Мурал — художній розпис зовнішніх стін будинків у міському просторі.
Приклад вживання
На стіні будинку в Десятинному провулку закінчили роботу над муралом, через який раніше розгорілися неабиякі суперечки. Мова йде про малюнок від аргентинського художника Франко Фасолі на тему міфології.
Стінопис годиться й до того, й до иншого. Тобто стінопис — гіперонім; мурал, графіті — гіпонім.
І мурал, і графіті — це стінопис, але не кожен стінопис — мурал чи графіті.
Не "годиться" як переклад, треба придумати інше слово.
Бо Русь - давніше назвище України. Це для Вас новина? Мені чудно, що Ви оповіщаєте, що пишете рідною мовою, а робите помилку, звичайну в московськомовних.
До чого тут давніше назвище? Тепер Україна, а не Русь. Сьогодні 21 ст., а не 11 чи 13.
Я, бачу, кожен тут навигадував сам собі історію, мову та й граються. Коли цураються рідного "український, Україна", то й виходить якесь збочення.
А щодо помилок, так вони трапляються у всіх, повірте. У будь-якого історика чи мовника можна знайти помилку. Та й ви не без гріха. Я не виправдовуюсь, а кажу правду. Якось так.
Мови вчитись треба все життя, навіть якщо це твоя рідна мова з дитинства.
"До чого тут давніше назвище? Тепер Україна, а не Русь. Сьогодні 21 ст., а не 11 чи 13.
Я, бачу, кожен тут навигадував сам собі історію, мову та й граються. Коли цураються рідного "український, Україна", то й виходить якесь збочення".
Щодо цього в нас із Вами різні думки. Приймімо це до відома й не сперечаймось, щоб не гаять часу.
"А щодо помилок, так вони трапляються у всіх, повірте. У будь-якого історика чи мовника можна знайти помилку. Та й ви не без гріха. Я не виправдовуюсь, а кажу правду. Якось так.
Мови вчитись треба все життя, навіть якщо це твоя рідна мова з дитинства".
Звісно, що ми всі не без гріха. Одначе Ви сповіщаєте раз у раз, що Ваша рідна мова руська, а я знаходжу в Ваших дописах багато помилок, звичайних саме для московськомовних. Рідна московська мова теж не гріх. Я тілько хочу цим сказать, що я не певний Вашої щирості, через оту супереку між Вашими словами й учинками.
Наголос на другому складі, аналогія з "живопис"
"Стінопис" більше годиться на "графіті".
Стінопис годиться й до того, й до иншого. Тобто стінопис — гіперонім; мурал, графіті — гіпонім.
І мурал, і графіті — це стінопис, але не кожен стінопис — мурал чи графіті.
Не "годиться" як переклад, треба придумати інше слово.
Не "одному... иншому", а "одному... другому". У Вас руська мова справді рідна?
Українська. Чого ви не вживаєте "українська мова"?
Бо Русь - давніше назвище України. Це для Вас новина? Мені чудно, що Ви оповіщаєте, що пишете рідною мовою, а робите помилку, звичайну в московськомовних.
До чого тут давніше назвище? Тепер Україна, а не Русь. Сьогодні 21 ст., а не 11 чи 13.
Я, бачу, кожен тут навигадував сам собі історію, мову та й граються. Коли цураються рідного "український, Україна", то й виходить якесь збочення.
А щодо помилок, так вони трапляються у всіх, повірте. У будь-якого історика чи мовника можна знайти помилку. Та й ви не без гріха. Я не виправдовуюсь, а кажу правду. Якось так.
Мови вчитись треба все життя, навіть якщо це твоя рідна мова з дитинства.
"До чого тут давніше назвище? Тепер Україна, а не Русь. Сьогодні 21 ст., а не 11 чи 13.
Я, бачу, кожен тут навигадував сам собі історію, мову та й граються. Коли цураються рідного "український, Україна", то й виходить якесь збочення".
Щодо цього в нас із Вами різні думки. Приймімо це до відома й не сперечаймось, щоб не гаять часу.
"А щодо помилок, так вони трапляються у всіх, повірте. У будь-якого історика чи мовника можна знайти помилку. Та й ви не без гріха. Я не виправдовуюсь, а кажу правду. Якось так.
Мови вчитись треба все життя, навіть якщо це твоя рідна мова з дитинства".
Звісно, що ми всі не без гріха. Одначе Ви сповіщаєте раз у раз, що Ваша рідна мова руська, а я знаходжу в Ваших дописах багато помилок, звичайних саме для московськомовних. Рідна московська мова теж не гріх. Я тілько хочу цим сказать, що я не певний Вашої щирості, через оту супереку між Вашими словами й учинками.
—
Стінопис — це і мурал, і графіті, і панно, і фреска