб показати, що ти “притомний”, важко

Але я вас зрозумів, і ваша думка цілком має своє обґрунтування 

Добре, саме такі думки мають сенс.І це справді не розумно йти проти чужої фонетики.

Дякую, що й Ви йдете назустріч.

Доки жителі цього міста не просить такого, не треба

Цікаво, що я поки ніде не зустрічав того, щоб якась країна хотіла перейменуватися через те, що її назва застаріла. Проаналізую кілька наявних прикладів, які я знаю:

Kiev -> Kyiv
Turkey -> Türkiye
Грузія -> Сакартвело
Індія  -> Бгарат

Україна, Грузія та Індія хочуть позбутися назви, що їм, як здається, навʼязали імперії.
Туреччина хоче перейменуватися тому, щоб, цитую “якнайкраще передавати культуру, цивілізацію та цінності турецького народу”. Це схоже на “ми хочемо позбутися назви, яку навʼязала Британська імперія своїй мові”. Єдине, що міняється, це дві крапки над u, i замість е та буква е вкінці. Назва “Turkey”, очевидно, не застаріла.

Отже, з цих чотирьох прикладів видно, що країни та міста перейменовуються щоб стерти колоніяльне минуле. Хоча приклад Туреччини думаю дещо виходить з цього правила.

І, до речі, а сам автор своєї заяви надав посилання на джерела?Так, він називає себе професійним, але хотілось би бачити обґрунтування.

Я не дуже розумію, яких обґрунтувань ви хочете.

Я розумію вашу думку, і, можливо, мовці справді не мають підлаштовуватися під іншу мову.Просто ось це “Kyiv not Kiev” стало своєрідним маркером; можливо, в спілкуванні з людьми ви це помічали.Ось ці “Сакартвело” замість “Грузія”, “Молдова” замість “Молдавія”, тощо, можуть виражати ставлення людей до країни.

Це явище я б назвав пристосовуванням до співрозмовника чи навіть переходом на його мову не спілкуючись нею. Це річ добра, та її неможливо розширити на весь загал, бо деколи це може порушувати фонетику та мовні звичаї.

то це може призвести до непорозуміння, бо самі жителі хочуть, щоб їхню столицю називали “Київ”, а не “Кыѥвъ”.

Коли я говорю з австрійцями німецькою, то деколи не знаю деяких слів і як наслідок, непорозуміваюся. Приміром, не знаю я слова “Volksbegehren” (петиція). Мені було б зручніше, якби австрійці вживали знайоме мені “Petition”, та ніхто цього робити не буде. Бо всі, і зокрема я, знають, що лише мені треба вивчити це слово, щоб надалі його розуміти. Так само і з будь-яким незнайомим екзонімом.

І я просто не думаю, що вимовити декілька інших звуків, щоб показати, що ти “притомний”, важко

Це можна, але далеко не завжди, а декому (англомовним “Тбілісі”) і неможливо. А коли людина й не старається вимовити з первісною вимовою, то буде не так, як у першотворі. Наприклад, той таки Kyiv. Стараючись, зазвичай виходить незле. Та коли не стараються й мовлять з нормальною швидкістю, то кажуть “Кіїф”. Невже воно більш українське за “Кієф”?

Добре, саме такі думки мають сенс.І це справді не розумно йти проти чужої фонетики.
Дякую, що й Ви йдете назустріч.

Доки жителі цього міста не просить такого, не треба
Цікаво, що я поки ніде не зустрічав того, щоб якась країна хотіла перейменуватися через те, що її назва застаріла. Проаналізую кілька наявних прикладів, які я знаю:

Kiev -> Kyiv
Turkey -> Türkiye
Грузія -> Сакартвело
Індія  -> Бгарат

 Україна, Грузія та Індія хочуть позбутися назви, що їм, як здається, навʼязали імперії.
Туреччина хоче перейменуватися тому, щоб, цитую “якнайкраще передавати культуру, цивілізацію та цінності турецького народу”. Це схоже на “ми хочемо позбутися назви, яку навʼязала Британська імперія своїй мові”. Єдине, що міняється, це дві крапки над u, i замість е та буква е вкінці. Назва “Turkey”, очевидно, не застаріла.

Отже, з цих чотирьох прикладів видно, що країни та міста перейменовуються щоб стерти колоніяльне минуле. Хоча приклад Туреччини думаю дещо виходить з цього правила.

Хм, і справді, схоже, я поспішив, називаючи причину саме в “застарілості”.Хоча на мою думку причина “нав’язаності” навіть суттєвіша

І, до речі, а сам автор своєї заяви надав посилання на джерела?Так, він називає себе професійним, але хотілось би бачити обґрунтування.
Я не дуже розумію, яких обґрунтувань ви хочете.

Я розумію вашу думку, і, можливо, мовці справді не мають підлаштовуватися під іншу мову.Просто ось це “Kyiv not Kiev” стало своєрідним маркером; можливо, в спілкуванні з людьми ви це помічали.Ось ці “Сакартвело” замість “Грузія”, “Молдова” замість “Молдавія”, тощо, можуть виражати ставлення людей до країни.І навіть якщо, наприклад, мовець грецької чи англійської не буде ставитися до України зі зневагою, а просто буде користуватися мовними звичаями, то це може призвести до непорозуміння, бо самі жителі хочуть, щоб їхню столицю називали “Київ”, а не “Кыѥвъ”.

І я просто не думаю, що вимовити декілька інших звуків, щоб показати, що ти “притомний”, важко
Це можна, але далеко не завжди, а декому (англомовним “Тбілісі”) і неможливо. А коли людина й не старається вимовити з первісною вимовою, то буде не так, як у першотворі. Наприклад, той таки Kyiv. Стараючись, зазвичай виходить незле. Та коли не стараються й мовлять з нормальною швидкістю, то кажуть “Кіїф”. Невже воно більш українське за “Кієф”?

Ні, не більше, хоча особисто я чув, як “Kyiv” казали без проблем і звучало майже як “Київ”(але так, воно й не має звучати бездоганно)

Хм, і справді, схоже, я поспішив, називаючи причину саме в “застарілості”.Хоча на мою думку причина “нав’язаності” навіть суттєвіша

Ось. Хоча це лише можливо й не всі приклади. А поки так, навʼязаність суттєвіша, якої втім, у Kievʼі й немає.

Ні, не більше, хоча особисто я чув, як “Kyiv” казали без проблем і звучало майже як “Київ”(але так, воно й не має звучати бездоганно)

Памʼятаю, як те саме думав дивлячись випит на Kyiv Independent. Вимовили його дві дами… з України)
Та таке, не конче до суті. Цікаво, чи були з України ті люди, які Ви чули вимовляли правильно?

П.С. поправив той допис, додавши кілька відповідей на Ваші слова. Почитайте будь ласка й відпишіть на них.

Добре, саме такі думки мають сенс.І це справді не розумно йти проти чужої фонетики.

Дякую, що й Ви йдете назустріч.

Доки жителі цього міста не просить такого, не треба

Цікаво, що я поки ніде не зустрічав того, щоб якась країна хотіла перейменуватися через те, що її назва застаріла. Проаналізую кілька наявних прикладів, які я знаю:

Kiev -> Kyiv
Turkey -> Türkiye
Грузія -> Сакартвело
Індія  -> Бгарат

Україна, Грузія та Індія хочуть позбутися назви, що їм, як здається, навʼязали імперії.
Туреччина хоче перейменуватися тому, щоб, цитую “якнайкраще передавати культуру, цивілізацію та цінності турецького народу”. Це схоже на “ми хочемо позбутися назви, яку навʼязала Британська імперія своїй мові”. Єдине, що міняється, це дві крапки над u, i замість е та буква е вкінці. Назва “Turkey”, очевидно, не застаріла.

Отже, з цих чотирьох прикладів видно, що країни та міста перейменовуються щоб стерти колоніяльне минуле. Хоча приклад Туреччини думаю дещо виходить з цього правила.

І, до речі, а сам автор своєї заяви надав посилання на джерела?Так, він називає себе професійним, але хотілось би бачити обґрунтування.

 
Я не дуже розумію, яких обґрунтувань ви хочете.

По-перше, найпростіше і найочевидніше — в староукраїнській і справді був саме етнонім Кыѥвъ(я в цьому не сумніваюся, але ліпше мати, наприклад, якісь письмові джерела)
Але то таке, набагато цікавіші, як цей етнонім поширився іншими мовами.Чи справді зі староукраїнської чи за якоїсь мови попередника(навіть необов’язково через московську)

Я розумію вашу думку, і, можливо, мовці справді не мають підлаштовуватися під іншу мову.Просто ось це “Kyiv not Kiev” стало своєрідним маркером; можливо, в спілкуванні з людьми ви це помічали.Ось ці “Сакартвело” замість “Грузія”, “Молдова” замість “Молдавія”, тощо, можуть виражати ставлення людей до країни.

Це явище я б назвав пристосовуванням до співрозмовника чи навіть переходом на його мову не спілкуючись нею. Це річ добра, та її неможливо розширити на весь загал, бо деколи це може порушувати фонетику та мовні звичаї.

Це теж логічно, та й ще діє людський фактор: співрозмовник часто може просто принципово не казати так, як його просять.Та й якщо якусь справді просто неможливо пристосувати, бо такі мовні закони, то нехай, можу зрозуміти.

то це може призвести до непорозуміння, бо самі жителі хочуть, щоб їхню столицю називали “Київ”, а не “Кыѥвъ”.

 

Коли я говорю з австрійцями німецькою, то деколи не знаю деяких слів і як наслідок, непорозуміваюся. Приміром, не знаю я слова “Volksbegehren” (петиція). Мені було б зручніше, якби австрійці вживали знайоме мені “Petition”, та ніхто цього робити не буде. Бо всі, і зокрема я, знають, що лише мені треба вивчити це слово, щоб надалі його розуміти. Так само і з будь-яким незнайомим екзонімом.

По-моєму, це трохи недоречно.“Петиція” наврядчи викликає у когось негативні емоції, бо це просто слово на позначення певного об’єкту .А ось екзоніми можуть це робити (ви навіть зверху навели чотири приклади, чому вони можуть мати негативну конотацію).Так, в моїй мові офіційно вживають слово “Грузія”, і по-суті я не винен, що якийсь сакартвелець цього не знає; але ж і знаю, як вони ставляться до цього слова.Проте, як ми вже сказали, тут ще й працює вищезазначений чинник.

І я просто не думаю, що вимовити декілька інших звуків, щоб показати, що ти “притомний”, важко

Це можна, але далеко не завжди, а декому (англомовним “Тбілісі”) і неможливо. А коли людина й не старається вимовити з первісною вимовою, то буде не так, як у першотворі. Наприклад, той таки Kyiv. Стараючись, зазвичай виходить незле. Та коли не стараються й мовлять з нормальною швидкістю, то кажуть “Кіїф”. Невже воно більш українське за “Кієф”?

“Ось. Хоча це лише можливо й не всі приклади. А поки так, навʼязаність суттєвіша, якої втім, у Kievʼі й немає.”(Напишу поки-що так, бо сповіщення через цитування стають досить громіздкими)

Хороше питання.Однак зараз я нічого стверджувати і заперечувати не буду, бо мені треба пошукати відповідну і надійну інформацію.

“Та таке, не конче до суті. Цікаво, чи були з України ті люди, які Ви чули вимовляли правильно?”

Я не знаю всіх, але я точно знаю, що декілька були з Праги(працював у Чехії деякий час.Десь 3-4 людини), інші — з Німеччини(теж приблизно так), і по одному з Франції та Іспанії.

“По-перше, найпростіше і найочевидніше — в староукраїнській і справді був саме етнонім Кыѥвъ(я в цьому не сумніваюся, але ліпше мати, наприклад, якісь письмові джерела)
Але то таке, набагато цікавіші, як цей етнонім поширився іншими мовами.Чи справді зі староукраїнської чи за якоїсь мови попередника(навіть необов’язково через московську)”

Мене самого це питання зацікавило, через що я поговорив з Вакуленком про це. Я його спитав, чому в італійській мові назва “Chiovia” змінилася на “Kiev” (оо, приклад осучаснення топоніма?). Він відписав так:

Я точно не можу сказати, але є деякі міркування.
По-перше, різні назви Києва існували певний час паралельно, про що свідчить прикріплений тут документ Памва Беринди. На Ізборнику ви можете знайти більше таких документів.
По-друге, могла вплинути давня еллінська назва Κίεβο.

“Я не знаю всіх, але я точно знаю, що декілька були з Праги(працював у Чехії деякий час.Десь 3-4 людини), інші — з Німеччини(теж приблизно так), і по одному з Франції та Іспанії.”

Зрозуміло, дякую.

“В Кіновїи”
“Кієвскія”

Хах, “Кіновїи” а поряд “Кієвскія”. Міркування цікаві, особливо про те, що декілька назв жили паралельно.Що ж, схоже, варто пошукати хоч якісь джерела, бо питання стає все цікавішим 

“Хах, “Кіновїи” а поряд “Кієвскія”. Міркування цікаві, особливо про те, що декілька назв жили паралельно.”

Ну а шо? Таке існує й сьогодні, згадайте наприклад Голандію й Нідерланди.

“Що ж, схоже, варто пошукати хоч якісь джерела, бо питання стає все цікавішим”

Боже це так смішно, що питанням джерел займаються не міністерство культури й мови, а кілька ентузіястів на Словотворі😆

Забув додати продовження:

The form Kyiv was artificially forged, and it has no exact correspondence to theoriginal writing Київ. In view of this, it cannot be regarded as a national form. In addition tothis, it has a dangerous hidden effect – false equivalence between Ukrainian graphemes «і»and «ї». As a result, the names related to the most important name «Україна», acquireRussian appearance where the letter «і» corresponds to the original «ї»: Україна – Ukraina, Новоукраїнка – Novoukrainka, Леся Українка – Lesia Ukrainka, Українське – Ukrainske,Український – Ukrainskyi, українськіт – ukrainskit. Therefore, the pseudo Ukrainian formKyiv results in a Russian appearance of key Ukrainian concepts.The form Kyiv results from the “transliteration” table promoted by the Decree ofCabinet of Ministry of Ukraine #55 issued on Jan 27, 2010. This table proposes a kind oftranscoding failing to satisfy the requirement of simple correspondence between initial andtransliterated graphemes being the most important requirement for transliteration. Based onthis approach, the Ukrainian texts have no future in international databanks and linguistictechnologies that require simple correspondence and information preservation.In addition, the form Kyiv is difficult to pronounce for a native English speaker.

[…]

Still have doubts? Impressed by the authorities?In this case, please put the following questions to those who want your support.

1. What background in transliteration studies do you have? Please list yourscholarly publications and grants.
2. Did you hear about orthographic transplantation that governs appearance offoreign names in the recipient language: Hercules Poirot, Sarajevo, Ljubljana,Jihlava, Jagr, Jelinek, Jablonec?
3. Do you want to eliminate only the English and Romance exonym Kiev? Whatabout the Greek Κίεβο, German Kiew, Polish Kijów, Hungarian and CroatianKijev and so forth?
4. Do you realize that the form Kyiv resulting from false identity of Ukrainian«і» and «ї», imposes Russian forms for all names related to the key concept«Україна»?Do you understand that the Decree of Cabinet of Ministry of Ukraine #55issued on Jan 27, 2010 which proposes the incorrect forms Kyiv and Ukraina,is a result of fraudulent ignorance of the decision of academic TransliterationCommission by November 16, 2000?
5. Do you realize that the table imposed by the Decree of Cabinet of Ministry ofUkraine #55 issued on Jan 27, 2010 fails to provide correct nameidentification?
6. Do you know that the native speakers of Chinese and Spanish which are morenumerous than those of English are not concerned on “easy readout” of theirnames by those speaking English: Xinhua, Xi’an, Guadalajara, Mexico, SanJosé?
7. Do you realize that fostering the Decree of Cabinet of Ministry of Ukraine #55issued on Jan 27, 2010, supports corruption and impedes technologicaldevelopment of Ukraine?

Still have doubts? Impressed by the authorities?In this case, please put the following questions to those who want your support.

1. What background in transliteration studies do you have? Please list yourscholarly publications and grants.
2. Did you hear about orthographic transplantation that governs appearance offoreign names in the recipient language: Hercules Poirot, Sarajevo, Ljubljana,Jihlava, Jagr, Jelinek, Jablonec?
3. Do you want to eliminate only the English and Romance exonym Kiev? Whatabout the Greek Κίεβο, German Kiew, Polish Kijów, Hungarian and CroatianKijev and so forth?
4. Do you realize that the form Kyiv resulting from false identity of Ukrainian«і» and «ї», imposes Russian forms for all names related to the key concept«Україна»?Do you understand that the Decree of Cabinet of Ministry of Ukraine #55issued on Jan 27, 2010 which proposes the incorrect forms Kyiv and Ukraina,is a result of fraudulent ignorance of the decision of academic TransliterationCommission by November 16, 2000?
5. Do you realize that the table imposed by the Decree of Cabinet of Ministry ofUkraine #55 issued on Jan 27, 2010 fails to provide correct nameidentification?
6. Do you know that the native speakers of Chinese and Spanish which are morenumerous than those of English are not concerned on “easy readout” of theirnames by those speaking English: Xinhua, Xi’an, Guadalajara, Mexico, SanJosé?
7. Do you realize that fostering the Decree of Cabinet of Ministry of Ukraine #55issued on Jan 27, 2010, supports corruption and impedes technologicaldevelopment of Ukraine?

І що цим автор хоче довести?

• Вакуленко написав досить цікаво й у своїй статті:

Екзоніми неминуче виникають у середовищі мов, відмінних від мови-продуцента. Зумовлено це, по-перше, історичними чинниками (наприклад, коли певний варіант назви з якихось історичних чи економічних причин набув широкого вжитку), а по-друге, фонетичними причинами (коли слово змінюється відповідно до фонетичних особливостей мови-реципієнта).

Для англійської мови ця форма також чужа. В цій мові поєднання графем “yi” може виникати або ж на початку слова (yield), що є доволі рідкісним явищем, або ж на межі кореня та закінчення “–ing” (flying). У першому випадку це поєднання читається як [ji], у другому – як [aɪɪ]. В англійській мові поєднання графем “yi” в середині кореня після приголосного є неприродним, що робить уживання словоформи “Kyiv” у внутрішньому англомовному спілкуванні вкрай проблематичним. Англомовній людині дуже важко прочитати це слово: Кайв? К’їв? Цю форму намагаються нав’язати англомовному світові з 1995 року, але успіхи дуже незначні – надто на тлі величезних зусиль нашого патріотично налаштованого адмінресурсу. Причиною є англійська граматика, якій ця словопотвора суперечить.

З іншого боку, форма Kyjiv (Kyїv) є природною, оскільки існує в чеській мові і має аналоги в інших європейських (не лише слов’янських) мовах.

По-третє, усе пізнається в порівнянні. Ми бачили вище, що форма “Kyiv” має серйозні проблеми в читанні, що зумовлено особливостями англійської фонетики. А форма “Kyjiv” навіть для непідготовленого читача буде асоціюватися з двома варіантами прочитання: [kɪˈ-ʤiv] або [kɪˈ-jiv]. Обидва вони не зовсім точні порівняно з нормативною українською вимовою [kɨ̞+ˈ-jiβ̞] і відрізняються лише прочитанням йотованого звука. Англомовний світ доволі добре знайомий зі слов’янським прочитанням графеми “j” – і внаслідок війни на Балканах, і внаслідок масової участі чеських хокеїстів у чемпіонаті НХЛ: Sarajevo, Ljubljana, Jihlava, Jagr, Jelinek, Jablonec, … Добре знають у США і відомого мовознавця Романа Якобсона (який, до речі, багато займався транслітерацією), прізвище якого записується через “j”: Jakobson. Тому форма “Kyjiv” має значно більші шанси на правильне “англійське” прочитання, ніж “Kyiv”.

Still have doubts? Impressed by the authorities?In this case, please put the following questions to those who want your support.

1. What background in transliteration studies do you have? Please list yourscholarly publications and grants.
2. Did you hear about orthographic transplantation that governs appearance offoreign names in the recipient language: Hercules Poirot, Sarajevo, Ljubljana,Jihlava, Jagr, Jelinek, Jablonec?
3. Do you want to eliminate only the English and Romance exonym Kiev? Whatabout the Greek Κίεβο, German Kiew, Polish Kijów, Hungarian and CroatianKijev and so forth?
4. Do you realize that the form Kyiv resulting from false identity of Ukrainian«і» and «ї», imposes Russian forms for all names related to the key concept«Україна»?Do you understand that the Decree of Cabinet of Ministry of Ukraine #55issued on Jan 27, 2010 which proposes the incorrect forms Kyiv and Ukraina,is a result of fraudulent ignorance of the decision of academic TransliterationCommission by November 16, 2000?
5. Do you realize that the table imposed by the Decree of Cabinet of Ministry ofUkraine #55 issued on Jan 27, 2010 fails to provide correct nameidentification?
6. Do you know that the native speakers of Chinese and Spanish which are morenumerous than those of English are not concerned on “easy readout” of theirnames by those speaking English: Xinhua, Xi’an, Guadalajara, Mexico, SanJosé?
7. Do you realize that fostering the Decree of Cabinet of Ministry of Ukraine #55issued on Jan 27, 2010, supports corruption and impedes technologicaldevelopment of Ukraine?

І що цим автор хоче довести?

Ніщо. Це лише питання, як він написав, які варто поставити мовознавцям, що просувають форму “Kyiv”.

• Вакуленко написав досить цікаво й у своїй статті:

Екзоніми неминуче виникають у середовищі мов, відмінних від мови-продуцента. Зумовлено це, по-перше, історичними чинниками (наприклад, коли певний варіант назви з якихось історичних чи економічних причин набув широкого вжитку), а по-друге, фонетичними причинами (коли слово змінюється відповідно до фонетичних особливостей мови-реципієнта).

Для англійської мови ця форма також чужа. В цій мові поєднання графем “yi” може виникати або ж на початку слова (yield), що є доволі рідкісним явищем, або ж на межі кореня та закінчення “–ing” (flying). У першому випадку це поєднання читається як [ji], у другому – як [aɪɪ]. В англійській мові поєднання графем “yi” в середині кореня після приголосного є неприродним, що робить уживання словоформи “Kyiv” у внутрішньому англомовному спілкуванні вкрай проблематичним. Англомовній людині дуже важко прочитати це слово: Кайв? К’їв? Цю форму намагаються нав’язати англомовному світові з 1995 року, але успіхи дуже незначні – надто на тлі величезних зусиль нашого патріотично налаштованого адмінресурсу. Причиною є англійська граматика, якій ця словопотвора суперечить.

З іншого боку, форма Kyjiv (Kyїv) є природною, оскільки існує в чеській мові і має аналоги в інших європейських (не лише слов’янських) мовах.

По-третє, усе пізнається в порівнянні. Ми бачили вище, що форма “Kyiv” має серйозні проблеми в читанні, що зумовлено особливостями англійської фонетики. А форма “Kyjiv” навіть для непідготовленого читача буде асоціюватися з двома варіантами прочитання: [kɪˈ-ʤiv] або [kɪˈ-jiv]. Обидва вони не зовсім точні порівняно з нормативною українською вимовою [kɨ̞+ˈ-jiβ̞] і відрізняються лише прочитанням йотованого звука. Англомовний світ доволі добре знайомий зі слов’янським прочитанням графеми “j” – і внаслідок війни на Балканах, і внаслідок масової участі чеських хокеїстів у чемпіонаті НХЛ: Sarajevo, Ljubljana, Jihlava, Jagr, Jelinek, Jablonec, … Добре знають у США і відомого мовознавця Романа Якобсона (який, до речі, багато займався транслітерацією), прізвище якого записується через “j”: Jakobson. Тому форма “Kyjiv” має значно більші шанси на правильне “англійське” прочитання, ніж “Kyiv”.

Та так навіть ліпше, нехай буде “Kyjiv”, оскільки, якщо й справді трохи подумати, “Kyiv”, принаймні без досвіду вимови цього слова, ніхто нормально не прочитає, бо й справді пригадати подібні звуки в англійській мові особисто я б навіть не зміг 
Гаразд, принаймні, ми тепер зрозуміли, яку форму ліпше просувати.Але звідки взялася форма “Kiev” та й багато інших подібних ніхто все одно точно не сказав (і наврядчи може сказати)