моск. ки́вер ?< за посер. якоїсь субстратної волзько-фінської мови з приголосним β як замінником іномовного б (пор. мар. ки́вар (вим. kíßar) «велика дерев’яна чаша») з прибалт.-фін. мов (пор. ест. kübar «капелюх, шапка», лів. kibàr, фін. kypäri, вод. čūрäг «т.с.»);
прибалт.-фін. слова черп. з балт. мов (пор. лит. kepùrė «шапка; кашкет», лтс. cepure «шапка», ~ псл. čерьсь, укр. чепе́ць);
уг. csákî «ківер», від якого також англ. shako, фр. chako «т.с.», пов’язується з [csákî] «віл із загнутими догори рогами».
