Словник староукраїнської мови XIV — XV ст.: У 2 т.(Т.2, ст. 80)
ОЛБРАХТЬ
Пор. стар.ляд. Olbracht(1536)
Твари з -п- и -б- суть різні переданя нїм. звінких суголосен(звично нїм. звінкі суть чуті слов. вухом як глухі, через особливости о йих довжинї, у сїм падї, міжно, саме вид из ‹п› є старїший).
Не вїм причину переданя через 'ль' нинї, але в давне- ,староруську добу, вни часто передавали ся через ‹лъ›. Також и було в мовї з найтїснїшими нїм. звязками–чїській: первинно [ɫ].
Саме тут єм не вповнї певен, але радше то був ‹л›, усе таки.
То певно під польською намогою стало. Польська передає чужоземні /l/ через свою мняку фонему /lʲ/ [l] проти твердого /ł/ [w], а за єю, видно, й новочасна вкраїнська.
Усі старі форми грецьких та латинських слів в українській мовній традиції не мають мнякого/lʲ/, з того, що знаю
/wʊɫprɑxt/~/wʊ͡o̯ɫpraxt/~/woɫpraɣ̊d̊/~/(ʕ)uɫprɑxt/~/wiᵝːlpräxt/~/wɪɫpraɣ̊d̊/~/wiwpraxt/~/wiɫpraɣ̊d̊/
Ѡлпрахд, Ѡлбрахт
Œlpraxd, Œlbraxt
Словник староукраїнської мови XIV — XV ст.: У 2 т.(Т.2, ст. 80)
ОЛБРАХТЬ
Пор. стар.ляд. Olbracht(1536)
Твари з -п- и -б- суть різні переданя нїм. звінких суголосен(звично нїм. звінкі суть чуті слов. вухом як глухі, через особливости о йих довжинї, у сїм падї, міжно, саме вид из ‹п› є старїший).
Стар.рус. Олбрахть(1499), Ōlpraxd(1560)*[ˈwʊɫbraxt] (<*[ˈwo̞ɫʊ̆brɑxtʊ̆]) < стар.верх.нїм. Albreht
якщо вже пристосовувати всі ці імена до української мови, то чи не природньо було би пом'якшити "л": "Вільбрахт", "Вільпрахд"
Не вїм причину переданя через 'ль' нинї, але в давне- ,староруську добу, вни часто передавали ся через ‹лъ›. Також и було в мовї з найтїснїшими нїм. звязками–чїській: первинно [ɫ].
Саме тут єм не вповнї певен, але радше то був ‹л›, усе таки.
То певно під польською намогою стало. Польська передає чужоземні /l/ через свою мняку фонему /lʲ/ [l] проти твердого /ł/ [w], а за єю, видно, й новочасна вкраїнська.
Усі старі форми грецьких та латинських слів в українській мовній традиції не мають мнякого/lʲ/, з того, що знаю
Неточно єм писав, бо звяжно(фонетично) то є ясно чому [l]→[lʲ].
»То певно під польською намогою стало.«
__
Думаю в сїм є правда.
Чи кінче треба те 'х' там?
Очевидно.