банду́ра «кобза; [велика або незграбна річ; телепень Ж]» < іт. pandura (слат. pandūra) < гр. πανδουρα «цитра», можливо, Лідійського зрою + -ист (утворює йменники, що вказують особу дотичну до кореня слова) < гр. -ῐστής < -ίζω (утворює дієслова) + -τής (утворює віддієслівні йменники, що вказують діяча)