Вимова: {klɛ̝ʲˈt͡ʃɪ̯͡ɘ̘nɐ}.
Диви змінку під кліч, кліччя.
Можна мізки поламати доки догадаєшся як латинку вимовити - цлеціна, клеціна.. якщо там ч то може мало б бути clechina? Вимова КлечИна мабуть правильніше буде.
Вимову вже дано. Не було в мене часу тодї дати вимову. Писати <ch> є зайво, моє бо письмо є морфофонематично, користаючи з самої природи руських фонем: <c> (літера) by default значить фонему /k/, а перед "мякими" голосними фонемами значить "мякий" фонематичний відповідник до фонеми /k/, фонему /t͡ʃ/. Літера <i> між приголосними фонемами значить фонему /ɪ/. То є "мяка" голосна фонема, й тому <c> перед <i> може бути тільки /t͡ʃ/. Відповідно, ни жадного {цле-} там бути не може, оскільки без особливих умов <c> є /k/.
Вимова: cleicy {kle̝͡i̯t͡ʃ}, cleci {ˈklɛʲt͡ʃɪ}, cleicci- {ˈkle̝͡i̯t͡ʃː-}; clecifo {ˈklɛʲt͡ʃɪβ̞ɔ ~ ˈklɛʲt͡ʃɪβ̞o ~ ˈklæʲt͡ʃe̝β̞ɔ ~ ˈklæʲt͡ʃe̝β̞o}.
Від клечати "красити, здобити зіллю [*сухою]", клечання тощо, від *klek- "гуснути, стигнути" (лит. klekti "гуснути, стигнути".
Вимова: cleceiny {ˈklɛʲt͡ʃe̝͡i̯nʲ ~ ˈklɛʲt͡ʃe̞ʲnʲ ~ ˈklɛt͡ʃɛ̝ʲnʲ ~ ˈklæʲt͡ʃe̝͡i̯nʲ ~ ˈklæʲt͡ʃe̝ʲnʲ ~ ˈklæʲt͡ʃɛ̝ʲnʲ}.
Диви змінку під: кліч, кліччя.
ЕСУМ (зело):
зіляник —гербарій
goroh.pp.ua: зело#6959
ЕСУМ подає наголос на "и" (зіляни́к), але гадаю, шо може бути й на "я".
Tuaro- ta zuõcoslwfno neyasen tuar. Coreiny slova e *zel-; /e͡i/ ( — <i> curilicui>) tou mogeity bouti ino pri <-lï-> /ʎː/ ( — <-лл-> cuirilicui). Coli te slovo e wd *zelyén "of/from herbs, herbal" (<-ян-> = *-yēn-), to pravilno bui <зеляник>, a wd *zel-i-e → zeilïe + *-yn-ik- prosto ne mogeity bouti.
Гммм. В ЕСУМі під "зело" крім форм через "е" є й форми через "і" при відкритому складі (зілина, зілівка, зілистий). Може це та ситуація, коли через "і" в закритому складі слово навіть у відкритих складах уподібнюється до форм через "і" (я чесно не можу згадати прикладів, але зустрічав слова, які первісно мали "е" й "о", але навіть у відкритому складі там залишається "і"), або це якесь уподібнення через слово "зільник". Або так як кажете, шо воно насправді кирилицею має писатися як "зілляник". Я не певен, подаю те, шо є в ЕСУМі.
O twm i pisax, oge tuaroslwfno muislnéixe boulo bui wd pricmetui zu cepenemy *-ēn- he u <dèrêuẽn (dèrevẽn)>, <médẽn>, <pòlôtnẽn>, <soucnẽn>, <òlôuẽn>, <crouxẽn>, <ôgnẽn>, <uodẽn>, <conopyẽn>, <uòlôcnẽn>, <luicẽn>, <grècẽn>, <gorœulcẽn> tocyto, neigy wd <-ïe> u <zeilïe> + <-n->.
___
Meidyu tuim, ganõx, <зіляник>, moge, e ne wd <zeilïe>, a wd <zeily> + *-ēn-, xotya todé pravilno boulo bui +<zelyẽn>; <zeil-> (a ne <zel->) bui xylo pripoustiti cèrêz <zeilï-> (bez <-e> u <zeilïe>) + *-ēn-: <zeilï|e> → zeili-+*-ēn- → <zeiliẽn> → <zeiliẽn+ik> → <zeiliẽnik>, ale todé pravilno boulo bui /ʎː, lʲː/, ne /lʲ/. Moge, /lʲ/ e iz gofwroc, de /lʲ/ e mésty /ʎː, lʲː/ — /ˈze͡ilʲɜ, ˈze͡ilʲɛ, ˈze͡ilʲe/ mésty /ˈze͡ilʲːɜ, ˈze͡ilʲːɛ, ˈze͡ilʲːe/.
___
Slovo e godye, ta lépxe e pisati tocynéixe, rwzniti /ze͡ilʲ/ wd /zi͡elʲ/ (<zeil-> : <zél->).
Вважаю, що питомий спосіб творення має відштовхуватися від слова «зілля», котре бере походження від праслов’янського zelo, zelь-je. Сучасним значенням воно охоплює найбільш поширені рослинні форми для гербаріїв. Цитую СУМ-11:
1) Різноманітні, здебільшого запашні, трав'янисті рослини.
2) Зелене листя дерев, кущів і т. ін.
Аби чіткіше окреслити суть і призначення слова, над яким міркуємо, пропоную до «зілля» додати ще один питомий відповідник — «схрон», похідне від «хоронити», котре має давню основу *xorniti.
r2u.org.ua: травник
+