Адвербіалізація - Допоможіть перекласти слово Адвербіалізація українською

Значення слова

Адвербіалізація — перехід будь-якої частини мови (переважно іменника і прикметника) у прислівник, напр.: трудівник працює ранком (пор. — замилувався літнім ранком).

Приклад вживання

Процес А. у слов. мовах збільшує кількість прислівників, розширюючи цим функцію обставинних слів у реченні.

Адвербіалізація — живий процес сучасної української мови, внаслідок цього часто не можна провести чіткої межі між прислівником і ін. частинами мови, що створює неминучі труднощі в правописі.

Походження

лат. adverbium — прислівник

Приклади в інших мовах

мскв. адвербиализация

Розділи

Схожі слова

Слово додав

Ярослав Мудров

Перекладаємо слово адвербіалізація

або

прислівничення

Путятін Редріх 1 серпня

Володимир XIX Подолянин Часодармотрат 31 липня

Ярослав Мудров 4 серпня

Тут у-, здається, найкраще підходить

Роман Роман2 3 серпня

Путятін Редріх 4 серпня

Запропонувати свій варіант перекладу

Обговорення слова

nariecynodgeigne

/ˌnarit͡ʃnod͡ʒeʲɲɲɐ/

Œd ‹nariecynoditi›, œd ‹nariecyno› /ˈnarit͡ʃno/ ‘adverbiale’, œd ‹nariecy› ‘adverbium, επίρρημα’ (œd ‹riecy› ‘verbum’), ta ‹•diti› za ‘•ize’, œdcui riecyno imeno ‹•dgeigne› ( ← *-dyeniye) ; ‹•diti› e he u ‹ona•diti›, ‹na•diti›, ‹la•diti›, ‹õ•diti›, ‹lou•diti›.

Чим кальки латини кращі за теперішні назви частин мови?

В латинських назвах звісно є логіка, але чи треба її переймати на повну? І сучасні назви всталилися десь в середині минулого століття, пропустивши деякі цікаві назви й порвавши з давнішою традицією, але чи такі вони погані?

Хоча "прислівник" звісно дуже загальне слово, якщо розбирати як новоскладене 😄

Mieniõ Vam za Vachi izmiencui ta puitagna.

Aino, tvarui iz ‹•nic›, he otó: ‹iménnic› (iz nimy i ‹priiménnic›, ‹zaiménnic›), ‹pricmétnic› (iz nimy i ‹dieyepricmétnic›), ‹prislœunic› (iz nimy i ‹dieyeprislœunic›), ‹cislœunic›, a tacoge ‹dieyeslovo› sõty zlui.
U tvariex ‹iménnic›, ‹pricmétni›, zamiesty zveagoslœuno pràvilnuix ‹imeinnic›, ‹pricmeitnic›, xuibity e-y-peregolos. Mogemo tverditi cyto tó pràvilo ouge ne dieyé, ta tó cazjé oge roussca bie usiõ dobõ neròzvinena.
Drougà riecy e slovo (reason, logic) pocépou ‹•nic›. Ròzoumieiõ cyto tó e œdrœzniti œd slova ‹imea› za ‘name’. Eaghelsca tó riexi cerpauchi lat. ‹nomen› →→ ‹noun›, a ‹name› e pitomo. Dœnsca tó riexi tac cyto ‹navn› e ‘name’ a ‹navneord› (*‘imenoslovo’) e ‘noun’. U tœmy, ou rousscoï móuvui e mœgynœsty ròzrœzniti yea tvaroma ‹imea (imẽ)› za ‘name’ ta ‹iméno› za ‘noun’, i u padotvariex: ‹imea, imene, imeni, imeamy, (mn.) imena (nagolos na cœneç), imeun (rod. mn.), imenem (dat. mn.), imenex, imeami› — ‘name’, ta ‹iméno, iména (rod. eid., nagolos na ‹é›), iménou (por. ‹derevou›), iménie (he derevie), iménomy (derevomy), (mn.) iména (nagolos na ‹é›), imén (deréu), iménam, iménax, iménami›.
Uzœr ‹•nic› (iménnic, pricmétnic, cislœunic›) imovierno sliedouié leadscomou ‹rzeczownik, mianownik, okolicznik, czasownik, przymiotnik›), ta ya ne vidjõ yna slova i u leadscie pro ‹•nik›. I ‘adjectivum’ i ‘substantivum’ i ‘numerale’ sõty iména, por. lat. ‹nomen substantivum›, ‹n. adjectivum›, ‹n. numerale›, i e ne lixye vierno ta sloveisno (logical) a i coristno: dasty i u rousscœy móuvie izvertati nomina u adjectiva (adjectivation) i na opacui (substantivation) bez tvaroslœuna œdvedeigna (morphological derivation). A tac imemo: ‹iméno pœdstatovo / pœdstatovo iméno› ci ‹iméno pœdstatui› ci ‹pœdstatoiméno› za ‘nomen substantivum’, i, corotco ‹yno/tó pœdstavovo› ‘a substantive’, ‹i. pri(c)métovo / pri(c)métovo imea› ci ‹iméno pri(c)métui› ci ‹pri(c)métoiméno› za ‘nomen adjectivum’, i, corotco, ‹pri(c)mèta, yno/tó pri(c)métovo›.
Pro poem ‘verbum’ e yz drous. pameatoc viedomo slovo ‹riecy›, a œdtui i ‹nariecy› za ‘adverbium’.

Поділитись з друзями