1. Просто суддів трохи далі посіла публіка: кілька панночок і паній, двоє-троє паничів, якийсь пан з газети, кілька міщан… (Борис Грінченко, II, 1963, 307); Де є та публіка, що могла б читати і відчути мої поезії? (Іван Франко, IV, 1950, 34).

2. От перед нею неначе майнули якісь вулиці з розкішними палацами. На їх снує багато публіки, убраної, веселої (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 109);.

слат. pūblicum (vulgus) «простий (народ)» виникло з лат. pūblicus «народний», що постало внаслідок контамінації лат. pорlicus «належний народові», утвореного від pорulus «народ», і *pūbicus «належний дорослим», похідного від pūbēs «волосся, що з’являється при повнолітті; дорослі; народ», спорідненого з лат. puer «хлопець», псл. pъtica «птиця»;