Тарабанчик, ка, м.
1) Ум. отъ тарабан.
2) Барабанщикъ. В чистім полю тарабанчик б’є. Гол. І. 136.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 247. http://ukrlit.org/slovnyk/тарабанчик
Тарабанчик--ум. оть Тарабан: барабанщикь.
Дубровський, В. Словник українсько-московський. — Вид. 6-те. — Київ : Рідна мова, 1917. - С. 307.
https://archive.org/details/dubr1917/dubrovsk1917/page/307/mode/1up?view=theater
Тарабанчик - 1) барабанчик; 2) барабанщик.
Українсько-російський словник (за новим правописом). – Харків - Київ: Державне видавництво України, 1930. – С. 841.
https://archive.org/details/izyumov2/page/841/mode/1up?view=theater
Див.
барабан — тарабан