– Святий кардинал обіцяє ощасливити нас незабаром своїми одвідинами .. Він привезе тоді ясновельможному панові й індульгенцію. (М. Старицький)

Той папський посланець амбітні мав інтенції. Врочисто говорив, аж мліли вусачі. Той нунцій роздавав полякам індульгенції. А наш Іоасаф усе святив мечі. (Л. Костенко)

“Він п'є!” – от уже й коментарів не треба. Ці два слова – як ордер на всезагальне співчуття і як індульгенція на всі майбутні зради, а то й на розлучення. (М. Дашкієв).

лат. indulgentia «т.с.» < indulgēns < indulgeō «дати волю (кому); бути приреченим (до); дозволяти; сприяти» < in- «у-» + незасв. дієсл. *dulgeō < праіт. *dolɣēō < піє.*delǵʰ- «закріпитися»;

початкове in- може бути, замість наведеного вище, похідним від запереч. твара незасв. прикм. піє. *n-dlgʰ-ro- «не жорсткий», таким чином надаючи indulgeō початкове значення «не бути жорстким до» > «бути поблажливим до» > «потурати» – це семантично плавніше, ніж якби in- значило «у».