І так і так. Різниця є в акценті. Множину збірну, коли не маємо за мету специфікувати конкретне число мурів поштучно, але загалом більше двох, тоді перші форми, а другі форми для конкретизації числа.
Перші форми підлягають відмінюванню за зразком однини середнього роду слів на -ння, -ття, -ззя, -сся тощо, тому не <зедді>, коли Ви мали'сте на увазі родовий відмінок, а чого? - <зеддя>, але коли місцевий відмінок, то, правильно, (на) чім? – (на зедді) "на мурах".
Щодо других форм, то не <зді>, а <зди>, не <здями>, а <зедьми, не <(на) здЯх>, а <(на) здех>. Поруч з формою <здей>, правильною, правильна є й паралельна: <здий>.

Singularis:

Nom.: зедь
Gen.: зди
Dat.: зді
Acc.: зедь
Loc.: зді
Instr.: зеддю
Voc.: зде

Pluralis:

Nom.: зді

Dualis:

Nom.: зди, зеддя
Gen.: здей, зеддя
Dat.: здям, здю
Acc.: зди, зеддя
Loc.: здях, зедді
Instr.: зедьми, зеддям
Voc.: зди, зеддя

Хібащо не зрозумів чому на здех, а не на здях. Та чому здями є помилкою, а має бути лиш зедьми.

Розрізнення на <зди> та <зді>, про яке я також бачив у різних статтях (які в істоті просто копіюють одна другу) не має підгрунтя з погляду історичної фонології та етимології.

В усіх формах: родового, давального, місцевого, кличного однини, називного, знахідного та кличного множини, називного, знахідного та кличного двоїни правильна є тільки форма: <зди>.

<чому на здех, а не на здях>

Ну, як пояснити?... Бо так є правильно з погляду етимології, історичної фонології та історичної морфології... В словах парадигми на *-y закінчення <-ями> є пізня форма, постала з аналогії до слів парадигми на *-a. Ховаємо же твари первісні: <шістьми>, не +<шестями>, <кістьми> – збережена первісна форма поруч з пізньою <костями>, <дверми> – збережена первісна форма поруч з пізніми формами <дверями, дверима>, є <гістьми> й <гостями>, але друге є вторинна аналогійна форма, а перша є первісна.

Зди, здю 😝🫣

Шаолінь 🤭🙈

@Данило Ганич

Xtieu biex bouti izgoden iz Vami cyto do: »Значить власне городдя з прутів, розвій у бік "мур" годі й іськати«, ta pac iesce raz gleanõu istoslœuye lat. ‹mūrus›. Ove ne e œd „cœl, gerdy, vorina“, ale œd „xuistiti“ — tohoge geréla he i ‹munis, munitio› (réclo: ‹munire› „to protect, xuistiti“). Ta i *uer- / *uor- ne e pervicyno ono, ale „verti (veréti) (urõ, urexi, uré...), zamuicati“, xotcha naboulo e i znaceigne „cœl, gerdy goródjie“, i ”goródjõ“ samõ. Prote, tout https://uk.worldwidedictionary.org/стіна (mieniõ @Andrii Andrii) e, seréd sõimén tó slovo oge e, viedie, blizje rouxyneignemy znaceigna lat. ‹murus› — ‹xuist›, obie œd znaceigna „xuistiti = munere“. Acéi i lieple e za dodane mnoiõ daunieye ‹zedy›, a e i zasuviedceno u rous.

Ove?

@Bœgdan Youxyco

‹œu, ovuy; ovo, ove; ova, ovà› „that one, (niem.) „jener, jene, jenes“. Tout, ou mene e za „the latter“.

Уже не згадаю чого я додав те слово, але бачу, що відповідного знаку нема.

Можна справді використати як відповідник чужому "монолит".