Та́буля ра́са — термін, що його вживав сенсуялізм для позначення специфічного стану свідомості новонародженої людини, що ще не набула зовнішнього чуттєвого досвіду; латинський вислів, що ним рекуть явище, що виникає на «пустому місці», не є продовженням якоїсь традиції та формується лише під упливом зовнішніх упливів та питомої природи. Тож нині, коли кажуть про щось «tabula rasa», то підкреслюють той факт, що об'єкт у певній сфері не має зв'язків із минулим і може розвиватися в будь-якому напрямку.
Приклад вживання
Концепція табула раза — у міжнародному праві – концепція, яка передбачає, що новоутворена держава не обтяжена ніякими зобов'язаннями своєї попередниці перед іншими державами.
Походження
лат. стала словосполука tabula rāsa «т.с.» складена зі словесу tabula «вощена дошка про письмо» та rāsa «терта»;
товк вислову походить од вощених дощечок, що з них користали про письмо давні греки та римці, написане на них легко стиралося.
