На Цейлоні святому Є кипарис високий, Розкішний, тисячолітній, У світі одинокий. (І. Франко)

Летіли понад морем раз лелеки до вирію, до південних країв. Гаїв, де кипариси. (Б.-І. Антонич)

Берег моря; чорні ланцети кипарисів, скелі, що стали умовним стандартом південної екзотики. (В. Домонтович)

Вечір нині теплий і тихий, кипариси пахнуть гарно, Венеція на тому березі вже засвічує вогні. (Ю. Андрухович)

Для тебе я був кипарисом, який потребує найбільше вологи і сонця. (В. Владко).

гр. κυπάρισσος є словом середземноморського (Boisacq 535; Frisk II 50) або семітського (пор. гебр. gṓpher «дерево, з якого зроблено біблійний ковчег», Klein 393) походження;

форми західнословʼянських і словенської мов запозичені за посередництвом латинської мови (лат. cypressus), схв. чèмпрес, мабуть, за посередництвом іт. cipresso ( ‹лат. cypressus).

перс. سرو (sarv)

вірм. նոճի (noči)

монг. ᠮᠠᡳᠯᠠᠰᡠᠨ (mailasun)

крим. servi, selbi