Чинний правопис: плюгавлення.
Имя дії від речи плюгавити "бруднити; ганьбити; поганити" (ЕСУМ, IV, 458: плюгавий). Віді, від корене *peu- "плювати" з формантом *-g- (та прикметниковим розширенням *-a-u-).
Чинний правопис: хлебот; у кісних падіх: хлебт-. Див. ЕСУМ (VI, 179): <хлебчáти> "опоганювати, оскверняти".
Від кореня "-плюг-" слів "плюгавий": r2u.org.ua: плюгавий та "плюга": r2u.org.ua: плюга
У мене в селі Старі Кути: uk.wikipedia.org: Старі Кути словом "плюга(вий/ва)" й досі називають, людей, які матюкаються, часто пліткують, поливають когось брудом, брешуть чи хулять релігію.
Ні перво ("Не важливо") чи є слово плюга – воно ясно є – перве ("важливо") є, чи є річ плюгати, имя бо дії плюгання може бути йно від плюгати. В ЕСУМ твару плюгати нема, хоча непрямо *-а- в *плю-г-а-в- може казати на ймовірне *плю-г-а-ти (verbum durativum). Тому, сторожко, дам +.
Дякую, Єлисію.
Від кореня "-плюг-" слів "плюгавий": r2u.org.ua: плюгавий та "плюга": r2u.org.ua: плюга
У мене в селі Старі Кути: uk.wikipedia.org: Старі Кути словом "плюга(вий/ва)" й досі називають, людей, які матюкаються, часто пліткують, поливають когось брудом, брешуть чи хулять релігію.
+
Дяка)
Підпираю !
дяка!
Наруга і блюзнірство підходять краще, бо паплюжити це сумісне з псувати, з бажанням нашкодити, навідміну від профанації, яка має на увазі неповажне, негідне відношення більш відособленого відтінку.
—
Дискредитація — паплюження
Профанація — паплюження