Синє кришталеве небо весело лисніло та сміялось сонце на веселому небі, неначе воно одно споконвіку не зазнало жодного горя та мук. (І. Нечуй-Левицький)
Їде опівдні Софія абсолютно заповідним степом. Абсолютно заповідний це той, що споконвіку його не торкався плуг. (О. Гончар)
Як це водиться споконвіку, люди найбільше почали розмовляти про майбутній урожай. (Д. Ткач).

моск. испоко́н ве́ку (ве́ка, веко́в) «з давніх часів, здавна»