Будьте точніши в своїм питанні.

1) Як читати?

У коментарі під словом є дано вимову засобами міжнародної фонетичної абетки, прийнятої в цілім світі – тож читати так, як є подано в тій транскрипції.

2) Що це за переклад?

У тім же коментарі під словом є дано посилання на джерело з тим словом і його значеннями.

3) Взагалі що це за літери?

Взагалі, літери латиниці.

А на яку мову ви перекладали? Українська мова використовує кирилицю. До чого тут латиниця?

Ни на яку'м не перекладав. То є руська мова ( = "українська"), й дане слово є взято з словника Желехівського, просто писане латиницею мойого правопису. За чинним правописом (кирилицею, а точніше, гражданкою) було би: <чільний>), але таке написання не відбиває праву фонологію руської мови, бо під літерою <і> чинного письма має бути не звук [і], але звуки [y, ʏ, ʉ, œ, ɥ͡i, ʊ̯͡œ, ʷi͡β̞] (залежно від говірки). Тобто латиниця є тут до того, що має ліпші засоби передачі відповідних руських фонем.

А, так Ви в свій правопис та правила граєте. Окей.
Латинка має тільки 26 букв. Без введення додаткової діакритики та лігатур та усталення правил латинка теж не може передавати всі звуки говірок української мови.

Святу Правду кажете, добродію Денисе.

Що є Вам відомо про принцип позиційного письма? Сей принцип як раз дає з 26 літер латинки передавати звуки без обмежень. І тривала практика письма всіх мов Західної Європи се яскраво доводить. Різні мови Західної Європи мають чималий інвентар звуків, далеко ширший за 26 літер латиниці, й засада позиційности дає всі ті звуки передати на письмі. Поцікавтеся й дослідіть. Кирилиця же такого принципу не знає з самого визначення.
___
"Святу Правду кажете, добродію Денисе."

А що Ви взагалі можете ту казати до теми, не тямлячи найменше й у простіших питаннях з Вашою зашореністю та комплекси в поглядіх?

Ох, Вам би то писати. Дасте хоч одне наукове джерело яке підтвердить, що на відміну від латинки "Кирилиця же такого принципу не знає з самого визначення"? Щоб не здатися голослівним, хто за філологами прийняту істину просто видає свої власні думки.

Біглий огляд визначень кирилиці в тлумачних словарях абсолютно нічого про "принципу не знає з самого визначення" не дає. Якщо маєте свою думку, це Ваше право, за науковий закон це не видавайте.

Найперше кирилиця з прадавніх часів знала позиційне письмо, самі ж не прикидайтесь що не знаєте - писали котъ а знали, що ніяке там не о (бо буква в наступному складі підказувала як читати звук в попередньому складі) - і це ще за часів Руси.
Теж обмеженим набором літер подавала складні звуки - та хоч "ъі"!!!
Не кажучи про те, що давала різним діялектам читати по різному одні тексти - хтось читав сніг, хтось сняг, хтось снєг, якщо письмо було церковнослов'янською снѣгъъ, а тому прошу - не брешіть про "неповноцінність (як це Ви принизливо назвали) кирилиці"! Геть усе, що може латинка, може й кирилиця, усі обмеження це якась апеляція до "принципу не знає з самого визначення", Вам то самим таке писати не смішно?

І ця людина ще буде мене клеймити "зашореністю". Визнайте нарешті, що кирилиця нічим не гірша за латинку, просто особисто ВАМ латиниця миліша, і все, крапка, нема якихось принципів, що кирилиця буцімто не придатна для української мови, а латинка придатна. Зробіть камінгаут, визнайте нарешті, що ВАМ просто нелюба кирилиця і все. Бе вигадок про її неповноцінність. Будьте чесним з собою.

Наукових "джерел" не може бути, ник бо доси не смів піддати сумніву адекватність чинного письма для руської мови з офіційної позиції.

Питання можливостей позиційного принципа письма не обмежується лише написанням <о> на місці "гармонізації" *о в відповідних умовах. До того ж, так само, в таких же фонологичних умовах писали <о> й на місці *u (*<ъ>), тож, напр., з написання <боръ> не було знати, чи то є ← *boros <бір, бору> (від "брати"), або ← *buros <бор, бру> "сосна, сосновий ліс".

Частково ймете правду, написання з <ѣ> у <снѣгъ> задовольняло й вимові з [sʲnʲiɣ̞], і вимові [sʲnʲi͡eɣ̞] – для північних говірок; вимова типу <сняг> ледве коли була в руській мові. Але чинне письмо з <і> такої можливости не дає.

Позиційний принцип не може бути в письмі з окремими літерами на позначення похідних звуків. Звуки [ʃ], [t͡s, t͡ɕ], на приклад, суть у слов'янських мовах похідни, результат палаталізації первинних *x та *s, *k; звук [t͡s] також може бути рефлекс /s/ в окремих говірках. Сама вже наявність окремих літер <ш> та <ц> в кирилиці виключає можливість інтерпретації літери <с> як [s] і як [ʃ] і як [t͡s]. Напр., дублети <мишлення> та <мислення> засобами кирилиці не можете записати в один спосіб. Не кажучи вже про йинші варіанти закінчення: <-ння ~ -ня ~ -ннє ~ -нє ~ -ннї ~ -нї>.

Саме тому що в наборі латиниці нема літер на позначення похідних звуків і робить її придатною для позиційного принципа. Усі європейські мови, в т.ч. словянські, походять від індоєвропейської мови, в якій не було т.зв. похідних звуків, типу /t͡ʃ, ʃ, ʒ, d͡ʒ, t͡ɕ, tʲ, nʲ, ʎ .../, і всі вони суть результат пізнішої взаємодії з т.зв. голосними переднього ряду. Сам сей факт тої взаємодії й є застосовано в передачі таких звуків у письмі західноєвропейських мов. Напр., у шведській мові, яка має звуки /t͡ʃ, ʃ/ так само як руська мова, ті звуки є писано літерами <k>, <g>, <sk>, <s> – тобто стандартної латиниці, де на їх значення звуків /t͡ʃ, ʃ/ указує наступна літера на позначення голосного звука переднього ряду; напр., у написанні <konst> є <k> перед голосним непереднього ряду /о/, переданого літерою <о>, тому тут літера <k> значить звук /k/, але в написанні <kön> є літера <k> перед літерою <ö>, яка передає передній голосний звук /ø/, і тому літера <k> перед нею позначає звук /t͡ʃ/. Тобто одна літера <k> служить на позначення дву різних фонем: /k/ та /t͡ʃ/, залежно від сусідньої голосної – се є принцип позиційности. У руській мові так само: слова <коїти> та <чинити> ймуть один спільний корінь, а різні звуки – /k/ та /t͡ʃ/ в них зумовлюють різні голосні: непереднього ряду голосний /о/, перед яким /k/ не підлягає палаталізації, тобто лишається [k], а перед голосним переднього ряду /ɪ/ /k/ стає /t͡ʃ/, й таким чином одна літера <c> позначає й /k/ в <coyiti> "коїти", й /t͡ʃ/ в <ciniti> "чинити". Тобто ніякої проблеми з недостатком літер латиниці нема.

Що заважає кириличним письмом записати коїти та кинити - і дотримуватися того самого правила про те як читати к перед наступною голосівкою?

Карл, Ви ж бачите, що людина грається у свої правила. Нехай грається, подописує щось. Але на практиці нічого то не дасть окрім непорозуміння, бо אלישע פרוש (навіть не знаю, що це означає, можливо той, чиє ім'я не можна називати) по-просту не подобається кирилиця. І все.

П. Душин,
а Ви'сьте, бачу, ще вдин, хто вїсть усе...

Коли не подолали'сте мою змінку з поясненням вище, то напишу Вам коротше:
мені не "по-просту не подобається кирилиця" – вона є "по-просту" не придатна для руської мови. "І все".

<Що заважає кириличним письмом записати коїти та кинити - і дотримуватися того самого правила про те як читати к перед наступною голосівкою?>

Теоретично, тут не "заважає" нич. Але се би передбачало (дуже!) кардинальні зміни до чинного письма. Так, так само кардинальні, як і перевести на письмо латиницею. Але кардинальний перетвір письма кирилицею дасть значно менше, ніж оний з латиницею. Латиниця є все одно частина більшого світу.

"Латиниця є все одно частина більшого світу."
Вот у цьому й усе діло. "Велика сім'я ївропійських (и не тільки) мов".

А є то добре чи зле про Вас?

Вельмишановний пан אלישע פרוש
Якщо пану подобається гратися в латинку, но то проше. грайтесь.

"А є то добре чи зле про Вас?"
Це для мене не є доводом за латинське письмо для нашої мови.

То є не вдин довід. Але разом з иншими доводи, то обйективно є довід.

Схожий довід має й думка за перехід на ягельську мову.
До того ж, кінцевим доводом від Вас за латинку проти кирилиці був саме цей один останній довід. До того ж, не лінгвістичний.

Ничим не схожу, перехід бо на ягельську би мінив губу руської мови.
Відки Ви берете, що той довід у мене бі кінцевий? Не всі доводи ймуть бути суто лингвистични.

вау, об'єктивність визначається сумою одного довода з чимось ще. Просто нема слів -- плескаю стоя

Радше плещіте свойому "дарови" логіки та дедукції...

И для Вас окремо все від початку? Ну, даруйте.

Я прочитав усю бесіду й лишився тільки вдин Ваш довід - про "частину більшого світу". От и все.

Читали'сте всю бесіду ТУТ.