"Походження: невідоме" сильно, нащо міняти тоді

"Українській мові без табу"

Переглянув на хвильку той словник, то там, видно, закріплюється чинна лексика, жива мова. А в живій мові купа слів московського роду. Купа чужих неслов'янських слів, а якшо перегорнути до букви "є" - купа слів із коренем єб-, котрі мають прямі відповідники в московській. А в українській *(j)ěb- дає засвідчений корінь їб-, не єб- (можливо, була й паралельна форма *jeb-, та тоді б воно дало об-, як *jedinъ - один, чи хоч "їб" у новозакритих складах через переголос *e). А нижче на "й" - слова на корінь йоб-. А на сторінках на "п" - похідні від "пізда", коли в українській *pizda дає /и/ ("пизда"), не /і/.

Не кажу, шо слово "трахати" й схожі московські, не знаю, але той словник не хороше джерело лише питомої, незиченої лайки.

Це правда, але не тільки це, є і своє, навіть фольклор. Та взагалі так, там мабуть небагато про походження й тим більше чистомовство, є все що вживається
Але творець сторінки може знайде що шукає, особливо в тих рядах синонімів

А взагалі там ж єб- або перенаправляє на їб-, або каже що діалектне, та й піз- перенаправляє, може й не дуже погано (але так, безперечно фіксує як є, зокрема точно чуже)

«А в українській *(j)ěb- дає засвідчений корінь їб-, не єб- (можливо, була й паралельна форма *jeb-, та тоді б воно дало об-, як *jedinъ - один...»

Tac, ta, pratuar ‹éb-› e tacui bez *[j], inacxe bui boulo /jab-/, ale prosto *oyb- → /ji͡eb-/; npr. ‹ꙗасти› "ésti" u stblg. e tomou cyto tam e *[j]+ēd-tey, a u rousscé e /ji͡e/ u ‹ésti› bo bez *[j], ale u ‹yasla› e *[j] — *[j]ēdsla, ésce priclad: *ēzos → ‹éz›, *[j]ēzos → ‹yaz›.