Xotya substantivum e ceasto nomen ci pronomen, substantivum mogéty bouti i inxya ceasty móuvui.
Substantivatio mogéty bouti tuaroslœuna, tb., na pr., vuirazyena dodatyoiõ yna pitima substantivou pocépa, a mogéty i prosto priznaciuxi tomouge tuarou — pervœstno ne substantivou — cinouannia substantiva; tac, na pr., slovo ‹vœysco› e pervœstno adiectivum niyaca rodou, slovo ‹ygla (ygula)› "a needle" e pervœstno adiectivum is pervœstnuimy znacyénniémy "(a little) yoke-like thing" (cerez "yoke — yigo/ygo" za vouxyco prodieti nity he proti xilou, cõdui nie cde prodieti nity).
Zaimena ‹ya›, ‹tui›, ‹Vui› sõty yz perédgyxia zaimena (pronomina), ta mojõty vuistõpiti i he substantiva, porœunaite, na pr.: "raniti ciye ya (ego)", "bouti is cuimy na tui abo na Vui" — tout ‹ya, tui, Vui› sõty substantiva, ale ne nomina(!).
Nomen (imea) ne e toge cyto substantivum. Substantivum e odin yz vidœu pisyménsca imene ("of a grammatical noun/nomen"), pisyménsca imena/nomina bõdõtyi:
nomen substantivum (gr. ουσιαστικό όνομα, céx. podstatné jméno, slvc. podstatné meno, vest. имя существительное),
nomen adiectivum (gr. επίθετο όνομα, céx. přídavné jméno, slvc. prídavné meno, veat. имя прилагательное),
pro•nomen (gr. αντ•ωνυμία, céx. zá•jméno, slvc. zá•meno, veat. место•имение),
nomen numerale. He pro usiaco imea/nomen, ispœilni yim usiem sõty: isclonyénnia (nominativum, genitivum, dativum tc.), cislo (édnina, mnogina ta duoyina), tomou tó use sõty 'imena', a ne 'iménnic', 'pricmétnic', 'zaiménnic', 'cislœunic'.
U recénnie: «Oucitély da oucyenicou peaty za zadannia» e slovo ‹peaty› i nomen numerale ale i substantivum, atge ne e na puitannia "cœilco?" ale "cyto?" — "da'mou cyto? — peaty" a ne "da'mou cœilco? — peaty".
Otge, iméty bouti yno ocremo slovo za "nomen, noun" ta yno ocremo slovo za "substantivum" (œd "substantia", œd "substans, substant-"), i pervxe e, u zagalie, pereclasti slovo "substantia" ci "substans, substant-", a œdtac ouge bõdéty tuoriti i slova za "substantivum", "substantivare" → "substantivatus, -ivata, -ivatum", i na cœneç, → "substantivatio(n-)".
Навряд вийде викинути слово «предмет», поки хтось не запропонує чогось дійсно геніяльного тож пропоную похідну від нього
Мабуть варто було ще "субстантивування" у варіанти, хоча рідкісне й початок такий ж
І такі назви є для всіх частин мови звісно, але вони майже не вживаються ніби, навіть "ад'єктивації" (прикметникування?) зовсім небагато
pœdstaunyéinnhe
/pʉd.ˈstɑw.neʲɲ.ɲɐ (PD-ZAX) ; pʷɶd.ˈstɑw.neʲɲ.ɲɛ (PN)/, /pʉd-/ = [pʏd̻-, pyd̻-, pʉd̻-, pʊd̻- (Lémc.), pɥ͡id̻-, ...], /pʷɶd̻ -/ = [pʷɶd̻-, pʷɞd̻-, pʷod- (PN-UZX), pɥ͡ɪd̻- (PN-ZAX)], /-stɑw-/ = [-stɒw- (Naddniestr., Nadsian., Lémc., Bóyc.), -stɑ̝w- (Póult.)], /-ɲ.ɲɐ/ = [-ɲɲɐ ~ -ɲ(ː)æ, -ɲ(ː)e (Nadsian., Naddniestr.)]
___
Œd ‹pœdstava› "substance", → ‹pœdstauno› "substantivum", → ‹pœdstauniti› "substantivare", → ‹pœdstaunyéinnhe› "substantivatio(n)".
___
Œd slova ‹substantia› u latinscie e dvie imeni pricmétui: ‹substantivus (substantiva, substantivum)› — iz ‹-iv-›, ta ‹substantialis (substantiale)› — iz ‹-al-›. Wiktionary tóucouié znacyéinnhe yix tac:
-alis — »1. suffixed to nouns or numerals creating adjectives of relationship«, »2. suffixed to adjectives creating adjectives with an intensified meaning«, dodatoc: »The suffix -ālis is added (usually, but not exclusively) to a noun or numeral to form an adjective of relationship to that noun. When suffixed to an existing adjective, the effect is and to intensify the adjectival meaning, and often to narrow the semantic field. If the root word ends in -l or -lis, -āris is generally used instead. Sometimes both forms are found; e.g., līneālis and līneāris.« ;
-ivus (-iva, -ivum) — »adjective suffix ; added to the perfect passive participial stem of verbs, forming a deverbal adjective meaning “doing” or “related to doing”«, dodatcui: »less frequently, added to the root or present stem of a verb«, »less frequently added to a noun stem«.
(https://en.m.wiktionary.org/wiki/-alis#Latin ; https://en.m.wiktionary.org/wiki/-ivus#Latin)
Tamge, Wiktionary pisché i cyto lat. ‹-ivus› e izrœdno greçscomou ‹-εῖος›, xotcha ou greçscuix slœu iz -εῖος, za Wiktionary, znacyéiny »“doing” or “related to doing”« néyma (https://en.m.wiktionary.org/wiki/-εῖος#Ancient_Greek).
Latinscoe slovo ‹substantia› e samo, viedie, yn cerpan pereclad greçscoho ‹ὑπόστασις›, œd *ὑπό-στασις *"pœd-stattye ( = stattye pœd cimy/cuimy = te cyto stoyity pœd cimy/cuimy)", u ròzoumieinnhie "sõty, osnova ceoho/coho". Xotcha u samœy greçscie e natómiesty coristano yz slova ουσιαστικό (niyac rœd œd ουσιαστικός — m.r., ta ουσιαστική — g.r.), œd ουσία "essence (lat. essentia)" = rous. "sõttye/sõttié, bouttye/bouttié", œd cerpanomy perecladomy e veat. (← st.-slov., ç.-slov.) ‹существительное›, a iesce e υποκείμενο za "subject (← lat. subjectum)", œdcui cerpanomy perecladomy e veat. ‹подлежащее› — porœun. υπο- "pœd-, sub-" + κείμενο "lẽgomo, lega, legeatche, lying, laid", tb. "laid under, underlying". Utœmy, strogo cazjotchi e rœzniça méidj "nomen, noun (όνομα)" : "subiectum, subject" : "substantivum, substantive" : "essentia, essence (ουσία)". Yzocrema, 'substantivum' e bõdy yaco slovo cyto vuistõpity he 'imea pœdstatui', na pr., lat. slovo ‹subatantivum› e samo adjectivum (pricméta), na puitainnhe "yaco?", ale vuistõpaié he substantivum, na puitainnhe "cyto?", a 'subjectum' e 'substantivum' u recéinnhie, he na pr., u "Muisliti znacity giti.", cde 'muisliti', xotcha e dieyeslovo, tout vuistõpaié he 'subject/subiectum/υποκείμενο/подлежащее'.
Treba e ròzrœzniti proste ròzoumieinnhe tuix slœu, cde 'noun/nomen/όνομα', 'subject/subjectum/υποκείμενο', 'substance/substantia/υπόσταση' e ceasto miechano, ta õzco/strogo znatiyske znacyéinnhe cògynoho. A tomou e treba, xay pro usiac raz, ymati ocremo slova pro cògyne.
Ogleadno '-alis' proti '-ivus', u rous. sõty slova na ‹-iu› (nuinie ceastieyche iz ‹-l-› *-yl-, por.: cmietliu, cõsliu, besiedliu, bitliu, brexliu, bourliu, gloumliu, guidliu, layliu, mienliu, mœgyliu, qvapliu, vabliu, veredliu), ta mynie e dosi ne yasno na pèuno ci e istoslœven izveazoc méidj rous. ‹-(l)iu› ta lat. ‹-iv(us, -a, -um)›, xotcha ci ne cògen priclad u dõgycax i nesé znac "doing" ci "related to doing", porœunaimo: ‹cõsliu› "biting, related to biting', ‹qvapliu› "hurrying, related to / characteristic of hurrying", ‹besiedliu› "talkative, characteristic of talking (redundantly)", ‹bitliu› "tending/prone to fighting" tc. Otge, mœgylivo, i 'substant-ivus' buismo mogli tvoriti œd 'pœdstau-' ci 'pœdstat-' is '-(l)-iu', tb. ‹pœdstauliu› ci ‹pœdstatliu›, abo bez ‹-l-›: ‹pœdstaviu›, ‹pœdstatiu›.
Чому підставне́ння, а не підста́внення?
»Чому підставне́ння, а не підста́внення?«
‹é› ne znacity nagolos ale te cyto slovo e tvoryeno œd ‹pœdstaunén› "substantivized", cde ‹é› znacity cyto tó ne e zvõc /ə : ∅/ ale /ɛ/ : /eʲ ~ i ~ ʲɪ/, inacche bui boulo pisano prosto ‹e›, porœunaite ‹vieryén, vieryena, vieryeno› "trusten" ← ‹vieriti› "to trust" proti ‹vieren, vierna, vierno/vierne› "truthful, authentic, true", ‹silyén, silyena, silyeno› "forced ; to thread (a needle)" proti ‹silen (silna, silno)› "strong" tc.
