Конʼюнкціоналізація — перехід інших частин мови в сполучники шляхом набуття синтаксичних властивостей і категоріального значення сполучника (зв'язок слів як однорідних членів речення, предикативних частин складних речень і речень у тексті).
Приклад вживання
Кон'юнкціоналізуються:
прислівники: поки, доки, коли, скоро, де, куди, звідки, як, так, тому. Н-д: Вже була ніч, коли вони підходили…
займенники: що, чим, тим. Н-д: Чим далі в ліс, тим більше дров.
Недоконану дію можна називати й словами на «-ування», й словами на «-овування». Порівняйте: «торувати» й «проторовувати». Обидва іменники позначають недоконану дію. Хтось із мовознавців (можливо, Гінзбург; на жаль, прямо зараз не можу знайти статей тих) пропонує розрізняти такі дієслова та, як наслідок, віддієслівні іменники: одноразова недоконана дія (торувати, торування), одноразова доконана дія (протооувати, проторування), багаторазова недоконана дія (проторовувати, проторовування), багаторазова доконана дія (попроторовувати, —).
Проте саме слово «сполучникування» вельми дивне, на мене. Я навіть не знаю, як доконану дію назвати. До того ж, воно звучить не як перетворення чогось, а як чиясь дія з плодіння сполучників або, даруйте за нісенітне порівняння, «буття сполучником». Порівняйте з «віршування» (писання віршів) та «царювання» (буття царем). Для таких слів доконаних форм нема.
Те саме можна сказати про інші схожі слова: іменникування, прикметникування тощо.
усполучничення
,
всполу́чничення
0
«-сполучнення» — похідне від «сполука», тож доводиться таки творити довгі слова
Всі Ваші «-ування» мають означати недоконану дію, тоді як потрібні слова, що позначають доконану
Не можу погодитися в усьому. Слово, звісно, ніяк не найкраще, але недоконану дію позначало б -овування
Недоконану дію можна називати й словами на «-ування», й словами на «-овування». Порівняйте: «торувати» й «проторовувати». Обидва іменники позначають недоконану дію. Хтось із мовознавців (можливо, Гінзбург; на жаль, прямо зараз не можу знайти статей тих) пропонує розрізняти такі дієслова та, як наслідок, віддієслівні іменники: одноразова недоконана дія (торувати, торування), одноразова доконана дія (протооувати, проторування), багаторазова недоконана дія (проторовувати, проторовування), багаторазова доконана дія (попроторовувати, —).
Проте саме слово «сполучникування» вельми дивне, на мене. Я навіть не знаю, як доконану дію назвати. До того ж, воно звучить не як перетворення чогось, а як чиясь дія з плодіння сполучників або, даруйте за нісенітне порівняння, «буття сполучником». Порівняйте з «віршування» (писання віршів) та «царювання» (буття царем). Для таких слів доконаних форм нема.
Те саме можна сказати про інші схожі слова: іменникування, прикметникування тощо.