Колеса, бендюги і кари, і самиї церковні мари. (І. Котляревський).

Лежить на марах ночі день минулий... (Б.-І. Антонич)

На великих марах спустили на землю труну, а довкола неї порозставляли високі ставники з великими свічками. (Н. Королева)

На траурних марах в хмелю забуття Лежать невмирущі герої. (О. Олесь)

Зробили [люди] мари з гілок і понесли дороге тіло додому. (Б. Грінченко).

нвн. Bahre «мари; труна», двн. bȃra «т.с.» зводяться до пгерм. *bër- «нести», спорідненого з лат. fero «несу», гр. φέρω «т.с.»;

звук м на місці б з’явився в чеській мові (пор. ч. ст. páry «мари» нл. bory «т.с.») під впливом uměrati, mor;

припускається також безпосередній зв’язок з псл. mor- «мерти» (Трубачев ZfSl 3, 675; Schuster-Šewc 890).