С-во «айва» йде від піє. «абл» — «плід». У перс. звучало як «аб'я», а в тур. перетворилася спочатку на «ав'я», а з XIII ст. — на «айва». До укр. слово потрапило або безпосер. з тур., або через посер. крим. мови [ЕСУМ І, 53]. Нар. назви: áйва, айва́, пигва́, пи́ґва, піґва, а́лева, альва́, бедрянка цареградська, бодряна, гду́ля, гуни, гуні(я), гунна, гуня, гунь, гутуля, ґду́ля, ґу́та, ґуте́й(я), ґуту́ля, дуня, журави́нник, ї́ва, квіт, квітове́ де́рево, кормо́ша, косма́чка, куделя, ліма́й, квітове дерево.

запозичення з кримськотатарської або турецької мови;

крим.тат. айва, тур. ayva «т.с.» пов'язані з аз. һейва, дтюрк. aiva, ajva «т.с.».

лат. Cydonia