Значення слова
Субстантивація — перехід слів якої-небудь граматичної категорії в іменники.
Приклад вживання

Субстантивація буває п о в н о ю, коли прикметник постійно вжи­вається в ролі іменника: набережна, лісничий, пальне, їдальня, учитель­ська, колискова, ставши власне імен­ником прикметникової форми (Новий довідник: Укр. мова. Укр. література)

Справді, серед іменників не тільки української, але й мови давньоруської є чимало таких, (...) походження яких внаслідок субстантивації встановлюється лише за допомогою етимологічного аналізу: вдова (...), межа (...), сметана (...), право (...) (С. Самійленко).

Походження

субстантив + ація
субстанти́в «іменник» - запозичення з латинської мови; пізнє лат. (nomen) substantīvum «іменник», букв. «(ім’я) істотне; яке має самостійне існування» пов’язане з іменником substantia «сутність, суть; власність», похідним від дієслова substāre «бути наявним, існувати», яке складається з префікса sub- «під-» і дієслова stāre «стояти, тривати»
-ація (-ац/ій/а) - опредметнена дія, наслідок дії...

Приклади в інших мовах

багато теж лат.
англ. nominalization, nominalisation, іноді nouning (nominal - іменниковий..., noun - іменник, лат.)

Слово додав

Перекладаємо слово субстантивація

іменникування
1
іменниковість
1
4 грудня

Звучить не як процес, а як властивість

8 грудня

Згоден, те саме написати хтів

віменничення
,
віменникування
0
або
уйменничення
,
або уйменикування

Роман Роман2 2 грудня
3 грудня

Xotya substantivum e ceasto nomen ci pronomen, substantivum mogéty bouti i inxya ceasty móuvui.

Substantivatio mogéty bouti tuaroslœuna, tb., na pr., vuirazyena dodatyoiõ yna pitima substantivou pocépa, a mogéty i prosto priznaciuxi tomouge tuarou — pervœstno ne substantivou — cinouannia substantiva; tac, na pr., slovo ‹vœysco› e pervœstno adiectivum niyaca rodou, slovo ‹ygla (ygula)› "a needle" e pervœstno adiectivum is pervœstnuimy znacyénniémy "(a little) yoke-like thing" (cerez "yoke — yigo/ygo" za vouxyco prodieti nity he proti xilou, cõdui nie cde prodieti nity).

Zaimena ‹ya›, ‹tui›, ‹Vui› sõty yz perédgyxia zaimena (pronomina), ta mojõty vuistõpiti i he substantiva, porœunaite, na pr.: "raniti ciye ya (ego)", "bouti is cuimy na tui abo na Vui" — tout ‹ya, tui, Vui› sõty substantiva, ale ne nomina(!).

Nomen (imea) ne e toge cyto substantivum. Substantivum e odin yz vidœu pisyménsca imene ("of a grammatical noun/nomen"), pisyménsca imena/nomina bõdõtyi:
nomen substantivum (gr. ουσιαστικό όνομα, céx. podstatné jméno, slvc. podstatné meno, vest. имя существительное),
nomen adiectivum (gr. επίθετο όνομα, céx. přídavné jméno, slvc. prídavné meno, veat. имя прилагательное),
pro•nomen (gr. αντ•ωνυμία, céx. zá•jméno, slvc. zá•meno, veat. место•имение),
nomen numerale. He pro usiaco imea/nomen, ispœilni yim usiem sõty: isclonyénnia (nominativum, genitivum, dativum tc.), cislo (édnina, mnogina ta duoyina), tomou tó use sõty 'imena', a ne 'iménnic', 'pricmétnic', 'zaiménnic', 'cislœunic'.

U recénnie: «Oucitély da oucyenicou peaty za zadannia» e slovo ‹peaty› i nomen numerale ale i substantivum, atge ne e na puitannia "cœilco?" ale "cyto?" — "da'mou cyto? — peaty" a ne "da'mou cœilco? — peaty".

Otge, iméty bouti yno ocremo slovo za "nomen, noun" ta yno ocremo slovo za "substantivum" (œd "substantia", œd "substans, substant-"), i pervxe e, u zagalie, pereclasti slovo "substantia" ci "substans, substant-", a œdtac ouge bõdéty tuoriti i slova za "substantivum", "substantivare" → "substantivatus, -ivata, -ivatum", i na cœneç, → "substantivatio(n-)".

зіменнення
,
іменнення
0
опредметнення
0

Навряд вийде викинути слово «предмет», поки хтось не запропонує чогось дійсно геніяльного тож пропоную похідну від нього

Запропонувати свій варіант перекладу
Обговорення слова
Поділитись з друзями