+
Лазар воскрес просто оживши.
Греки кажуть "встав з мертвих".
Хрістос анесті ек некрон
Але ж для простацького вуха восрес звучить більш таємничо, ніж просто встав з мертвих чи ожив.
Правельне похідне слово.
Підтримую, усе гаразд, це українське слово. Довірюся методикою своєго хорошого друга, щоб довести, що слово наше, перерахуймо:
1) Слово воскреснути є в "давньоруській мові" а значить полюбому українське, у давньоруській мові ж не було болгарських слів.
http://oldrusdict.ru/dict.html
2) Слово воскресати трапляється в Шевченка, Куліша, Антоненка, Винниченка (Осія Тараса Шевченка: «Воскресни, мамо! І вернися, Спочивши, скорбная, скажи», адже ясна річ, що між освічених українців ніколи не були популярні слова церковнослов'янської мови.
3) Мову треба багатити а не біднити.
Готово. За методом мого доброго друга тепер це слово можна безумовно відносити до "українських". Тепер іду добавляти слова "враг", "істлєніє", "ісконний", "художник", "іскуство" і "сан".
"Слово воскреснути є в "давньоруській мові" а значить полюбому українське, у давньоруській мові ж не було болгарських слів."
"адже ясна річ, що між освічених українців ніколи не були популярні слова церковнослов'янської мови." Маячня 😁
Слово саме староболгарське, тобто старослов'янське, але його треба залишити, бо поки нема тотожнього вiдповiдника.
Це давнi запозичення, як влада, вождь, град (Червоноград), пастир, перст, спасибi тощо
Вождь, град, пастир такі вже давні?! Та тих слів ще в 1920 не було в нашій мові і поготів! Не видавайте радянські слова, накинуті в пору сталінщини, як щось прадавнє!
Пошукайте но їх тут:
http://hrinchenko.com/
Давньоруське крѣсити — воскресити.
(порівняння: вскрикнуть — скрикнути). Зведено до української форми. Так як др. крѣсъ «сонцестояння», др. крѣсити «воскресити», то логічно вживати форму з «і», а з «е» тримати за другорядне.
https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/vъzkrьsnǫti
Давньоруське крѣсити — воскресити.
Давньоруське крѣсити — воскресити.
Інхоатив зо значенням дії стану в самім собі має ліпший твар – без "sẽ", за допомогою теми -n-: cresnõti "креснути = воскресати".
Чому креснути, а не кріснути? Хіба е в закритому складі не дасть і?
І чому "зо", а не "зі"?
Там нема того критого складу, який гармонізацію би зумовив. Річ є не в критости складу – вираз "критий склад" є просто конвенція, ясна тим, хто розуміє суть даного явища. В истоті, правіше би казати "перед слабим редукованим", тобто перед давнішими <ъ/u, ь/y> слабими. У krysnõti/крьснѫти такого нема. І, як бачите з форми krysnõti/крьснѫти, там є не *е, а *y (<ь>), яке "гармонізації" не підлягає коли би там и був слабий редукований у давнішій формі. Не ймемо же +<чірт> від cyrtu/чьртъ, але <чорт>. Такоже, не +<чість> ← cysty/чьсть, а <честь>, не +<вісь> ← uyxu/вьсь (←*вьхъ), а <весь> тощо.
___
<зо> ← съ/su, а не +со/so. Форма <зі> є через уторинне ототожнення <о> в пізніших писаних тваріх <со~зо> з давнім, первісним *о.
r2u.org.ua: оживати
crèsnõti /ˈkræsnʊtɪ/
krysnõti {krɪsˈnʊʷtɪ ~ ksˈnʊʷtɪ ~ kərsˈnʊʷtɪ}.
ЭССЯ XIII, 75: *krьsnõti.
Твари crèsnõti та krysnõti суть дублети; crèsnõti відбиває наголос на корени, з рефлексом наголошеного *y, а krysnõti наголос на темі дієслова, з відповідними рефлекси *y в ненаголошеній позиції.
Вимову {ksˈnʊʷtɪ} є снуто на тяклих тваріх: <кшити> ← [kʃɪtɪ] ← cruxiti/кръшити, варіанта до [krɘ̞ˈʃɪtɪ] "кришити", [ərsˈtɪtɪ] ← xrystiti/хрьстити, варіанта до [xrəˈstɪtɪ] "хрестити", а вимову [kərsˈnʊʷtɪ] на тяклих тваріх: [kərˈnɪ͡ɘ̞t͡ɕɐ] ← krynica/крьница, варіанта до [krɪˈnɪ͡ɘ̞t͡ɕɐ] "криниця" й подібних ([kɘ̞rˈwɑw] : [krɘ̞ˈwɑw] "кривав", ...).
Тоді щиро не розумію, чому написано було "крѣсити", а не "кресити".
Ну, бо в крѣсити/crésiti є *ē, а в кресати/cresati є *e, а в крьснѫти/krysnõti/crèsnõti є *y – варіанти апофонії.
Чому в лѣтати/létati "літати" є *ē, а в летѣти/letéti є *e?
Чи тоді не було б крісати, але кресіти?
Шшо? Facepalm... Приклад з létati, letéti мав показати апофонію в корені слова загалом, а не те, що в усіх дієслова тепер має бути ідентична кореляція тої апофонії з морфологією.
"Уніформности" тут не може бути через різну мотивованість дієслів. Зокрема, на пр., одні дієслова можуть бути деноминативної природи, в инших дієсловах їх основні нині форми можуть бути насправді похідні від незбереженої нині первісної форми. Так само через семантичні причини в різних дієсловах може бути заступлено різним набором актантности, часто суть з міркувань семантичної доцільности (напр., в кавзативнім дієслові зо значенням "спричинити в обйекті летіння" просто нема практичної потреби", тому чогось подібного до +<лотити/lotiti> з таким значенням и нема в руській мові), и безліч инших чинників.
Ну Ви геть неуважні, я ж не спотолка взяв приклад, мене просто турбує, що в джерелах подано через ять, а сучасна форма явно наслідує церковнослов'янську мову, і чи не мало бути тут ѣ а не через е.
Котрий праві твар з <ѣ> давніших джерел Ви рівните з котрим тваром сучасним?
Як сказати "воскрес"?
В перфекті: e uzcresl /jɛwz̊kræs/ "(he) is resurrected, has risen; (er) ist (auf)erstanden; (il) est ressuscité" (<e> в <uzcresl> тут відбиває сильний наголошений *y праформи *uz-krys-l-o-s, тобто д.-рус. *<възкрьслъ>, ступінь редукції в інхоативних основах з темою *-nõ-);
в претериті: uzcrêse /wz̊ˈkrɛsɛ/ – по голосці, /uz̊ˈkrɛsɛ/ – по приголосці "(he) rose, resurrected" (<ê> в uzcrêse тут відбиває первісне *е форм простого минулого часу, аориста, претерита).