Желехівський І,434: ме́рга (ме́ргало, мергу́н) "Grübler (https://www.duden.de/rechtschreibung/Gruebler), Grübelkopf (іронічно "мислитель, філософ"), Silbenstecher (https://www.duden.de/rechtschreibung/Silbenstecher); ЕСУМ ІІІ, 439: ме́рга "мрійник; буквоїд" (← Жел.; там же: ме́ргало, мергу́н "тс"). ЕСУМ пише: "неясне, можливо пов'язане з уг. meregeni "мріяти, задумуватися" (віді, правильно *merengeni; за Etimológiai szótár, Zaicz Gábor, 477: mereng ← mer- "черпати, довбати" + -ng суфікс інтенсивних дієслів). Про мене є питоме словянське, точніше суто руське слово від корене *myrg-, відбите й у <ме́рґа> "снігопад з вітром" (ЕСУМ ІІІ, 439, там же: мерга́снути "стемніти", мержеліти "мжичити"), які ЕСУМ товкує яко варіант з інфіксом *-r- до корен *myg- (знаний и з мінами ступене голоски корене: *mig-, *mog-, *mag- ← *mōg-) у ширезнім колі значень, від "імла", "мжити", "мружити", "мигати" по "могти", з вихідним для всіх тих слів значенням *"тягти, волокти", напр. для "могти" ← *"тягти", "імла" ← "волока, волочене небо", "мружити; мигати" ← *"тягти віка/кліпки", "мжити" ← *"тягти небо (дощем, хмарами)", мерґа "снігопад з вітром" ← *"[веремя] з волоченим снігом небокраєм" тощо. Значення "мрійник, думлив, буквоїд, філософ (ірон)" є, таким чином, від значення *"який думає/мріє з мруженими вічми".