Фре́йліна — придворна посада для дівчат-дворянок у почті цариці, королеви, принцеси.
Приклад вживання
Їй надходили пропозиції працювати в академії чи навіть стати коханкою аристократа, а також усілякі інші заклики, але зрештою вона обрала шлях фрейліни Ліастеї.
Походження
н. Fräulein «панн(очк)а» (зменш. від Frau «жінка») походить від свн. vrouwelīn «тс.», утвореного від vrouwe «пані» в XII ст. у верхньонімецьких феодальних дворах;
А чому не може? Якщо коротко: ці тями невзаємовиключні. Піддана це та, хто визнає володу господаря, її відношення до нього. Вельможанка це її високе суспільне становище
___
Iesce cœilco dneu tomou doumax ci dodati ysé slovo, dosiuxi ye ou Gelexœuscoho gleadauxi tam roussca slova na ‹Fräulein› (tamge e i ‹Hosõdaruinia›, nagolós na ‹•ui›), ta dvoïx ci tó tacui ne bõdé scorieye yna dòcyca ynui veilmojie, a tomou ni bui ne mogla bouti u slougybie corólevui ci coróleünui.
Xotcha samo niemeçske ‹Fräulein› e prosto yzdrœbnielo œd ‹Frau› „geona“, otge u istotie „geunca“ (ci, tocynieye: *„genea“, œdpoviedno do nicotra rodou niem. ‹Fräulein›; *gen-ent tacui postoïty u slovaçscœy moúvie: ‹žieňa›), yno Fräulein u slougybie corólevui ci coróleünui bie tacui, he pràvilo, yna znatna molóda pani.
Tvaroslœuscui, u ‹veilmojanca› (*vely-mog-ēn-uk-a), *-en- ne e jaden pocép tvoriti iména iz znaceignemy yzceadcœu. Pitima pocépa imén geonotchix yzceadscœu’ste ‹•euna› ci ‹•itchna› u rousscœy moúvie, por.: ‹coróleüna› „dònyca corólia ta/ci corólevui“, ‹covaleüna› „dònyca covalia“. Iména osœb geonotui na *-ēn-uk-a → ‹•ienca, •(e)anca› znaceigna yna yzceadca ne znaiõty, por.: ‹selianca› e prosto miexycanca sela a ne vidotvœrno yna dònyca yna selianina, veat. ‹служанка› e prosto „slougyniça“ a ne yna dònyca ynui slougui, ‹duipteanca› e prosto „a prostitute“ a ne dònyca ciya.
Pocép *-ēn- iz pocépomy *-in- pitimo znacity iména osœb mõjscunui iz vuiznacoiõ poxodgeigna ci uzteagou do ceoho, por.: ‹ogniscienin›, ‹selianin›, ‹miestchanin›, ‹procienin›, ‹dvorianin›, ‹Cuyanin›, ‹Ilvœuyanin›, ‹Polótchanin› tc. — nicy yz toho ne znacity yn yzceadoc. Uzslœuno, *-ēn- + *-uk-a tvority taca sama iména poxodgeigna ci uzteagou do ceoho, ale ne iména geonotchix yzceadcœu.
Iz usiemy recenuimy vuisje, ‹veilmojanca› e ne dònyca ynui veilmojie, ale, rodovo, yna geona veilmojoho rodou, otge tacui „Fräulein“.
Pro louciey ógy bui boü iniy storónscuy recein cde bui ‹veilmojanca› teaclo liepche, mogemo zasterégti slovo ‹genea› (*gen- + *-ent-), preamo perécladxi niem. *‹Frau + -lein›. Ta pocui ‹veilmojanca› u póunie teacnie niemeçscomou „Fräulein“ u znaceignie ynui znatnui molódui geuncui ci dieucinui u slougybie corólevui ci coróleünui.
пан
У Желехівського знайшов:
r2u.org.ua: Fräulein
goroh.pp.ua: вельможний
Угу та все ж це піддана , наскільки піддана може бути вельможею?
А чому не може? Якщо коротко: ці тями невзаємовиключні. Піддана це та, хто визнає володу господаря, її відношення до нього. Вельможанка це її високе суспільне становище
veilmojanca
___
Iesce cœilco dneu tomou doumax ci dodati ysé slovo, dosiuxi ye ou Gelexœuscoho gleadauxi tam roussca slova na ‹Fräulein› (tamge e i ‹Hosõdaruinia›, nagolós na ‹•ui›), ta dvoïx ci tó tacui ne bõdé scorieye yna dòcyca ynui veilmojie, a tomou ni bui ne mogla bouti u slougybie corólevui ci coróleünui.
Xotcha samo niemeçske ‹Fräulein› e prosto yzdrœbnielo œd ‹Frau› „geona“, otge u istotie „geunca“ (ci, tocynieye: *„genea“, œdpoviedno do nicotra rodou niem. ‹Fräulein›; *gen-ent tacui postoïty u slovaçscœy moúvie: ‹žieňa›), yno Fräulein u slougybie corólevui ci coróleünui bie tacui, he pràvilo, yna znatna molóda pani.
Tvaroslœuscui, u ‹veilmojanca› (*vely-mog-ēn-uk-a), *-en- ne e jaden pocép tvoriti iména iz znaceignemy yzceadcœu. Pitima pocépa imén geonotchix yzceadscœu’ste ‹•euna› ci ‹•itchna› u rousscœy moúvie, por.: ‹coróleüna› „dònyca corólia ta/ci corólevui“, ‹covaleüna› „dònyca covalia“. Iména osœb geonotui na *-ēn-uk-a → ‹•ienca, •(e)anca› znaceigna yna yzceadca ne znaiõty, por.: ‹selianca› e prosto miexycanca sela a ne vidotvœrno yna dònyca yna selianina, veat. ‹служанка› e prosto „slougyniça“ a ne yna dònyca ynui slougui, ‹duipteanca› e prosto „a prostitute“ a ne dònyca ciya.
Pocép *-ēn- iz pocépomy *-in- pitimo znacity iména osœb mõjscunui iz vuiznacoiõ poxodgeigna ci uzteagou do ceoho, por.: ‹ogniscienin›, ‹selianin›, ‹miestchanin›, ‹procienin›, ‹dvorianin›, ‹Cuyanin›, ‹Ilvœuyanin›, ‹Polótchanin› tc. — nicy yz toho ne znacity yn yzceadoc. Uzslœuno, *-ēn- + *-uk-a tvority taca sama iména poxodgeigna ci uzteagou do ceoho, ale ne iména geonotchix yzceadcœu.
Iz usiemy recenuimy vuisje, ‹veilmojanca› e ne dònyca ynui veilmojie, ale, rodovo, yna geona veilmojoho rodou, otge tacui „Fräulein“.
Pro louciey ógy bui boü iniy storónscuy recein cde bui ‹veilmojanca› teaclo liepche, mogemo zasterégti slovo ‹genea› (*gen- + *-ent-), preamo perécladxi niem. *‹Frau + -lein›. Ta pocui ‹veilmojanca› u póunie teacnie niemeçscomou „Fräulein“ u znaceignie ynui znatnui molódui geuncui ci dieucinui u slougybie corólevui ci coróleünui.
👍
>tamge e i ‹Hosõdaruinia›, nagolós na ‹•ui›
А вот кири́лиця дає́ ста́вити на́голос!
Чи не мало би *velь дати "віль-"?