* Викинути правило девятки
* Викинути апостроф
* Писати ж < дж як дж
* Приточити церковнословянщину до наши звукови сустави (вовх, ускресати, повк, Бовгарщина)
* Викинути правило девятки
* Викинути апостроф
* Писати ж < дж як дж
* Приточити церковнословянщину до наши звукови сустави (вовх, ускресати, повк, Бовгарщина)
Ну добре, записуймо різні фонеми як одну, а одну й ту ж як різні. Це ж дуже позитивно вплине на й так уже ледве дихаючу вкраїнську мову, яку розчиняє сусідська 🙃
Надто емоційно відповідаєте .
Доповню ,що в вас наявні слова з 2024 року , в мене також початкок з того року ,тому не ганьте гинших без причини .
Пишіть прошу не іронічно ,а по суті . Якщо під вашим дописом вказується незгода з вашим намірами , то пишуть ще яка причина ,а не включати з себе обіжену людину .
Ми тут всі люди різні , та ціль одна - твори мову ,посилювати ,поліпшувати.
Надто емоційно відповідаєте
Тримаюся
наявні слова з 2024
Хіба що одно, “як-от”
не включати з себе обіжену людину
И чого бим я ображав ся? Нема такого.
Ми тут всі люди різні , та ціль одна - твори мову ,посилювати ,поліпшувати.
Еге ж, так посилимо-поліпшимо так, що можна буде викинути.
Я би змінив кінцівки “-ться” на “тьця”
Бо вимовляємо мимоволі не “-ся” ,а “-ця” опісля “ть” .Ще би добавив більш дозволено до мови писати слова відносно вимови нариклад “пляжшка” = “пляшка” ,якщо характерно казати не “м’ясо” а “мнясо” ,чи “м’єсний”.
Тобто більш взаконити говіркові слова ,аби людям було менше тцькування за їх місцеву говірку .Мимо того ,ще в місцинах слова вживаютьця в иному значенні ніж в словницях . Той же пиптик часто вживають в значенні того ,що визирає,видирає,видніється , а в словниках то подають в значенні “сосок”.
Ться [ц’:а]
Ся не стає ця після ть
Вони зливаються творячи цця
»Ця мертвечина ні до чого. Народня мова давно викинула ціх форм, дарма що декотрі зостались«
Прохав би уточнити що для Вас »народня мова«. Східне наріччя? Як так, то то не вся руська мова, дарма що осягає більшу частину Вкраїни-Руси. Що в вашій говірці мертвечина, в іншій — живе явище. У словниці Грінченка свідчено того силу, а в живших говірках Карпаття та в словниках “русинської” мови чути й здріти досі.
Ось найменше зі словника Ігоря Керча (https://jazyk.rueportal.eu/slovnyk):
голоден pred НТ ПГ = голоден;
* ~ хлїба = изголодался по хлебу;
* час бы фрыштиковати, ой час, уже-м и ~ [Ччс] = пора бы завтракать, ой пора, я уже и голоден;
* ~ не годен, а сытый не бирує [флк] = работа не волк, в лес не убежит;
* такый ~, як мелникова курка [Глґ] = брюхо сыто, да глаза голодны; сытых глаз на свете нет;
Хоча гадаю, що для Вас мабуть явища інших від новожитніх східних говірок не довід, зоставлю тут для відомости
Ться [ц’:а]
Ся не стає ця після ть
Вони зливаються творячи цця
Отож. Найкраще ся писати окремо, а там замість ся ще може бути: мя (мене), †ны (нас), тя (тебе), †вы (вас), й/ю/є (його/її/його), я (їх); ми (мині), ти (тобі), си (собі)
»Denys Karpiak
Підтримую. Оті подоби більш характерні для західних слов’ян. Й то вони від цього відмовояютьця«
Ось витяги з Грічненка:
Пило би ся пило то Токайско вино.
Инший молод годами, та стар літами.
Щука-риба грає, да й та пару має, а я козак молод пароньки не маю.
Ой славен, пишен молод женишок. Ой чим же він да й ославився?
Рятуй мене, батеньку, бо я молод козак потопаю.
Ой чого ж ти, козаченьку, ще й молод, да сохнеш?
Я горілки не п’ю, од пива не вп’юся і сам, молод, слави вбережуся
Молод жовняр в домовині мертов спочиває.
Я що ночі йду до річки, беру човен, невеличкий, молод весла підіймаю, на той берег поспішаю.
Молод козак розпивсь, розгуляв ся, стоптав, зламав червону калину.
Панове молодці! Добре дбайте: собі гетьмана наставляйте, бо я стар, болію, більше гетьманом не здолію.
Стар як котюга, а бреше як щеня.
На синім морі, на білому камені, там сидить ясен сокіл білозерець.
І наш ясен міч твоєї головоньки не йме.
Ой зійди, зійди, ясен місяцю, як млиновеє коло.
Наш коровай ясен був.
Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі.
Мріє, мріє ясен місяць у неділю рано.
Велик пень, та дурень.
Мороз не велик, та стояти не велить.
У мого батька двір велик…. а на тім дворі тросник велик.
Сумир умен.
Наїхали гості гостювати, да кличуть мене, мати, в зелен сад гуляти.
Як що зробиш, парубче, своє діло як слід, — тоді я буду певен і знатиму, що все у гаразді.
Вхід і вихід в його буде од нині і довіку певен.
Наїхало до попа того дяківства та попівства повен двір.
Пливе човен води повен, а за ним весельце.
повен жертви, повен занедбання себе самого для добра людського.
Повен двір і сад їх настинато та навішано горопах.
А там завізно було, повен млин натаскали, черга йому прийшлася б аж через тиждень.
Ох летить ворон да летить чорен.
Ось море в тебе широко-просторо, там безліч гаду, безліч риботвору.
Нехай над світом той господарює в кого душа міцна в міцному тілі, хто правду правим, чистим серцим чує, хто в слові честен, непохибен в ділі.
Дух Господень на мені, котрого ради намастив мене.
Проповідувати рік Господень приятен.
Од Бога — люб, од попа шлюб.
Чи я ж тобі, Марусенько, вельми люб, що ти брала із мною шлюб.
Винен був п’ятдесят рублів.
Чи винен той голуб, що сокіл убив.
Я йому винен був гроші, так ото просив його, — ну він і одсунув строк на далі.
Шо там йому диркатись, як він скрізь винен.
А хто винен?
Ой ніхто ж не винен, іно рідная мати, ой бо вона обіцяла за мене дати.
Він сирота і не винен, що осиротів.
Скарай, Боже, хто з нас винен, хто не любить, як повинен.
Хто йому що винен був — усе повиправляв.
Я винен два рублі, а він прибичовує ще їден.
Я з того не винен, що така причина впала.
Кожен народ виповідає свої думки, свій погляд — по-свойому.
Кожен лист, що читав він, дратував його.
Думають кожен своє.
Кожен, хто нестиметься вгору, — принизиться.
Мене, молоду, кожен поклене.
Ми самопаси, бо кожен у нас сам свої коні пасе.
Кожен свійський птах сусідивсь до людей в солом’яній хатині.
Богу угоден, то не будеш і голоден
Хто не вгурен, той не голоден.
Павло й Петро, вони не їдять, бо вони сьваті, а ксьондз телепає, бо ксьондз голоден.
Аби-м так здоров був!
Як, бува, спитають про мене, скажи, що жив і здоров.
Вставай та дохід давай, бо вже ти, козаченьку, зовсім здоров.
Хто здоров, той ліків не потребує.
Миром! Як ся маєш? чи здоров, братчику?
Жінка-голубочка пече млинці з полубочка, а мужик, щоб здоров, більш муки намолов.
Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає.
Кругом замку готів паркан з дерева.
Латин од няньки наживався, зате ж за няньку і вступався, за няньку хоть на ніж готів.
Троянці уха затикали, Рутульців лайки не вважали, хоть битись всякий з них готів.
Готово діло.
Я й Богом ладен побожитись, що цього не пам’ятаю.
О, та ти ладен лежати, нічого не роблячи.
Ладен не знати що дати, аби мені не робити оцього.
Клянусь, за таку втіху я ладен віддати принадниці все, що вона захоче, хоч половину царства!
Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охіч.
Рад би я знав.
Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов.
Рад був инший, що з душею з міста вихопивсь.
Я б рад одкупити батьківське гніздо, та Біг ма за віщо.
Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться.
Рад я жить над горою, кину дольню персть.
Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш.
Не рад лях, що взяв по зубах, а він ще і ногами дриґає.
Ох рад би я, моя мати, середу згуляти.
Рад би я небо прихилити, та не хилиться.
Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.
Ой рад же б я ходити, тебе рідненько любити.
Сідайте в ряд, щоб Біг був рад.
Рад би я, сестро, до тебе прибути, тебе созвідати.
Так рад, як торішньому снігові.
Турма велика і кріпко збудована, та чорт їй рад.
Не рад явір хилитися — вода корень миє.
Лучче мені, моя мати, гаряч камінь їсти.
Не жаден ні хліба, не жаден ні грошей.
На все достатній і на лихо не жаден.
На копійку не жаден.
І це тільки зі словника Грінченка, ще багато бачити в інших словниках, як-от у Желехівського з посиланням на інші словники та твори або інде
Ось що я пропоную змінити:
Всі географічні назви пишемо тільки через Г, ніякого Ґ:
Гондурас, Гана, Грац, Копенгаген, Габон, Гвінея, Гвіана тощо
Розширити перелік слів з початковим И:
Индик, индичка, индієць, индиянець, индійка, индиянка, Индія, Индонезія, инший, инакше, Индостан, индійський, индонезійський, индостанський, индус, индуска, индуський, индиянський, институт, институтка, институтський
Перед Ї апостроф не ставимо (як перед Й):
Підїзд, розїхався, соловїний
Для позначення дзвінких африкат додати нові букви: Ԫ,ԫ (дже), S,ς (дзе)
Орфографія, орфоепія пишемо через Т — ортографія, ортоепія, як ортодокс, ортопед, ортостатика, ортоклаз тощо
Ввести нову букву — Ў:
а. На початку слова, де нині міняються у/в:
Ўчитель, а не вчитель чи учитель
Ўлетіти, а не влетіти чи улетіти тощо;
б. В середині слова, коли варіюються ау/ав:
аўдиторія, паўза тощо
Англійське W на позначення звука [w] передаємо через Ў:
Ўашингтон, Ўебстер, Ўеллінгтон, Ўільсон, Ўінніпег, Ўельс, ўайт-спірит та ін.
Англійське Н передаємо через Х:
Ноу-хау, Холівуд, хобі, хокей тощо.
Винятком можуть бути деякі вже усталені власні назви:
Гарі, Генрі, Гонконг.
Пишемо у дієсловах та похідних приросток з- перед усіма глухими приголосними.
Міф, міфологія, анафема, дифірамб, Демосфен, Афіни, Борисфен пишемо через Ф
Кафедра — стосується світської тематики, катедра — релігійної.
Ефір — стосується хімічної тематики, етер — новинарної
11.1. Етеризація — ефіризація (від ефір)
Німецьке буквосполучення еі відповідно до вимови передаємо українською мовою через ай (яй):
Айзенах, Вайнрайх, Вітгенштайн, Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нортгайм, Бляйбтрой, Кляйн, Кляйнерт, Фляйшер, крайцер, маркшайдер, капельмайстер, гросмайстер, штрайкбрехер, Гайне, Ляйпциг, Райн.
Але крейда, Швейцарія
В географічних, історичних назвах подвоєння не пишемо:
Андорра — Андора
Голландія — Голандія
Галлія — Галія
Калькутта — Калькута
Бонн — Бон
Брюссель — Брюсель
Гаронна — Гарона
Каєнна — Каєна
Канни — Кани
Ніцца — Ніца, або Ниця
Таллінн — Талін
Хаттія, або Хеттське царство — Хатія, або Хетське царство
Яффа — Яфа тощо.
13.1. В особових назвах приголосні не подвоюємо:
Алах, Ахілес, Мухамед тощо
13.2. В загальних назвах, похідних від власних назв, приголосні не подвоюємо:
голандський, галізм, гал, хет (мн. хети)
В складноскорочених словах пишемо без подвоєння:
військомат (військовий комісаріат), міськом (міський комітет), юнат (юний натураліст)
Пишемо панó, а не панно
Пишемо баласний, контрасний, компосний, аванпосний, протесний, форпосний, замість баластний, контрастний, компостний, аванпостний, протестний, форпостний.
Порівн.: обласний, радісний, усний, захисний
16.1. Пишемо шіснадцять, а не шістнадцять
Також: шіснадцятеро, шіснадцятка, шіснадцяти, шіснадцятий, шіснадцятирічний тощо
Пишемо герцог — герцозький.
Як боягузький, запорізький
Пишемо Параска — Паращин; Ониська — Онищин, але Онисько — Ониськів
Незалежно від семантики слова в словотворчому компоненті -віз уживаємо тільки І, а не О:
Водовіз, електровіз, лісовіз, тепловіз, цементовіз тощо.
Вживати числівник копа, нарівні з шістдесят
Вживати назву кольору жовтогарячий замість оранжевий, жовтохолодний замість лимонний
На кшталт, безкоштовно, безкоштовний, наразі, смаколики, врешті-решт — поза законом (як в чинному правописі — топ). Замість них вживаємо питомі відповідники
Не з прикметниками, дієприкметниками, прислівниками, дієприслівниками пишуться окремо, крім тих випадків, коли слова з НЕ не вживаються
Пишемо завжди префікс архи-, а не архі-:
Архимандрит, архиєрей, архимільйонер, архискладний
Пишемо разом складні прийменники, в яких початковий компонент є прості прийменники з, із:
зза (ізза), знад, зперед, зпід (ізпід), зпоза, зпоміж, зпонад, зпопід, зпосеред, зпроміж
Пишемо через дефіс/розділку:
Кінець-кінцем, честь-честю, чин-чином
Іноземні прізвища з часткою Мак-, Ван-, Сен-, Сан-, Тер- пишемо через дефіс/розділку:
Мак-Магон, Мак-Клюр, Мак-Картні, Мак-Дональд, Мак-Кінлі, Мак-Кензі, Мак-Меган, Мак-Магон;
Ван-Димена, Ван-Гог, Ван-Дейк;
Сен-Симон, Сен-Сан;
Сан-Мартін, Сан-Марко;
Тер-Петросян, Тер-Оганьян
Іноземні прізвища з частками -оглу, -огли, -заде, -кизи, -хан, -бей, -бек, -паша, пишемо через дефіс/розділку:
Гасан-огли, Мамед-заде, Фікрет-кизи, Мехмед-бей, Кемаль-паша, Мірза-хан, Чингіс-хан, Багір-заде, Турсун-заде, Кер-огли
У назвах країн та заморських територій з приставками Сан-, Санта-, Сен-, Сент-, Сінт- пишемо Сан-, через дефіс:
Сан-Марино, Сан-Мартен, Сан-Томе і Принсипі, Сан-Люсія, Сан-Вінсент і Гренадини, Сан-П’єр і Мікелон, Сан-Томас, Сан-Кітс і Невіс
Похідні від складних особових імен пишемо разом:
Жан-Жак — жанжаківський,
Мак-Карті — маккартизм
30.1. Похідні від географічних назв прикметники (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть-, ла-, вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- та ін., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стріт, -фіорд пишемо разом:
сольілецький, устькаменогірський; ньюйоркський; фолриверський, атлантіксітинський, ламаншський, лаплатський і т.д.
Ніяких написів з маленької букви у власних назвах людей, країн:
Московщина, Путін Хуйло.
(Адже наші предки не писали срср, німеччина, сталін, гітлер).
З маленької букви пишемо, якщо власні назви перетворилися на загальні:
колективний путін, соловйови-кисельови
Бог пишемо з великої букви, коли це стосується єдиного творця, в інших випадках — з маленької:
напр., бог Зевс чи бог Ра
32.1. Прикметники, утворені від слова Бог, Господь, пишемо з малої букви:
слава божа, воля господня, божий промисел
32.2. Слова апостол, святий, преподобний, мученик та ін. пишемо з малої букви без винятків:
апостол Матвій, святий Пантелеймон, свята великомучениця Варвара, преподобний Серафим Саровський, блаженна Феодора, пресвята Богородиця, свята Трійця, собор святого Петра
32.3. Назви культових книг пишемо з маленької букви без лапок:
біблія, євангеліє, тора, псалтир, коран. (Адже Україна — світська держава).
Але Святе письмо, Старий завіт/заповіт, Новий завіт/заповіт
У назвах найвищих органів влади і державних установ України з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви), що входить до складу назви:
Верховна рада України, Кабінет міністрів України, Конституційний суд України, Верховний суд
Пишемо галізм, англізм, московізм, замість галліцизм, англіцизм, русицизм чи росіянізм
Дієприслівники активного стану теперішнього часу не вживаємо
Пишемо Є (дієслово бути теп. ч.)+ називний відмінок (саме є можна опускати), а не Є + орудний відмінок.
Київ [є] — столиця України, а не Київ є столицею України.
Він [є] гарний спеціаліст, а не Він є гарним спеціалістом.
Страви насипаємо, а не наливаємо:
Насипати кашу, борщ, суп тощо
Повернути до літературної мови питомі слова без будь-яких позначок:
Бути правим, а не мати рацію
Краска, а не фарба
Красити, а не фарбувати
Криша, а не дах
Накінець, а не врешті-решт, нарешті
Пляс, пляска, плясун, плясуня, а не танець, танок, танцюрист, танцюристка
Плясати, а не танцювати
Повар, а не кухар чи куховар
Назви міст у родовому відмінку пишемо з закінченням -а, -я:
Амстердама, Гомеля, Ліверпуля, Лондона, Мадрида, Парижа, Чорнобиля.
(Ніякого Амстердаму, Гомелю, Ліверпулю, Лондону, Мадриду, Парижу, Чорнобилю).
Пишемо Московщина, а не росія, Росія, Московія;
москвин, а не росіянин, русич, русин, московит, москвич (в значенні національності);
москвинський, а не російський, руський, московитський, москвитянський.
Москвинські та білоруські географічні назви українізувати:
Білгород, Вороніж, Льгів (а не Льґов), Берестя, Оріхове-Зуєве, Благовіщенськ, Щокіне, Семенове, Рогачеве, Соловйове.
Але Желєзногорськ, Йолкіне.
41.1. Українізувати деякі польські міста:
Перемишль (а не Пшемишль), Ряшів (а не Жешув), Кільці (а не Кельце).
41.2. Українізувати деякі молдавські та литовські міста:
Кишинів, Тираспіль;
Вільна (а не Вільнюс)
Похідні:
кишинівський, тираспільський, віленський
Слов’янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаємо через ове, -єве та -іне (-їне), після шиплячих — -ино без збереження закінчення -о, тобто пишемо як українські назви на -е:
Внукове, Габрове, Оріхово-Зуєве, Сараєве; Бородіне, Мар’їне, Пушкіне; Єгоршине, Рощине, Косове (країна)
42.1. Пишемо Мукачеве, а не Мукачево!
Унормувати фемінітиви:
43.1. Якщо маскулативний вид фаху/вид діяльності закінчується на -й, -л, -м, -р (не -тр), -с, -т, -ч, то фемінатив — на -ка:
Грамотій — грамотійка
Добродій — добродійка
Злодій — злодійка
Ковбой — ковбойка
Герой – геройка
43.2. Консул — консулка
Посол — посолка (в укр. мові нема посолки — дії за значенням солити, є соління)
43.3. Агроном — агрономка
Економ — економка
43.4. Адміністратор — адміністраторка
Акушер — акушерка
Аптекар — аптекарка
Боксер — боксерка
Бондар — бондарка
Брокер — брокерка
Господар — господарка
Директор — директорка
Комбайнер — комбайнерка
Лимар — лимарка
Маляр — малярка
Менеджер — дурне слово, треба його викинути й замінити на управлінець (див. нижче)
Пенсіонер — пенсіонерка
Піонер — піонерка
Повар — пóварка, або повариха
Редактор — редакторка
Режисер — режисерка
Шахтар — шахтарка
Школяр — школярка тощо
Але бакалавр — бакалавриня, бо бакалаврка — тяжко вимовити)
Майстер — майстриня)
43.5. Свинопас — свинопаска
43.6. Адвокат — адвокатка, а не адвокатеса
Артист — артистка
Аспірант — аспірантка
Дантист — дантистка
Доцент — доцентка
Економіст — економістка
Поет — поетка, а не поетеса
Президент — президентка
Соліст — солістка
Статист — статистка
Сценарист — сценаристка
Саксофоніст — саксофоністка
Спеціаліст — спеціалістка
Таксист — таксистка
Танкіст — танкістка
Тенісист — тенісистка
Тракторист — трактористка
Штангіст — штангістка тощо
43.7. Викладач — викладачка
Слухач — слухачка
Споживач — споживачка
Спостерігач — спостерігачка
Читач — читачка
43.8. Якщо М. закінчується на -тр, то Ф. — на -ерка:
Арбітр — арбíтерка
Міністр — міністерка
43.9. Якщо М. закінчується на -ць, то Ф. — на -чиня:
Боєць — бійчиня
Кравець — кравчиня
Продавець — продавчиня
Фахівець — фахівчиня.
43.9.1. Але давець — давиця
Роботодавець (й інші -давці) — роботодавиця тощо;
Законодавець — законодавиця
Законознавець — законознавиця
Знавець — знавиця
43.9.2. А також айтівець — айтівка
Біженець — біженка
Доброчинець — доброчинка
Злочинець — злочинка
Управлінець — управлінка
43.10. Якщо М. закінчується на -ик/ік (не -вик, не -ник), то Ф. — на -чка:
Електрик — елéктричка, бо електри́чка — це електропоїзд
Енергетик — енергéтичка
Кібернетик — кібернéтичка
Критик — кри́тичка, а не критикиня, критикиця, кретиникиня чи кретиникеса
Математик — матемáтичка, а не якась математюкиня
Синоптик — синóптичка, а не синоптиця чи синоптикеса
Теоретик — теорéтичка
Фізик — фíзичка
Хімік, або химік — хíмічка, або хи́мічка
43.11. Якщо М. закінчується на -вик, то Ф. — на -виця
Діловик — діловиця
Кадровик — кадровиця
Передовик — передовиця
43.12. Якщо М. закінчується на -ник, то Ф. — на -ниця:
Аграрник — аграрниця
Дослідник — дослідниця
Зубник — зубни́ця
Керівник — керівниця
Робітник — робітниця
Розвідник — розвідниця
Письменник — письменниця
Працівник — працівниця
Священник — священниця тощо
43.13. Якщо М. закінчується на -д, -н, то Ф. — на -еса:
Стюард — стюардеса
43.14. Барон — баронеса
Патрон — патронеса
(Наросток -ес(а) чужий, тому його треба збуватися, а не плодити. Використовувати його слід, як вищенаведені приклади, коли вживати інші суфікси тяжко або немилозвучно: стюардка, баронка, патронка)
43.15. Якщо М. закінчується на -г, -зь, то Ф. — на -иня:
Ворог — ворогиня
Герцог — герцогиня
Демагог — демагогиня
Друг — другиня
Педагог — педагогиня
Психолог — (хоч не люблю те -логиня, але що поробиш) психологиня
Філолог й інші -логи — філологиня тощо
(Краще б замінити всіх “логів”, де можна, на “знавців”).
43.16. Князь — княгиня
43.17. Якщо М. закінчується на -х, то Ф. — на -шка:
Пастух — пастушка
Не маємо фемінітиву до:
Член, пресаташе, голова, владика, колега, суддя.
Член-кореспондент — член-кореспондентка
Спортсмен / спортсменка — дурні покручі. Пропоную замінити цю дурню на спортивець – спортивиця.
Те саме бізнесмен / бізнесменка — дурня. Краще замінити на питоме: діловик — діловиця.
Дієслова в третій особі однини в теперішньому часі, що мають закінчення -ить (-їть), можуть мати закінчення -е/-є, якщо наголос не падає на останній склад, має один склад:
Носе, робе, баче, говоре, робе, діле, косе, їзде, виде, просе тощо.
Прибрати апостроф після Р, замінити його подовженням:
Подвірря, пірря, звірря, ганчірря тощо
А в кого які зауваження? У мене особисто одне: те, що тільки-но змінили, а вже знову. Хай би лишили який-небуть та облишили. Це зміни заради вдавання діяльності і… ну, ми всі розуміємо для чого (/звуки розпилювання/)
Ну тут, здається, ціла гілка із зауваженнями – тому я подумав, багато хто захоче надіслати свої до громадського обговорення. Я свої надішлю до кінця тижня.
Загалом, згоден, що часто міняти правопис – це занадно, але ж останні зміни лишили багато невдоволених, тому може воно має якийсь глузд. А розпил – ну так, це неодмінний супутник будь-якої справи, де задіяна держава (у мене освіта з державного управління, це науковий факт :) ).
Незалежно від того, що ми проти змін, їх все одно зараз ухвалять, тому краще встромити свої п’ять копійок в двері, поки прочинені.
Євгене, подивіться ще тут, виберіть для себе прийнятне й додайте разом зі своїми зауваженнями.
Ось що я пропоную змінити:
2. Розширити перелік слів з початковим
Не розширити, а поширити на всі слова. Оновити словники. Писати “и” там де воно було, а ми стали писати “і”
3. Перед Ї апостроф не ставимо (як перед Й):
Підїзд, розїхався, соловїний
Апостроф нам геть не треба, бо й безонь не буде суперечностей.
Ԫ,ԫ (дже), S,ς (дзе)
No. Just no. Не ς, а дз або з.
5. Орфографія, орфоепія пишемо через Т — ортографія, ортоепія, як ортодокс, ортопед, ортостатика, ортоклаз тощо
Загалом передати /θ/ як т, /ð/ як д.
6. Ввести нову букву — Ў
Тоді треба буде й о̆
Гонконг
Хинсько слово, не ягельсько
Міф, міфологія, анафема, дифірамб, Демосфен, Афіни, Борисфен пишемо через Ф
Див. 5.
16. Пишемо баласний, контрасний, компосний, аванпосний, протесний, форпосний, замість баластний, контрастний, компостний, аванпостний, протестний, форпостний.
Порівн.: обласний, радісний, усний, захисний
16.1. Пишемо шіснадцять, а не шістнадцять
Також: шіснадцятеро, шіснадцятка, шіснадцяти, шіснадцятий, шіснадцятирічний тощо
Я не знаю.
20. Вживати числівник копа, нарівні з шістдесят
Тс. як сорок/чотиридцять?
35. Дієприслівники активного стану теперішнього часу не вживаємо
Уживасмо, вживали, вживаємо й будемо.
36. Пишемо Є (дієслово бути теп. ч.)+ називний відмінок (саме є можна опускати), а не Є + орудний відмінок.
Київ [є] — столиця України, а не Київ є столицею України.
Він [є] гарний спеціаліст, а не Він є гарним спеціалістом.
+, и зміна дієслова бути за особою та числом
41. Москвинські та білоруські географічні назви українізувати
Так.
Член
Слід є перекласти цю бовгарщизну
n + 1. У р. в. тільки соли, крови, мужности, воли, доли тощо; ниякої солі, крові, мужності, волі, долі.
n + 2. Викинути букву щ, бо ми не бовгари
n + 3. Писати тільки -іння, бо -ення непитоме.
3. Перед Ї апостроф не ставимо (як перед Й):
Підїзд, розїхався, соловїнийАпостроф нам геть не треба, бо й безонь не буде суперечностей.
Таки треба:
Мо’ — може
д’Артаньян, О’Ніл
М’ясо, м’яз, б’ється, б’ю тощо
Мо’ — може
д’Артаньян, О’Ніл
Иносе, можемо лишити в іншомовних словах та для всічіння.
М’ясо, м’яз, б’ється, б’ю тощо
Мясо, мяз, бється, бю тощо. Тільки ті, хто не знає вкраїнську, спробують читати мяко. Неоднозначностей тут нема, а без апострофа ліпший вигляд мають.
Я мав на увазі викинути апостроф у питомих словах там, де він позначає звук й. Треба мені точніше висловлюватися.
Ну и в деяких словах на місці апострофа за бажанням можемо вставити приголосний. Мняч, мняз, здоровля тощо. Що скажете?
20. Вживати числівник копа, нарівні з шістдесят
Ге сорок/чотиридцять? Тоді ще можемо пів/треть/чверть втора́, пів/треть/чверть третя́, пів/треть/чверть чверта́, пів/треть/чверть пята́, пів/треть/чверть шіста́, пів/треть/чверть сіма́, пів/треть/чверть восьма́, пів/треть/чверть девята́ т пів/треть/чверть десята́. Як на мене, дуже зручно.
Та лучче лишити “копа́” за “комуна”.
Апостроф нам геть не треба, бо й безонь не буде суперечностей.
Зябкий, з’являтися.
Апостроф нам геть не треба, бо й безонь не буде суперечностей.
Зябкий, з’являтися.
“Класика” тут – “зявище” та “з’явище”.
Апостроф необхідний.
»“Класика” тут – “зявище” та “з’явище”. Апостроф необхідний«
Обхідний — там можна вжити інших засобів, щоби позначати йотацію, та поза межами чинного правопису, звісно
»“Класика” тут – “зявище” та “з’явище”. Апостроф необхідний«
Обхідний — там можна вжити інших засобів, щоби позначати йотацію, та поза межами чинного правопису, звісно
Які? І головне – для чого? Аби не апостроф?
»Аби не апостроф?«
Саме так. Нащо він потрібен, коли таких випадків, де треба розлучити м’якість та йотацію з десяток буде на весь правопис. Коли б перейшли до кириличного правопису з йором, то вживали би його в таких становищах, або паїрка й додаткових засобів вводити не треба було
Отож, лишімо поки апостроф и в питомих, та значно обмежмо його вживання, тобто тільки там, де виникне суперечливість. Компромис між идеалом та сірою дійсністю. Бо все-таки без апострофа є миліше читати й писати.
випадків, де треба розлучити м’якість та йотацію з десяток буде на весь правопис
Тому й можемо переличити їх прямо в документі.
»Аби не апостроф?«
Саме так. Нащо він потрібен, коли таких випадків, де треба розлучити м’якість та йотацію з десяток буде на весь правопис. Коли б перейшли до кириличного правопису з йором, то вживали би його в таких становищах, або паїрка й додаткових засобів вводити не треба було
Засади письма