Лапідарії виникли наприкінці XIX ст. як приватні колекції аристократії, що захоплювалася давньою культурою.

Лапідарій (експозиція давньої кам'яної скульптури) Національного історико-археологічного заповідника “Кам'яна Могила” поповнився новими зразками.

Одним із найбільш впливових лапідаріїв у літературі є “Книга каменів”, або “Книга про камені”, укладена між 1061 та 1081 роками єпископом Марбодом Реннським.

ст. фр. lapidaire «ювелір» (суч. фр. lapidaire), лат. lapidārius «(прикметник) кам'яний, кам’янистий; (іменник) каменяр» < lapidis (р. в. одн.) < lapis «камінь; (поет.) коштовність, дорогоцінний камінь» < догр. або піє. *lep- «лущити» + -ārius (суфікс, що утворює прикметники).