пор. моск. взира́ть, воззре́ть – укр. спогляда́ти, спогляну́ти
пор. моск. возбуди́ть – укр. збуди́ти, зворуши́ти
пор. моск. возводи́ть – укр. зво́дити, споруджа́ти
пор. моск. возвесели́ть – укр. звесели́ти
пор. моск. возвра́тный – укр. зворо́тний
пор. моск. возвыша́ть, возвы́сить – укр. здійма́ти, здійня́ти; зно́сити зне́сти
пор. моск. воздыма́ть – укр. здійма́ти
пор. моск. воздыха́ть – укр. зідха́ти, здиха́ти
пор. моск. возжела́ть – укр. забажа́ти, зажада́ти
пор. моск. возра́доваться – укр. зраді́ти
пор. моск. возненави́деть – укр. знена́видіти
пор. моск. возмо́жность – укр. змо́га, спромо́га, спромо́жність, можли́вість, мо́жність, змо́жність, мо́га
пор. моск. воскипа́ть – укр. скипа́ти, закипа́ти
пор. моск. воспале́ние – укр. запа́ле́ння
пор. моск. восприя́тие – укр. сприйма́ння
пор. моск. возда́ть – укр. відда́ти
пор. моск. воскреса́ть, воскре́снуть – укр. віджива́ти(ся), віджи́ти (відживі́ти), оживля́ти, оживи́ти
пор. моск. воспева́ть – укр. оспі́вувати
пор. моск. воспроизводи́ть, англ. reproduce – укр. відтво́рювати
пор. моск. воссоедине́ние, англ. reunion – укр. новоз’єдна́ння, новозлуче́ння, з’єдна́ння, злуче́ння (сов. возз’єднання)
див. 
ре-
??
пор. моск. воскреса́ть, воскре́снуть – укр. віджива́ти(ся), віджи́ти (відживі́ти), оживля́ти, оживи́ти
Це як узагалі? Це звідки?
Чолові́к відживі́є, діжда́вшися со́нячного дня (Марко Вовчок)
Віджива́ють му́ки в душі́ (І. Франко)
Весна! .. Відживає і небо, й земля – квіти на землі, а на небі проміння. (Б. Грінченко)
Коли пригріло весняне сонце і дерева почали відживати, .. знайшлося немало охочих до березового соку. (В. Козаченко)
– Наказав пророк, щоб кожен, хто відживить мертву природу, зросить або заоре її, володів нею. (З. Тулуб)
– Оця товаришка показала нам два трупи .. і запропонувала нам їх .. відживити. (Ю. Смолич)
– А ви що ж думали? Що ми без жінки заходились “відживляти давні спогади”? (Леся Українка)
Що тобі іще повісти? Розповів я давню справу. Тяжко згадувать колишнє, відживлять минулу славу! (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі)
Тота споминка відживила в моїй голові всі дива, якими в казках заселений ліс. (І. Франко)
Нова думка раптом спала йому в голову, породжена його спогадами й жаданням відживити минуле, що досі жило тільки в нім [ньому]. (В. Підмогильний)
Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало. (Марко Вовчок)
Здоровий воздух [повітря], супокій, часті проїздки зовсім відживили його. (І. Франко)
Хоч би маленький шматочок м'яса! Явдоха відчуває – м'ясо відживило б її. (О. Донченко)
Радісна звістка відживила хворого гетьмана. (З. Тулуб)
Віджили старі сивоусі діди. Загомоніли, заворушилися. І теж кинули шапки вгору. (З. Тулуб)
За три дні спочинку .. тіло [Григорія] почало відживати. (Д. Бедзик)
– Віджив я при тобі, дитино моя! – каже. – І тілом, і духом віджив. (І. Франко)
Чую, як мій дух росте на силі, як він відживає. (О. Маковей)
Між товариством став він скоро одживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів. (С. Васильченко)
– Ви відживете знов, Орядин! – намовляла я живо. – Тепер вже піде все ліпше, тепер маєте якийсь маєток, ідіть лише знов вибраним шляхом! (О. Кобилянська)
Як ти знидів, помарнів собою. І блідий став, ніби той папір. Вийди в поле, радуйся весною, Відживеш – повір! (Б. Лепкий)
Давно пережиті дні й події зачали відживати, набирати давніх красок і життя, ясніли давнім промінням. (Н. Кобринська)
При вільнішій годині і минуле горе в серці відживає. (І. Франко)
Чую – одживають десь у грудях свіжі струмочки, підводяться зів'ялі надії. (С. Васильченко)
Років десять тому місто почало було відживати, але коли настала криза, то дві третіх втекло знову: на трускавки в Англію чи апельсини в Грецію. (Л. Дереш)
Загальна козацька рада (іноді звуть її Генеральною радою) відживає по смерті Богдана Хмельницького і входить у широку практику в часи Руїни. (з наук. літ.)
Печерська друкарня знову віджила, пригадала собі кращі часи Петра Могили і зробила надзвичайно багато. (І. Огієнко)
узяти, взяти, візьми (пор. моск. возьми)
узвар
пор. моск. восто́к – укр. узто́к, схід
пор. моск. возгоня́ть – укр. визго́нити
пор. моск. во́зле (взго́рок, взго́рье; взле́сок; взвоз; пограни́чний, побере́жье) – укр. уздо́вж (згі́р’я, узгі́рок, узгі́р’я; узлі́сся; узві́з; узграни́чний, узбере́жжя)
пор. моск. – укр.
пор. моск. взле́сок – укр. узлі́сся
пор. моск. возлия́ние – укр. злива́ння, узлива́ння