зедь, зди, зеддю, мн.: зеддя, зеддям, зедді. Від друс. зьдь »мур, стіна«.
Иносе !
Чеською й словацькою zed’ - «стіна», болг. зид - «мур», м. sид - «мур», схв. зȗд - «мур», зи́дати - «мурувати», слн. zíd - «мур», zídati - «мурувати».
І так і так. Різниця є в акценті. Множину збірну, коли не маємо за мету специфікувати конкретне число мурів поштучно, але загалом більше двох, тоді перші форми, а другі форми для конкретизації числа.
Перші форми підлягають відмінюванню за зразком однини середнього роду слів на -ння, -ття, -ззя, -сся тощо, тому не <зедді>, коли Ви мали'сте на увазі родовий відмінок, а чого? - <зеддя>, але коли місцевий відмінок, то, правильно, (на) чім? – (на зедді) "на мурах".
Щодо других форм, то не <зді>, а <зди>, не <здями>, а <зедьми, не <(на) здЯх>, а <(на) здех>. Поруч з формою <здей>, правильною, правильна є й паралельна: <здий>.
Singularis:
Nom.: зедь
Gen.: зди
Dat.: зді
Acc.: зедь
Loc.: зді
Instr.: зеддю
Voc.: зде
Pluralis:
Nom.: зді
Dualis:
Nom.: зди, зеддя
Gen.: здей, зеддя
Dat.: здям, здю
Acc.: зди, зеддя
Loc.: здях, зедді
Instr.: зедьми, зеддям
Voc.: зди, зеддя
Хібащо не зрозумів чому на здех, а не на здях. Та чому здями є помилкою, а має бути лиш зедьми.
Розрізнення на <зди> та <зді>, про яке я також бачив у різних статтях (які в істоті просто копіюють одна другу) не має підгрунтя з погляду історичної фонології та етимології.
В усіх формах: родового, давального, місцевого, кличного однини, називного, знахідного та кличного множини, називного, знахідного та кличного двоїни правильна є тільки форма: <зди>.
<чому на здех, а не на здях>
Ну, як пояснити?... Бо так є правильно з погляду етимології, історичної фонології та історичної морфології... В словах парадигми на *-y закінчення <-ями> є пізня форма, постала з аналогії до слів парадигми на *-a. Ховаємо же твари первісні: <шістьми>, не +<шестями>, <кістьми> – збережена первісна форма поруч з пізньою <костями>, <дверми> – збережена первісна форма поруч з пізніми формами <дверями, дверима>, є <гістьми> й <гостями>, але друге є вторинна аналогійна форма, а перша є первісна.
Нам так хочеться позбутися або знайти замінники для англійських або латинських слів, але знаходимо ми знову запозичення з німецької мови - https://en.m.wiktionary.org/wiki/Mauer
Щоб знищити українську мову треба її знищувати частинами. Перша частина, це давньонімецький субстрат.
Мур не від фр., а запозичено з середньоверхньонімецької müre через посередництво польської, яке походить від латин. mürus. / Див. Етим. словн. укр. мови - Том 3. - С. 535.
Мур - це не всяка стіна,така стіна, що зроблена з каміня, цегли, бетону, звідси - мурувати, змурувати, мурування, муровання,мурований,підмурок - фундамент, примурок - контрфорс, мурівник, муляр, мулярова, муропробивач - шлямбур, мурованиця - кам'яний будинок, біломурий (у Яворницького)- білокам'яний. Скільки слів можна утворити від слова стіна?
Цілком наше слово - https://uk.worldwidedictionary.org/стіна/
От цікаво, яке відношення має до wall -- запозичення чи щось пра-індо-євро?
Чудове слово - https://uk.worldwidedictionary.org/стіна/
Так, саме так. А захищені горожею (муром) міста — городи.
+
+
+
+++
Замурований — загорожений? 🧐🤔
—
+ *городжа (*gorodja), ні?
Троба подумати чи не краще використати це, або спільнокореневе слово для суміжних тям, як фортифікація, цитадель, фортеця, замок, тощо.