якщо тупо додавати кожне слово, яке має неукраїнське (або сумнівне) походження, але яке додавач навіть не має заміру перекладати (як і інші), то словотвір обросте цим непотребом, і ніхто з того не виграє
Use tacui ne perécladaymo prasloveanscinõ. Xay ouge bõdõty prasloveanscœi cerpana, nadto coli gerélo neyasne.
Але всі виграють од гори “потребу”, що її склали зі слів однакових, але трохи різних за значенням, і з уселяких -фобій і -фобов, і з усякої материзни 👍
@Bœgdan Youxyco
Вам не є цікаво з якого слова користали слов'яни до того, як перейняли латину?
Мене рупить, та хай уже буде як сталося.
Слов'яни навдаку хрестили дітей до христянської доби
+
Самі додали слово, і самі його переклали на "кум".
Бо праслов'янське
Але вона сама хотіла перекласти слово на питомий відповідник, і... Дала те ж слово, із тим же коренем, без пояснень. Так, воно вже питоме, але для мене питомі слова — це лише 100% питомі, а не давні запозичення.
Може хто нагилить кись другий переклад.
У слов'ян було кілько слів —
коумъ — гадають, що його перейняли з балканського якого наступника латини з латинського ⟨commater/commatre(m)⟩;
https://archive.org/details/ESSJa/ESSJa_13/page/n100/mode/1up?view=theater
къмотръ — подоба чоловічого роду од первісного ⟨къмотра⟩ з латинського ‹commater/commatre(m)⟩;
https://archive.org/details/ESSJa/ESSJa_13/page/197/mode/1up
кѫпотръ — з латинського ⟨compater/compatre(m)⟩;
https://vasmer.slovaronline.com/5426-KMOTR
У рущині вживано тільки первого. У всяких інших слов'янських мовах уживається й къмотръ, а от кѫпотръ зостався на давніх церковнослов'янських глаголичних рукописях.
"к" є вкраїнське слово, то могло би бути ~ *"комать"/*"ковітець".